Основні види виборчих систем, Детальна інформація
Основні види виборчих систем
Але за умов неструктурованості суспільства, якщо більшість партій не подолає кваліфікаційного бар'єра, може виникнути ситуація, коли загальна кількість голосів, поданих за партії-переможниці, буде меншою, ніж у невдах виборчого марафону. Подібна ситуація склалася 1995 р. в російській Думі (нижній палаті парламенту), коли кваліфікаційний бар'єр подолали кілька партій, які загалом отримали менше половини виборців. Зрозуміло, що в такій ситуації використання цієї виборчої процедури призводить до значного, цілком легального перекручення волі виборців, а відтак — і до сумнівів щодо легітимності обраної у такий спосіб влади.
Куріальні виборчі системи
Куріальні виборчі системи створюються в суспільствах, де існує гостра проблема забезпечення представництва у парламенті нечисленних етнічних або соціальних груп.
Для кожної курії передбачаються норми представництва і відповідно до них створюються виборчі округи.
За куріальною виборчою системою проводять вибори однопалатного парламенту в Зімбабве, Новій Зеландії, на Фіджі. Аналогічна система функціонувала в Абхазії (Грузія).
Своєрідна змішана мажоритарно-куріальна система була використана в СРСР та Росії у 1989-1990 pp., коли КПРС та офіціозні суспільно-політичні організації мали гарантовану кількість мандатів на вищих представницьких органах — з'їздах народних депутатів.
Насамкінець варто зауважити, що ту чи іншу виборчу систему правляча еліта обирає, враховуючи такі чинники, як розстановка політичних сил, традиції формування органів влади, форми їх реалізації, політико-психологічна культура суспільства і т. ін.
Список використаної літератури:
Токвилль А. О. Демократия в Америке. — М., 1992.
Україна багатопартійна. Програмні документи нових партій. — К., 1991.
.Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. — К., 1993.
Шаповал Ю. І. Людина і система: штрихи до портрета тоталітарної доби в Україні. — К., 1991.
Шаповаленко М. В. Роль політичної діяльності у забезпеченні політичної стабільності суспільства: Автореф. дис. ... канд. політ, наук. — К., 1993.
Шиллер Г. Манипуляторы сознанием. — М., 1980.
Шира Дж. Введение в библиотековедение. — М., 1983.
Шуба О. Релігія в етнонаціональному розвитку України. — К., 1999.
Щёкин Г. Теория социального управления. — К., 1996.
Юридична енциклопедія. — К., 1998.
Юрьев А. И. Введение в политическую психологию. — Л., 1992.
Яковлів А. Українське право // Українська культура / За ред. Д. Антоновича. — Мюнхен, 1988.
Ястржембовский С. Социал-демократия в современном мире. — М., 1991.
Куріальні виборчі системи
Куріальні виборчі системи створюються в суспільствах, де існує гостра проблема забезпечення представництва у парламенті нечисленних етнічних або соціальних груп.
Для кожної курії передбачаються норми представництва і відповідно до них створюються виборчі округи.
За куріальною виборчою системою проводять вибори однопалатного парламенту в Зімбабве, Новій Зеландії, на Фіджі. Аналогічна система функціонувала в Абхазії (Грузія).
Своєрідна змішана мажоритарно-куріальна система була використана в СРСР та Росії у 1989-1990 pp., коли КПРС та офіціозні суспільно-політичні організації мали гарантовану кількість мандатів на вищих представницьких органах — з'їздах народних депутатів.
Насамкінець варто зауважити, що ту чи іншу виборчу систему правляча еліта обирає, враховуючи такі чинники, як розстановка політичних сил, традиції формування органів влади, форми їх реалізації, політико-психологічна культура суспільства і т. ін.
Список використаної літератури:
Токвилль А. О. Демократия в Америке. — М., 1992.
Україна багатопартійна. Програмні документи нових партій. — К., 1991.
.Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. — К., 1993.
Шаповал Ю. І. Людина і система: штрихи до портрета тоталітарної доби в Україні. — К., 1991.
Шаповаленко М. В. Роль політичної діяльності у забезпеченні політичної стабільності суспільства: Автореф. дис. ... канд. політ, наук. — К., 1993.
Шиллер Г. Манипуляторы сознанием. — М., 1980.
Шира Дж. Введение в библиотековедение. — М., 1983.
Шуба О. Релігія в етнонаціональному розвитку України. — К., 1999.
Щёкин Г. Теория социального управления. — К., 1996.
Юридична енциклопедія. — К., 1998.
Юрьев А. И. Введение в политическую психологию. — Л., 1992.
Яковлів А. Українське право // Українська культура / За ред. Д. Антоновича. — Мюнхен, 1988.
Ястржембовский С. Социал-демократия в современном мире. — М., 1991.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021