Соціологічне спостереження, Детальна інформація

Соціологічне спостереження
Тип документу: Реферат
Сторінок: 7
Предмет: Соціологія
Автор: Mr. Smith
Розмір: 31.4
Скачувань: 3721
Міністерство освіти та науки України

Національний університет

„Львівська політехніка”

Реферат на тему:

„Спостереження як метод збирання соціологічної інформації і його різновиди і сфери застосування”

Виконав

Студент групи КН-38

Mr. Smith

Перевірив

Львів 2003

Загальне поняття

Спостереження загально науковий метод, широко використовуваний у природознавстві, а також у повсякденному житті. Його застосування в соціології має обмеження, тому що далеко не всі соціальні явища піддаються безпосередньому візуальному і слуховому сприйняттю. Але коли соціолог має справу з об'єктами, які можна спостерігати , тобто сприймати за допомогою зору і слуху, він зобов'язаний робити це. Використовуючи приклад з вивченням страйку, скажемо, що це дослідження не можливе без спостереження за поводженням потенційних страйкарів, їхніх лідерів і протидіючих їм керівників підприємства. Неменш очевидно й інше – спостереження в цьому випадку (як, доречі, і у всіх інших) повинне застосовуватися в комплексі з іншими методами збору інформації.

Спостереження в соціологічному дослідженні являє собою метод збору і найпростішого узагальнення первинної інформації про досліджуваний соціальний об'єкт шляхом безпосереднього сприйняття і прямої реєстрації фактів, що стосуються досліджуваного об'єкта. Одиницями інформації даного методу є зафіксовані акти вербального чи невербального (реального) поводження людей. На відміну від природничих наук, де спостереження вважається основним і порівняно простим методом збору даних, у соціології це один з найбільш складних і трудомістких методів дослідження.

Крім того, соціологічне спостереження інтегроване практично в усі методи соціологічної науки. Наприклад, соціологічне опитування можна представити як специфічне спостереження за опитуваними за допомогою анкети, а соціальний експеримент містить у собі два акти спостереження: на самому початку дослідження й на завершення дії експериментальних перемінних.

Соціологічне спостереження характеризується цілим рядом ознак. По-перше, воно повинне бути спрямоване на соціально важливі області, тобто на ті обставини, події і факти, що є істотними для розвитку особистості, колективу, і в цьому воно повинне відповідати соціальному замовленню з боку суспільства. По-друге, спостереження варто проводити цілеспрямовано, організовано і систематизовано. Необхідність цього визначається тим, що, з одного боку, спостереження є сукупністю порівняно простих процедур, а з іншого боку, об'єкт соціологічного спостереження відрізняється великою розмаїтістю властивостей і існує небезпека "втратити" найбільші стотні з них. По-третє, спостереження на відміну від інших соціологічних методів характеризується визначеною широтою і глибиною. Широта спостереження припускає фіксацію як можна більшої кількості властивостей об'єкта, а глибина - виділення найбільш значимих властивостей і найбільш глибинних процесів. По-четверте, результати спостереження повинні чітко фіксуватися і без особливої праці піддаватися відтворенню. Гарної пам'яті тут мало, потрібно застосовувати процедури протоколювання, уніфікації даних, кодування мови й ін. По-п'яте, спостереження й обробка його результатів вимагають особливої об'єктивності. Саме специфіка проблеми об'єктивності в соціологічному спостереженні івідрізняє його від спостереження в природничих науках.

На відміну від інших соціологічних методів соціологічне спостереження має дві важливі особливості. Перша визначається об'єктом спостереження, що часто володіє соціальною активністю різної спрямованості. У всіх що спостерігаються є свідомість, психіка, мета, ціннісні орієнтації, характер, емоції, тобто якості, що можуть викликати не природність їхнього поводження, небажання бути піддослідним, прагнення виглядати в кращому світлі і т.д.. У сукупності це значно знижує об'єктивність інформації, одержуваної від об'єкта – реальних особистостей і колективів. Ця необ'єктивність особливо помітно виявляється, коли мета соціолога і досліджуваного різні. Процес спостереження в цьому випадку починає перетворюватися або в боротьбу, або в маніпуляції соціолога, що всіляко маскує свою діяльність. Подібні ситуації неодноразово виникали в практиці соціологічних досліджень. Так, у західних країнах досить спеціальних робіт, присвячених рекомендаціям що до поводження соціологічних досліджень. Ця проблема втрачає актуальність, якщо соціолог стоїть на позиціях чи гуманізму чи виражає інтереси самих обстежуваних.

Друга особливість методу соціологічного спостереження полягає в тім, що спостерігач не може бути позбавлений чисто людських рис, у тому числі емоційності сприйняття. Якщо явища несоціальної природи можуть не хвилювати спостерігача, то явища соціуму завжди викликають переживання і співпереживання, почуття, емоціїі бажання допомогти обстежуваним, а іноді і "підправити" результати спостереження. Справа в тім, що сам спостерігач є частиною соціального життя. Між ним і явищем що спостерігаються існує не тільки гносеологічне, але і соціально-психічна взаємодія, що іноді досить складно перебороти.

Таким чином, об'єктивність соціологічного дослідження складається не в тім, щоб виключити особистісні відносини, а в тім, щоб не підмінювати ними критерії наукового дослідження. Пафос особистісного відношення соціолога до обстежуваного повинний бути не розривно зв'язаний з пафосом строгого наукового і логічного підходу.

Переваги і недоліки методу спостереження.

Слід зазначити, що переваги методу соціологічного спостереження досить виразні і зводяться до наступного. По-перше, це безпосередність сприйняття, що дозволяє фіксувати конкретні, природні ситуації, факти, живі фрагменти життя, багаті деталями, фарбами, півтонами і т.д. По-друге, це можливість враховувати конкретне поводження груп реальних людей. В даний час ця задача практично нерозв'язна іншими соціологічними методами. По-третє, спостереження незалежить від готовності людей, що спостерігаються, висловлюватися про самих себе, що властиво, наприклад, соціологічному інтерв'ю. Тут необхідно враховувати ймовірність "вдавання" що спостереження , адже їм відомо, що заними спостерігають. По-четверте, це багатомірність даного методу, що дає можливість фіксувати події і процеси найбільш повно і всебічно. Велика багатомірність характерна для найбільш досвідчених спостерігачів.

Спостереження має ряд переваг у порівнянні з іншими соціологічними методами. Головні з них-безпосередній зв'язок дослідника з об'єктом його вивчення, відсутність ланок, що опосередковують, оперативність одержання інформації. Ці достоїнства, однак, невиключають ряд недоліків. Спостерігач чи вільно мимоволі впливає на досліджуваний процес, вносить унього щось таке, що не присуще його природі. Оперативність же обертається локальністю, обмеженістю досліджуваної ситуації, нездатністю охопити сукупність всіх ознак пізнаваного явища. Інакше кажучи, цей метод дуже суб'єктивний, особистісні якості спостерігача не минуче позначаються на його результатах. Тому, по-перше, останні підлягають обов'язковому повторному огляду іншими методами, по-друге, до поводження спостерігачів пред'являються особливі вимоги. Характер цих вимог залежить, насамперед, від того, який різновид спостереження вони здійснюють.

Недоліки методу спостереження обумовлені, насамперед, наявністю активності соціальних об'єкта і суб'єкта, що може привести до необ'єктивності результату. До найбільш серйозних обмежень цього методу, які необхідно враховувати соціологу, відносяться наступні:

1. Настрій спостерігача під час досліду може негативно впливати на характер сприйняття подій і оцінку фактів. Це вплив особливо великий, коли в спостерігача занадто слабко виражений спонукальний мотив до спостереження.

2. На відношення до досліджуваного досить сильний вплив робить соціальний стан спостерігача. Його власні інтереси і позиція можуть сприяти тому, що одні акти поводження що спостерігаються виявляться відбитими фрагментарно, а інші-можливо менш важливі – можуть бути оцінені як більш значимі. Наприклад, критичне відношення юнака до свого педагога з погляду одного спостерігача може оцінюватися як ознака його самостійності, а з погляду іншого – як норовистість і крайня невихованість.

3. Тенденція чекання в спостерігача полягає в тім, що він виявляється занадто прихильний визначеній гіпотезі і фіксує лише те, що відповідає їй. Це може привести до того, що спостерігач просто непобачить істотних і важливих властивостей що спостерігаються, що неукладаються в його первісну гіпотезу. Більш того, що досліджувані можуть уловити цю схильність і змінити своє поводження, як у кращу, так і в гіршу сторону.

4. Комплексність спостереження може бути не тільки його достоїнством, але і недоліком, що приводить до втрати істотного серед величезного набору фіксованих якостей.

5. Зрозуміло, обставини в житті повторюються, але далеко не у всіх деталях, і однократність обставин, що спостерігаються, може перешкоджати фіксації всіх деталей.

6. Попередні спостереження особи, зустрічі і знайомства спостерігача з досліджуваним можуть привести до зсуву всієї картини спостереження під впливом зустрічей симпатій, що сформувалися, чи антипатій.

7. Існує небезпека фіксації замість реальних фактів їхніх неправильних трактувань і оцінок.

8. Коли настає психологічна утома спостерігача, він починає рідше фіксувати другорядні події, пропускає деякі з них, робить помилки і т.д..

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes