Наслідки руйнування природного ареалу українського етносу, Детальна інформація

th

\x1800екологічних катаклізмів, а тому змусили світову громадськість повернутися обличчям до українських справ, починаючи усвідомлювати: по-перше, що все в Космосі – матерії та духу – взаємозв’язане, цілісне, взаємозалежне. Як

Непомітний неозброєному оку вірус раку може руйнувати і наймогутніший організм людини, так екологічні лакуни („дірки” в атмосфері, зумовлені космічними дослідами)можуть призвести до незворотних катаклізмів у природі всесвіту. А по-друге, що маємо всі осягнути грандіозність обов’язків кожного, просвітлену відкриттям В.Вернадського: „Геологічний еволюційний процес відповідає біологічній єдності та рівності усіх людей”. А це означає необхідність відповідного типу міжлюдських та міжнаціональних відносин на всій планеті, торжества політики та ідеології, базованих на визнанні: „Історичний процес на наших очах докорінно змінюється. Вперше в історії людства інтереси народних мас – усіх і кожного – та вільної думки особистості визначають життя людства, є мірилом його уявлень про справедливість”.

Століттями багата і щедра на хліб, цукор, залізо, нафту, газ, ліс, водні, різного роду енергоресурси та кольорові метали Україна, позбавлена державності, була нещодавно пограбована й поставлена на край всеосяжної катастрофи. Їй би надати всебічну допомогу, віддячити добром на добро, - та замість цього після розпаду СРСР Україні почали пред’являти свої безкінечні вимоги як до боржника. Реально окреслилась загроза втрати суверенітету, непереборної залежності від зовнішніх сил: чи то Росії, чи то економічно-фінансових сил Заходу.

Як повітря і сонце, стали необхідними власні ресурси. Але з’ясувалося, що ми або не вивчали своєї землі, або коли наука й відкривала шлях розв’язання завдань – до неї не прислухалися. Важили тільки директиви „центру” (московської влади).

Але проводились наукові пошуки, і в травні 1991 президія Академії наук України приймає концепцію розвитку золотодобувної промисловості. А в грудні 1991 президія Верховної Ради приймає ухвалу „Про створення запасу дорогоцінних металів та каменів в Україні”. І планується розробка родовищ у багатьох областях. Створюється думка, що до жаданого наслідку – подати рукою. Однак виявляється, що навіть за навіть за наявності родовищ та підприємств досягнути мети нелегко. І не тільки з фінансово-технічних, кадрових причин, а й з огляду на чинники природи. Виявляється, що можна йти шляхом перепрофілювання підприємств іншого призначення, або, як пропонують вчені, - шляхом реалізації програми „Біоселект” (коли використовується здатність деяких фото- і гетеротрофних бактерій з високою ефективністю акумулювати золото з промислових розчинів, пульп і навіть стічних вод, на базі технології колоїдного біозбагачення). Але він і малоефективний, і, що основне, - загрожує внесенням у природу великих деструктивних змін, а тим самим – появою нових Чорнобилів.

Перед вибором політики, економісти, промисловці, педагоги, агрономи, лікарі, владні структури, населення золотоносних масивів: який шлях обрати? Отже: яку долю? Яке майбутнє?

Як мовиться, історія вчить того, що вона нічому не вчить. Та насправді історія – великий Учитель. Вона вчить. Є лише люди, не здатні засвоювати уроки історії. Так само великим Учителем є Природа. Потрібно тільки хотіти і вміти учитися в неї.

Станьмо і будьмо природними людьми! А це означає, що в напрямі гуманізації має розвиватися вся біосоціальна сфера: родинний добробут, виробництво, виховання, система освіти й науки, державна політика.

ЛІТЕРАТУРА:

Кононенко П. Українознавство – К., 1996.

Крисаченко В.С. Екологічна культура – К., 1996.

Яришева Н.Ф. Основи природознавства. Природа України – К., 1998.