Політична система суспільства, Детальна інформація
Політична система суспільства
Демократичний режим характеризується гармонійним поєднанням правової соціальної держави та розвиненого громадянського суспільства, де реалізовано демократичні принципи.
Авторитарний режим тримається на значному зосередженні влади в руках однієї особи чи обмеженої групи людей, "звуженні" громадянського суспільства (тобто політичних прав і свобод громадян та суспільно-політичних організацій, повноважень демократичних інституцій) і жорсткого примушування до додержання, можливо, непопулярних, але формально легальних вимог (законів). За авторитаризму досить характерним є патерналізм (від лат. pater — батько), який виходить з того, що держава, влада має по-батьківськи піклуватися про народ. Як наслідок, вона примушує людей до певних дій "для їхнього ж блага".
Деякі вчені вважають авторитаризм необхідним засобом формування громадянського суспільства під час переходу від тоталітаризму до демократії.
Тоталітарний режим характеризується майже повним поглинанням державою громадянського суспільства, всеохопним контролем і репресивним примушуванням громадян до виконання владної волі. Такий режим намагається контролювати всі сфери суспільного життя адміністративно. Він фактично ліквідує або вихолощує конституційні права та свободи громадян і реалізує домінування однієї політичної партії та ідеології.
У межах тоталітаризму виокремлюють більшовицький, нацистський і фашистський режими.
Отже, зазначимо, що політична система, яка, по суті, складається із сукупності взаємопов’язаних політичних інституцій і політичних відносин, є надзвичайно складною й потребує стабільності та еволюційного розвитку, оскільки різкі зміни руйнують її, розбалансовують діяльність, призводять до значних людських, матеріальних і духовних втрат суспільства.
Література:
Локк Дж. Избранные философские произведения. — М., 1960.
Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. — К., 1999.
Макаренков Е. В., Сушков В. И. Политология. Альбом схем. — М., 1998.
Макиавелли Н. Избранные произведения. — М., 1982.
Максиженко С. Д. Генетическая психология. — М. — К., 2000.
Мальцев В. А. Философия политики. — М., 1997.
Мамут Л. С. Этатизм и анархизм как типы политического сознания. — М., 1989.
Мангейм Дж. Б., Рич Р. К. Политология. Методы исследования. — М., 1997.
Марченко М. Н. Политическая теория и политическая практика развитых капиталистических стран. — М., 1992.
Мас-медіа України: Досвід. — К., 1995.
Матвеев Р. Ф. Теоретическая и практическая политология. — М., 1994.
Матвиенко В. Я. Прогностика. — К., 2000.
Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 1,2. — М., 1990.
Миннибаев В. Политическая карьера провинциалов. — Казань, 1991.
Мироненко О. М. Права і свободи людини у доробку українських мислителів XIX — початку XX ст. — К., 1995.
Авторитарний режим тримається на значному зосередженні влади в руках однієї особи чи обмеженої групи людей, "звуженні" громадянського суспільства (тобто політичних прав і свобод громадян та суспільно-політичних організацій, повноважень демократичних інституцій) і жорсткого примушування до додержання, можливо, непопулярних, але формально легальних вимог (законів). За авторитаризму досить характерним є патерналізм (від лат. pater — батько), який виходить з того, що держава, влада має по-батьківськи піклуватися про народ. Як наслідок, вона примушує людей до певних дій "для їхнього ж блага".
Деякі вчені вважають авторитаризм необхідним засобом формування громадянського суспільства під час переходу від тоталітаризму до демократії.
Тоталітарний режим характеризується майже повним поглинанням державою громадянського суспільства, всеохопним контролем і репресивним примушуванням громадян до виконання владної волі. Такий режим намагається контролювати всі сфери суспільного життя адміністративно. Він фактично ліквідує або вихолощує конституційні права та свободи громадян і реалізує домінування однієї політичної партії та ідеології.
У межах тоталітаризму виокремлюють більшовицький, нацистський і фашистський режими.
Отже, зазначимо, що політична система, яка, по суті, складається із сукупності взаємопов’язаних політичних інституцій і політичних відносин, є надзвичайно складною й потребує стабільності та еволюційного розвитку, оскільки різкі зміни руйнують її, розбалансовують діяльність, призводять до значних людських, матеріальних і духовних втрат суспільства.
Література:
Локк Дж. Избранные философские произведения. — М., 1960.
Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. — К., 1999.
Макаренков Е. В., Сушков В. И. Политология. Альбом схем. — М., 1998.
Макиавелли Н. Избранные произведения. — М., 1982.
Максиженко С. Д. Генетическая психология. — М. — К., 2000.
Мальцев В. А. Философия политики. — М., 1997.
Мамут Л. С. Этатизм и анархизм как типы политического сознания. — М., 1989.
Мангейм Дж. Б., Рич Р. К. Политология. Методы исследования. — М., 1997.
Марченко М. Н. Политическая теория и политическая практика развитых капиталистических стран. — М., 1992.
Мас-медіа України: Досвід. — К., 1995.
Матвеев Р. Ф. Теоретическая и практическая политология. — М., 1994.
Матвиенко В. Я. Прогностика. — К., 2000.
Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 1,2. — М., 1990.
Миннибаев В. Политическая карьера провинциалов. — Казань, 1991.
Мироненко О. М. Права і свободи людини у доробку українських мислителів XIX — початку XX ст. — К., 1995.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021