Рентабельність сільськогосподарського виробництва, Детальна інформація

З погляду структури, у висловлених у різний час пропозиціях і думках помітно тісне переплетення таких економічних категорій, як ефективність виробництва, капітальних вкладень, інтенсифікації сільського господарства, при цьому на рівні інтересів підприємства, суспільства. З погляду методів розрахунку й узагальнення виділяються напрямки обґрунтування саме системи показників, кожний з який дозволяє судити про рівень використання виробничих ресурсів і факторів спеціалізації, потім пошуку синтетичних показників, що дозволяють тією чи іншою мірою однозначно говорити про ефективність заходів.

Тут дуже важливо відзначити, що пошук методів оцінки ефективності спеціалізації, що дозволяють охопити все різноманіття сільськогосподарської практики, починався з того моменту, коли стали очевидними різноманітні рішення по розміщенню і сполученню галузей, і має місце і зараз, коли на перший план висуваються показники ефективності і якості.

2.2. Методи оцінки та застосування показників ефективності спеціалізації у сільському господарстві.

З поглибленням теорії і практики удосконалювання розміщення і спеціалізації сільського господарства в Україні і зміною економічних умов господарювання вносилися визначені виправлення в методологію виміру економічної ефективності галузевої структури виробництва. При цьому удосконалювання методології найчастіше відбувалося шляхом доповнення вже визнаних чи новими показниками ранжирування на головні, додаткові чи непрямі. Система показників ефективності спеціалізації перетерплювала деякі зміни також у міру удосконалювання методів визначення ефективності інтенсифікації виробництва, капітальних вкладень, ефективності окремих галузей і підприємства в цілому. Усвідомлюючи неможливість перелічити всі роботи з розміщення і спеціалізації сільського господарства з висвітленням основних вихідних принципів рішення цих важливих питань, розглянемо найбільш типові методи оцінки та показники, які застосовуются, наприклад, в рослинництві.

Раціональна спеціалізація підприємства даної галузі сприяє найбільш ефективному використанню землі як головного засобу виробництва, праці і матеріальних засобів ( у тваринництві цей показник – ефективне використання худоби та птиці). Ефективність у рослинництві можна визначити по виходу валової, товарної продукції, валового і чистого доходу в розрахунку:

(на 100 га сільськогосподарських угідь і 100 га ріллі;

(на 1 працівника і на 1 чіл. -дн ( чи чіл.-година);

(на 100 руб. основних виробничих фондів;

(на 100 руб. усіх виробничих витрат.

Кожний з цих показників в рослинництві несе свою економічну інформацію з використання виробничих ресурсів. Так, виробництво валової і товарної продукції на одиницю земельної площі характеризує рівень використання головного засобу виробництва в сільському господарстві – землі. Співвідношення цих показників дає повне представлення про товарність господарства, про ступінь мобілізації внутрішньогосподарських ресурсів на виконання державного плану – замовлення. Вихід валового і чистого доходу на одиницю земельної площі синтезує економічну сторону використання землі в плані організації розширеного відтворення. Про продуктивність живої праці можна судити по відношенню зробленої валової і товарної продукції до загальних витрат праці. Цей показник уточнюється з позицій створення частини прибавочного продукту виходом чистого доходу на людино – день. Розміри чистого доходу, віднесені до загальних виробничих витрат і суми основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, характеризують рівень рентабельності підприємства рослинництва, що в сукупності з показником виходу чистого доходу на одиницю земельної площі досить повно виражає економічні умови і можливості розширеного відтворення і подальшої інтенсифікації сільського господарства. У приведеному переліку показників мається і показник фондовіддачі, що визначається відношенням виходу сільськогосподарської продукції до вартості функціонуючих основних виробничих фондів. Даною системою показників виражається рівень використання землі, праці, основних і оборотних виробничих фондів, а через зміну цих величин описуються зміна в ефективності сільськогосподарського виробництва, галузева реорганізація виробництва, або іншими неврахованими причинами й обставинами.

Багато українських економістів, вважаючи, що приведеною системою показників недостатньо повно відображуэться ефективність спеціалізації, рекомендують доповнити цю систему поруч інших показників, що характеризують найбільш важливі сторони організації сільськогосподарського виробництва. До числа дополняющих систему відносяться показники:

( виконання державного плану по товарній продукції;

( продуктивність і оплата праці;

( врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби;

( собівартість продукції;

( ефективність капітальних вкладень.

Нерідко в пропозиціях особливий наголос робиться на якісну сторону ефективності виробництва. На думку вченого-економіста В.В. Бєляєва, до найбільш важливих показників раціональності галузевої організації варто відносити продуктивність праці, собівартість продукції, врожайність культур, ефективність основних і оборотних фондів, використання земельних і трудових ресурсів.

На противагу тенденції поповнення системи новими показниками, що носять приватний характер, окремі автори намагаються виділити з цієї системи основний показник і обґрунтувати правомірність застосування його з позицій економічних умов, що складаються. Найбільше часто в якості такого рекомендується показник рентабельності виробництва, що має важливе значення в умовах повного господарського розрахунку.

При обґрунтуванні раціональної спеціалізації сільського господарства багатьма економістами були замічені недоліки і «слабкі сторони» застосовуваних показників і методів звичайного економічного аналізу. Так, виділяючи народно-господарську ефективність спеціалізації сільськогосподарського підприємства, вченим К.П. Оболенський для всебічного аналізу проекту спеціалізації останнього рекомендує використовувати систему економічних показників, що характеризують збільшення валової продукції, валового і чистого доходу, підвищення ефективності основних і оборотних фондів і капіталовкладень, рентабельність виробництва. Одночасно ставилося питання про необхідність виділення з загальної оцінки ефекту, що формується за рахунок правильної спеціалізації і розміщення сільськогосподарського виробництва відповідно до природних і економічних умов.

Таким чином, застосовувані в практиці методи і показники для визначення ефективності спеціалізації в дійсності характеризують ефективність сільськогосподарського виробництва, лише «уловлюючи» отриманий чи очікуваний ефект галузевої організації. Тому вони є ненадійним економічним інструментом для обліку реальної економічної ефективності спеціалізації і міри впливу її на рівень використання землі, худоби, птиці, трудових ресурсів, на ефективність поточних і капітальних витрат. Подальші розробки методів оцінки ефективності спеціалізації сільського господарства повинні забезпечувати представлення про міру впливу відповідних заходів на задоволення суспільних, колективних і особистих інтересів у динамічному і статичному аспектах.

2.3. Загальна обстановка питання економічної ефективності сільгоспвиробників у Магдалинівському районі Дніпропетровської області.

Головний напрямок Магдалинывської області в сільському господарстві – зернове, бурячне, з розвитим тваринництвом. Серед польових землеробських культур переважають хлібні злаки.

Ґрунтовий покрив сформований зонально. Виділяють дві основный зони: зона типових чорноземів і зона звичайних чорноземів.

Так, кращі в області ґрунту – чорноземи типові займають 51.6% площі ріллі колгоспів і радгоспів.

Клімат області характеризується жарким і сухим літом, помірковано холодною зимою з не стійким сніжним покривом і добре вираженими перехідними сезонами.

Середньорічна температура повітря в межах Магдалинівського району складає + 12 (С. Самий жаркий місяць року – липень, а самий холодний - січень. У липні середня температура повітря + 22( З, а в січні – 10.9( С.

Теплий період у районі триває близько 220 днів. Магдалинівський район відноситься до такого району області, у якому сума середньодобових температур за період активної вегетації рослин складає 2400 – 2600( С., а кількість опадів у цьому періоді знаходиться в межах 235 – 310 мм.

Що стосується загальної обстановки по питанню про економічну ефективність при виробництві сільськогосподарської продукції та стабілізації її рівня, то відповідь напрошується сам собою, а саме: у результаті множинних експериментів над країною і її громадянами зокрема, спостерігається загальний спад виробництва і, як наслідок, зменшення його економічної ефективності . У господарствах України, а так само й у Магдалинівському районі Дніпропетровської області на даний момент дуже складна обстановка з наявністю виробничих ресурсів, з матеріальним забезпеченням, люди, що працюють у селі, по багато місяців не одержують зарплати грошима (лише продукцією).

Хоча не у всіх господарствах району спостерігається така картина – зараз вже потроху починають з'являтися прибуткові нові господарства (наприклад, фермерські), відроджуються колишні колгоспи. Але це, на жаль, спостерігається поки не повсюдно, тому що для цього необхідно, щоб у господарстві були вільні матеріальні ресурси для проведення аналізу стану ґрунтів з наступним підбором необхідних добрив у потрібних пропорціях і кількості; можна було б купити нову техніку, кращі насіння, мати можливість проводити захисні заходи при обробленні культур і багато чого іншого. І тому зараз тримаються ті господарства, що є більш заповзятливими, мають кваліфіковані кадри, раціонально витрачають наявні ресурси, знижують витрати при виробництві продукції.

По статистичним даним динаміка показників рентабельності в господарствах Магдалинівського району наступна: