Поняття юридичної особи, її ознаки, Детальна інформація

. визначення умови оплати праці службових осіб товариства;

. затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищює вказану в статуті товариства;

. прийняття рішення про припинення діяльності товариства.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю може відносити до компетенції зборів учасників й інші питання.

З питань, зазначених у першому, другому та десятому пунктах необхідна одностайність у вищому органі. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів.

Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, також у будь-якому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому , якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду. Збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20% голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори учасників товариства. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються спосбом, що передбачаються статутом товариства із зазначенням часу, місця проведення зборів і порядку денного. Таке повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства має право вимагати розгляду питання на зборах учасників, якщо воно було поставлено ним не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, внесеними до порядку денного зборів не пізніш як за 7 днів до їх скликання.

Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів, а з питань що потребують одностайності - всі учасники. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількосі голосів, яку має кожен учасник . Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Ст.60 Закону України «Про господарські товариства» визначає ще і інший метод прийняття рішень товариством - метод опитування, який допускається лише у випадках, передбачених установчими документами, у цьому разі проект рішення або питання для голосування надсилається учасникам, які повинні у письмовій формі сповістити щодо нього свою думку, і протягом десяти днів з моменту одержання повідомлення від останнього учасника голосування всі вони мають бути проінформовані головою про прийняте рішення. Рішення , що приймається методом опитування, вважається прийнятим за умови відсутності заперечень хоча б одного з учасників.

В товаристві з обмеженою відповідальністю одним з обв(язків голови зборів товариства є організація ведення протоколу. Книга протоколів має бути в будь-який час надана учасникам товариства, на їх вимогу з книги протоколів повинні видаватися засвідчені витяги.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіалтний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників, яким вона (він) підзвітна. Її повноваження при цьому визначені ст.62 Закону України «Про господарські товариства» та установчими документами товариства.

Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше трьох осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії. Її діяльність регламентована ст.63 Закону України «Про господарські товариства». В установчих документах господарського товариства може бути передбачено, що для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства згідно з рішенням загальних зборів товариства, а також в інших випадках може призначатися аудиторська перевірка.

З приводу питань щодо управління в товаристві з додатковою відповідальністю Закон відсилає нас до статтей, які регламентують порядок і форми управління в товаристві з обмеженою відповідальністю, а отже, управління товариством з додатковою відповідальністю буде здійснюватися аналогічно управлінню товариством з обмеженою відповідальністю.

Щодо управління в повному та командитному товариствах, то воно має свою специфіку.

Ця специфічність проявляється в тому, що в повних та командитних товариствах спеціальні органи управління не утворюються (крім загальних зборів учасників), оскільки кожен учасник з повною відповідальністю має право виступати від імені товариства в цілому. Але за їх взаємною згодою на одного з учасників можуть бути покладені функції управління товариством.

Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників.

Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

Кожний учасник товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести загальні справи, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження - у тому числі за домовленістю учасників товариства - є недійсними.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю (повними товаришами). Якщо в товаристві є тільки один такий такий учасник, управління справами здійснюється ним самостійно.

Вкладники не вправі перешкоджати діям повних товаришів по управлінню справами товариства.

Право власності господарських товариств.

Господарські товариства є організаційно-правова форма добровільного об(єднання майна суб(єктами цивільного права для господарської (комерційної) діяльності. Існуючі самостійними юридичними особами, названі організації хоча б і будують свою діяльність на засадах членства учасників, але є єдиними власниками належного їм майна. Тому право власності господарських товариств закріпляє приналежність матеріальних благ (майна) даним юридичним особам, а не їх засновникам або учасникам.

Можливість добровільного об(єднання вільних грошових коштів та іншого майна, належного окремим особам, для створіння ними нового суб(єкта господарської діяльності і складає головну ознаку даних відношень.

Порядок об(єднання (концентрації) майна і характер відповідальності (точніше ризику) учасників дозволяє виділяти різноманітні різновидності вказаних організацій. В одних випадках подібна концентрація відбувається шляхом випуску оборотних цінних паперів (акцій), в іншіх - за допомогою об(єднання конкретного майна; іноді учасники товариства самостійно здійснюють комерційну діяльність і рискують всім або часткою свого майна (в повних і командитних товариствах та товариствах з додатковою відповідальністю), а іноді їх участь (і ризик) обмежується майновим вкладом в колетивну організацію (в акціонерном товаристві або товаристві з обмеженою відповідальністю).

Проте во всіх без виключення випадках саме господарське товариство стає єдиним власником переданого йому засновниками майна, а також майна, що було отримано в наслідок господарської діяльності та на іншіх законих підставах. Учасники такої організації набувають лише забов(язальне право вимагати виплати належній їм частки доходу (а також право на участь в управлінні справами товариства та на частку майна, що залишилось після ліквідації товариства). Інакше кажучі, суб(єктом присвоєння тут, як і в іншіх відносинах колективної власності, виступає колектив в цілому, але не кожний його учасник.

Майно господарських товариств складається з двох основних джерел : вкладів засновників і отриманих самим підприємством прибутків та іншого майна.

Як внесок учасника господарського товариства може виступати : майно в натуральній формі (будинки, споруди, обладнання, матеріали та інше), грошові кошти та цінні папіри (в національній або іншій валюті), права користування (наприклад земельною ділянкою, природними ресурсами), і інші майнові права (наприклад право на використання винаходу, «ноу-хау» та інше).

Учасники товариства з обмеженою відповідальністю і вкладники командитного товариства можуть бути забов(язаними робити додаткові вклади в майно організації (в розмірі і на умовах, передбачених установчими документами). Сукупний розмір часток вкладників командитного товариства, як правило, обмежуються, поскільки визначену частину його майна повинні формувати і повні товариші.

Майно, що знаходиться у власності будь-якого господарського товариства розподіляється на різні фонди. В обов(язковому порядку створюється установчий і резервний (страховий) фонди (ст.14 Закону «Про господарські товариства»). При цьому законодавство визначає їх мінімально необхідний розмір, при чьому для резервного фонду - як правило, у відсотках до установчого фонду (і зобов(язує робити відрахування до нього не нижче встановленого мінімального розміру до досягнення передбаченого установчими документами обсягу). Інші фонди утворюються в порядку, розмірах та видах які визначаються самим товариством (статуті чи за рішенням його членів).

Установчий капітал розподіляється на частки (внески) учасників. Відповідно до них подалі розподіляються прибутки та збитки. Таки частки є відчуджувані і можуть згідно закону і уставу товариства переходити до іншіх осіб, а іноді і до самого товариства.