Політика як суспільне явище, Детальна інформація

• політичні партії;

• громадсько-політичні організації, об'єднання, рухи;

• політичні блоки, фракції, угруповання.

Велика суспільна група стає суб'єктом політики за умов:

1) міцних внутрішніх зв'язків і єдності;

2) усвідомлення нею власного становища і спільних інтересів, а відтак відчуття самобутності, співдружності, ідентифікації з групою, внутрішньої солідарності і т. ін.;

3) організації, тобто координації керівними центрами поведінки та дій окремих територіальних, галузевих угруповань, течій, вікових, статевих, професійних та інших категорій.

Марксистська доктрина розглядала суспільне значення діяльності та сфери впливу індивідів і організації як віддзеркалення певного рівня самосвідомості й організованості великих суспільних груп, їхньої інтеграції, зв'язків конкретних людей і колективів з великою суспільною групою, а також співвіднопіення сил між різними групами (станами, верствами, національностями тощо).

В інших концепціях домінує, як правило, погляд, що зосереджується на особистості. Остання вважається реальним суб'єктом політики, а колективні форми діяльності та впливу розглядаються як сукупність або сумарний вектор індивідуальних дій.

У формально-інституціональних концепціях вирішальна роль відводиться політичним організаціям та інститутам — державним органам, партіям, об'єднанням, еліті, керівним групам. Свідомість суспільних груп тут розглядається як результат діяльності організацій та їх керівників, а маси — як об'єкт управління соціальними інститутами.

Отже, на цих підставах можна зробити висновки про неоднакову суспільну "вагу" різних суб'єктів політики. Зрештою, це зрозуміло. Надто нерівнозначними за функціями, роллю та формами участі в політичній діяльності є держави, народи, стани, партії, рухи, профспілки, політичні лідери та звичайні громадяни. Крім того, потрібно враховувати роль суб'єктів різного рівня організаційної ієрархії (соціальних інститутів, великих і малих груп, індивідів), різний рівень політичної суб'єктності або впливовості сил, які діють на одному й тому самому рівні. Загально-

відомо, що є провідні суспільні групи, більш і менш впливові ста-ни, рухи, партії, лідери і т. ін.

Глибше осмислити поняття політики спробуємо через розгляд її структури (рис. 2).

Рис. 2. Структура політики

Проаналізувавши змістовне та структурне наповнення терміна “політика”, маєм підстави рухатися в напрямі типології та функції політики.

3.3. Типологія і функції політики

Багатогранний і складний світ політики можна розглядати з різних поглядів. Відповідно до цього вимальовується орієнтов-на типологія політики:

• політика як наука - тою мірою, наскільки вона пов’язана із знаннями, ідеями, концепціями і доктринами, що реалі-зуються у житті;

• політика як установки, інтереси, цілі різноманітних полі-тичних інститутів, соціальних груп і т. ін.;

• політика як практична діяльність суб’єктів політики по реалізації певних моделей, програм, напрямів діяльності;

• політика як участь у справах держави, вплив на владу різних політичних сил (суспільно-політичних блоків, орга-нізацій, рухів, політичних партій, громадян, груп тиску);

• політика як відносини соціальних суб'єктів з погляду організації та реалізації державної влади;

• політика як узгодження і регулювання соціальних інтересів суб'єктів політики, забезпечення балансу та рівноваги цих інтересів на основі досягнення компромісів між різними класами, етносами, групами та ін.

• політика як управління політичною сферою суспільства в контексті концепції "мистецтва можливого" тощо.

Список використаної літератури:

Грамши А. Искусство и политика. — М., 1991.

Гуго Гроций де Гроот. О праве войны и мира. — М., 1956. — Т. 1-3.

Гурне Б. Державне управління. — К., 1993.

Давид Р. Основные правовые системы современности. — М., 1988.

Дай Т. Р. Демократия для элиты. — М., 1984.