Філософські ідеї Аврелія Августина, Детальна інформація

Вся філософія Августина була зосереджена на Богові, єдиному досконалому й абсолютному бутті – супроти Нього дочасний світ втратив значення, а якщо він і має значення, то тільки як твір і відблиск Бога. Без Бога ми негодні ані діяти, ані пізнавати, ані існувати. Потрібне просвітлення, щоб пізнати істину, потрібна благодать, щоб чинити добро і спастися. І в усій природі ніщо не може діяти без участі надприродних сил. Такий був супранутаралістичний погляд Августина на світ: найгостріша протилежність усякому натуралізмові.

Властивістю етичних поглядів Августина було те, що злу вони приписували інше походження, ніж добру. Зло походить від людини, а добро – від Бога, тобто зло є справою природи, а добро справою благодаті. Добрі лише ті, що сподобилися благодаті, отже вони добрі не з себе, а з Божої благодаті. А благодаті вони сподобилися, не заслуговуючи на неї; благодать –“благо дана”, “дано задарма”, і вона не була б “благодаттю”, якби Бог уділяв її за заслуги. Тож людина відповідальна за зло, але не за добро. Ось так переполовинена етика Августина; одна її половина – виражена вкрай далекосяжного супранатуралізму: без благодаті людина не може чинити добро, а на благодать не може заслужити.

Августин заклав підвалини під нову християнську філософію. Він порвав із класичною настановою греків, з її об’єктивізмом і інтелектуалізмом; його настанова була інтроспективна, а воля мала для нього першість перед розумом.

Впроваджуючи до філософії нові засади, Августин, не міг і не хотів цілковито визволитися від давніх, старогрецьких і старохристиянських. Він гадав, що істина доступна індивідам, але, з іншого боку, вважав її за привілей Церкви. Твердив, що тіло не є злом, адже воно є твором Божим, але у тілесному пожаданні вбачав джерело зла. Різні тенденції первісного християнства, думка біблійна і думка спекулятивна, дух релігійний і дух церковний, раціоналізм і містицизм, вірність Законові і любов, - все це злучилося в Августина. З огляду на цю повноту мотивів, суперечності не одразу могли бути усунуті, а самостійна християнська думка – виразно від сепарована від античної; це було завданням для століть.

Література:

І.В.Бичко. Філософія – К., 1991.

Татаркевич В. Історія філософії (том 1) – Львів, 2000.

І.В.Бичко. Історія філософії – К., 2001.