Нетрадиційна релігійність та Україна, Детальна інформація

Рух Харе Крішна виявився цілковито незвичним для західної культури з погляду не тільки ідеології, а й зовнішніх проявів. Наприкінці 60-х років на вулицях американських міст з'явилися групи людей в екзотичному одязі, що співали ритуальних пісень й пританцьовували під звуки флейти, цимбал і бубнів. Чоловіки — з виголеними головами, з косичкою ззаду, одягнуті в дхоті, жінки — у довгих хустках і сарі. Це були прихильники "Міжнародного товариства свідомості Крішни" ("Рух Харе Крішна"), заснованого 1966 р. у Нью-Йорку вихідцем з Індії Абхай Ширан Де (1896—1977). Він народився в Калькутті, вивчав у місцевому університеті англійську мову, філософію і економіку. Потім служив у хімічній фірмі, займався торгівлею. 1954 р. залишив дружину і п'ятьох дітей, став ченцем і повністю присвятив себе служінню Крішні. Під чернечим ім'ям Бхактиведанта Свамі Прабхупада 1966 р. він прибув у СІЛА, маючи при собі сім доларів і власний переклад "священного писання крішнаїтів". 1977 р. помер дуже багатою людиною, яка користувалась усіма благами життя.

Протиставивши власні погляди західним цінностям і способу життя, Бхактиведанта Свамі Прабхупада здобув багато прибічників серед молодих американців з середнього класу, які становлять в общинах крішнаїтів більшість. Розглянемо ідеологію крішнаїтів, щоб пояснити феномен їхньої популярності.

Віровчення і культ "Руху Харе Крішна" грунтуються на індуїзмі та буддизмі. Рядовий крішнаїт, як правило, далекий від філософсько-релігійних ідей індуїзму. Від нього вимагають лише не вживати наркотики, алкоголь і тютюн, бути вегетаріанцем і промовляти мантри (молитви) та гімни. Крішнаїтська свідомість ніби існує всередині кожної людини, її необхідно збудити. Спираються крішнаїти на "Бхагавадгіту" ("Пісню бога"), яка є частиною давньоіндійського епосу "Махабхарата" і вважається складеною з висловлювань Крішни на філософські теми. В ній стверджується, що все існуюче — лише видимість, у тому числі й наслідки праці людини, які належать Крішні. Людина повинна виконувати свій обов'язок, але бути байдужою до його кінцевого результату, тоді вона перебуває в єдності з волею Крішни. Це рятує послідовника від сансари (мандрівки) і приводить до злиття з божеством. Спеціальне поклоніння Крішні ввів у XV—XVI ст. гуру (вчитель) Чайтанья, який твердив, що необхідно багаторазово повторювати ім'я Бога для того, щоб він надав спасіння. Тоді ж було впроваджено мантру, що складалася з повторення в різному порядку трьох слів: "харе", "крішна", "рама". Цю мантру крішнаїт повинен щоденно повторити як мінімум 1728 разів, на що потрібно близько шести з половиною годин. Багаторазове повторення мантри нібито приводить людину до екстазу, що вважається звільненням від тіла і поринанням у чистий дух. Посвячений повинен постійно виговорювати, співати — "вібрувати" "священне ім'я бога". Свій дім він повинен перетворити в дім Крішни, мати в ньому зображення Крішни, освячене духовним вчителем, постійно молитися йому всією сім'єю.

Послідовник вчення "свідомості Крішни" повинен відмовитися від усіх світських інтересів, суспільних обов'язків. Половину свого прибутку він повинен віддати "служінню Крішні і його підлеглим". Категорично забороняється їсти і спати більше, ніж необхідно. Прагнення до накопичення, навіть розмова про матеріальні предмети, світські інтереси, спілкування з людьми, які не цікавляться "свідомістю Крішни", сприймаються як серйозне порушення "відданого служіння". Щоправда, керівники секти ніколи не відмовляються від володіння "мерзенним металом". Щодо організації "Міжнародне товариство свідомості Крішни", то вона є одним з найбільш багатих центрів нетрадиційних культів. Виторг від продажу книг і перекладів Прабхупади, журналу "Назад до божественності" становить щорічно понад 20 млн доларів. Великий прибуток приносять рядові крішнаїти, які цілими днями жебракують на вулицях міст.

Число членів "товариства" швидко зростає. 1973 р. воно становило близько 3 тис., а 1982 р. — вже 12 тисяч віруючих, які проживають у релігійних общинах, не враховуючи великої кількості "парафіян", що мешкають поза комуною, але щоденно беруть участь у її заходах (так, у СІЛА їх налічується на кінець 90-х років близько 100 тисяч). "Рух Харе Крі-шна" має магазини і ресторани дієтичної їжі, велику кількість процвітаючих підприємств, на яких майже безплатно працюють члени "товариства". На шести сільськогосподарських фермах площею від 100 до 1500 акрів також експлуатується праця рядових кріш-наїтів. "Товариство" має 11 будівель в Лос-Анджелесі, 14-поверховий "храм" у центрі Нью-Йорка.

З метою збереження і зміцнення "Міжнародного товариства свідомості Крішни" престарілий Прабху-пада встановив адміністративну Раду з 11 гуру, які управляють крішнаїтами в різних регіонах світу. Всі керівники — американці або європейці, серед них — жодного уродженця Індії. Головою американських крішнаїтів став колишній докторант-історик Колумбійського університету Кіртананда Свамі. Частину Європи, в тому числі Східну, веде американський громадянин Роберт Кампаньола, що проживає у ФРН.

В крішнаїтських ашрамах (общинах) панує специфічний деспотизм, не тільки фізичний, "зовнішній", а й "духовний", "внутрішній". Віруючий зобов'язаний без розмірковувань підкорятися духовному наставникові. Вільного часу протягом доби у нього немає ані хвилини, він постійно зайнятий декламацією мантр, випрошуванням пожертвувань для общини, різними господарськими роботами. Щоб у людини не виникало думок, що відвертають від спілкування з богом, її ні на хвилину не залишають одну. Просту вегетаріанську їжу дають два рази на день, для сну відводиться не більш як 4—5 годин на добу.

В Україні перші громади крішнаїтів з'явилися у 80-х роках і діяли спочатку нелегально. Від 1990 р. діяльність Міжнародного Товариства свідомості Крішни легалізовано. А у 1995 р. офіційно зареєстрований Всеукраїнський центр громад свідомості Крішни складається з 32 об'єднань і діє практично в усіх областях України.

Церква сайєнтології. Слово "сайєнтологія" в перекладі означає "науковчення". Коротко зупинимося на проблемі співвідношення науки і релігії. Ми звикли вважати їхні співвідношення взаємозапереченням, хоча в дійсності справа набагато складніша. Майже всі сучасні релігії прагнуть використати наукові досягнення у власних цілях. Особливо це добре помітно в сфері медицини. В СІЛА неодноразово з'являлися самозвані лікарі духовних і фізичних захворювань, які твердять, що нібито вони досягли гармонії у єднанні розуму і віри, науки і релігії. Так, ще 1875 р. засновано церкву Християнської науки. У 20—40-х роках нашого століття поширилося вчення "святого отця", який регулярно інсценував сеанси "чудесного зцілення". Керівник лабораторії психологічних досліджень у Лос-Анджелесі винайшов "прилад" під назвою "аль-фа-вимірювач", який нібито допомагає тому, хто звернеться до нього за допомогою, досягти успіху в житті, позбавитися від стресів, пізнати всі таємниці буття.

Те, що подібні "цілителі" мали певні успіхи, є цілком закономірним, якщо врахувати, що зростають "зі швидкістю злітаючої ракети", за виразом американських експертів, алкоголізм і наркоманія. Кваліфікована медична допомога, в тому числі психотерапевтична, що необхідна при подібних захворюваннях, коштує досить дорого й є доступною далеко не кожній людині. От вони й звертаються за допомогою до "наставників" і "цілителів", які навіюють їм віру в благополучний кінець усіх хвороб, а разом і віру в успіх, не бентежачись з того, що вірогідність як першого, так і другого більш ніж сумнівна.

Зазначимо, що ідея лікування за допомогою містичних заклинань та магічних дій не змогла б довго утриматися в історії суспільства, якби так чи інакше не підтверджувалася випадками "чудесних зцілень", що вимагає з'ясування їхньої природи. Річ у тому, що практика психотерапії, лікування гіпнозом, навіюванням, яка сьогодні набула значного поширення і серйозних наукових обгрунтувань, пояснювалася свого часу "месмеризмом", тобто псевдонауковими, спіритуалістичними доказами. Інакше у XVIII ст. і не могло бути, коли наука про людину робила тільки перші кроки.

Суть психотерапевтичного впливу полягає в тому, щоб пацієнт виступав не як пасивний об'єкт зовнішнього (фізичного, фармакологічного тощо) впливу, а міг би мобілізувати на боротьбу з хворобою всі свої внутрішні сили, глибинні регулятивні можливості центральної нервової системи, не досить вивчені й сьогодні. Ще донедавна гіпнотичне навіювання виявлялось найбільш ефективним, якщо воно проводилось від імені надприродних сил і утвердження волі всесильного бога, служило "граничною" підвалиною для надії, переконання, віри й уповання.

На цих же підвалинах тримається світогляд "церкви сайєнтології", яка прагне синтезувати дві речі: основи природничо-наукових знань у галузі психології та психотерапії й релігійні уявлення. Це дозволяє використовувати релігійні забобони і нечітку свідомість людей, обтяжених власними психологічними слабкостями. Водночас сайєнтологічна церква, що виникла внаслідок певних віянь, заслуговує на детальніший розгляд притаманних їй властивостей, як одна з найбільших і найвпливовіших організацій нетрадиційної релігійності.

Засновник "церкви сайєнтології" Лафаєт Рональд Хаббард народився 1911 р. в американському штаті Небраска. В роки другої світової війни він був мобілізований у воєнно-морський флот і брав участь у Філіпінській кампанії. Після демобілізації він пробував свої сили на літературній ниві, опублікувавши кілька фантастичних романів. Однак прибутки від цієї діяльності не задовольнили колишнього морського офіцера, і 1949 р. на лекції в Нью-Йорку він, за свідченням часопису "Тайме Мегезін", заявив: "Смішно писати, одержуючи пенс за слово. Коли хтось дійсно хоче заробити мільйон доларів, то кращий шлях — заснувати власну релігію".

2

u

\x2403\x1103\xD084\x1202\x6864\x0101\x3100$\x2437\x3800$\x2448\x6000\xD084\x6102\x0324\x1B00остей.

Проте Хаббард не зупиняється на організації банальних лікувальних сеансів, оточуючи їх глибокодумними розмірковуваннями й ритуалами, повними позаземної таємниці. Через чотири роки у Вашингтоні з'являється Основоположна церква, створена послідовниками Хаббарда, яких західна преса того часу характеризувала як "групу псевдонаукових містичних фанатиків".

Зупинимося на теорії Хаббарда, що являє собою суміш уривчастих відомостей про комп'ютерну технологію з поверховим уявленням про буддизм та індуїзм і з практикою східних релігійних наставників (гуру). Згідно з теорією, можна відкрити єдину причину психозів, неврозів, насильств і розладу в соціальному житті, а також — у нежитті. Причина полягає у невмінні управляти роботою власного мозку, нерозумінні його "божественної сутності". Кожна подія в житті індивіда, згідно з Хаббардом, нібито вкладається в мозаїчну структуру головного мозку. Неприємні події, невдачі, страхи, розчарування тощо не вписуються повністю в цю структуру, випадають з неї і з-під влади індивіда, але опісля виявляються у формі ірраціональної поведінки, що не відповідає ситуації. Лікування передбачає виявлення таких подій (вульгаризована техніка психоаналізу), потім їх локалізацію шляхом виявлення "електропсихометра" або "Е-вимірювача" Хаббарда, їхніх відбитків "енграм" і, нарешті, нормалізацію розумової діяльності, емоцій, волі.

Створений Хаббардом прилад ("Е-вимірювач") складається з гальванометра, здатного фіксувати електропровідність шкіри, що змінюється від певного стану індивіда, і батарейки, з'єднаної з двома бляшанками, що пацієнт бере в руки. Для досягнення мудрості, хорошого здоров'я і найвищої духовної досконалості застосовуються сеанси "обробки" або "прослуховування". При цьому людина сідає навпроти інструктора і з'єднується з "Е-вимірювачем". Інструктор ставить різні запитання, пов'язані з минулим людини, яка на них відповідає. Вважають, що різке відхилення стрілки засвідчує крайнє збудження клієнта, викликане "усвідомленням" умов, за яких вона колись дістала психічну травму. Ці відкладені в свідомості колишні хворобливі досвіди, душевні потрясіння Хаббард назвав "енграмами". Для їх усунення прослуховувач (інструктор) повторює запитання, доки прилад не покаже, що реакція стала "нормальною" і відповідь не пов'язана з хворобливим станом психіки. Оскільки у житті людини є чимало складностей, то така практика може розтягуватися на багато місяців і навіть років. Сама людина без допомоги сайєнтологіч-ної церкви, мовляв, не здатна ні зрозуміти джерело "енграм", ні позбавитися їх. Вони отруюють її душевне здоров'я.

Хаббард постійно твердить, що виходить із суто наукових методів. Однак він жодного разу не зміг представити достовірних доказів. Звичайно, в деяких випадках подібні сеанси, особливо спочатку, справляють благотворний вплив на стан людини: вона відчуває душевний спокій, позбавляється колишньої нервовості, невиразного неспокою тощо. Тому наше завдання й полягає в тому, щоб пояснити механізм дії подібних процедур. Зазначимо, що маніпуляції послідовників Хаббарда відтворюють розроблену 3. Фрейдом теорію психоаналізу, але в граничне спрощеній і вульгаризованій формі. Йдеться про розуміння несвідомого, про душевні травми, про причини неврозів, про вплив дитячих переживань на психіку дорослої людини й т. п. Головне полягає в тому, що Хаббард так чи інакше відтворює принципову схему сеансів психотерапії, практиковану 3. Фрейдом і його послідовниками: вишукування причин неврозу, виведення колишнього досвіду на рівень свідомого, терапію словом. Тому в тих випадках, коли сеанси клінічно показані для певного захворювання, вони неодмінно справлять благотворний вплив.

1955 р. Хаббард проголосив себе пророком вчення про "тетана", особливого духа, який після смерті людини переселяється до іншого тіла, і про "тета", духовну першооснову руху і розвитку неживої матерії.

Це, безперечно, відкрите опошлення буддизму, його складної релігійної доктрини. З нього Хаббард бере, вульгаризуючи при цьому, одне з центральних положень — уявлення про вічне переселення душ, або ін-карнацію. Використання буддизму пояснюється не тільки тим, що він на той час входив у моду, а й тим, що вчення про інкарнацію дозволило надати тривіальній психотерапевтичній практиці космічні виміри.

Справді, енграми почали тепер вважатися не просто психічними травмами, набутими у буденному земному існуванні, а душевними рубцями, надбаними за усі минулі втілення "тетана". Тим самим "Е-ви-мірювач" набуває принципово нового значення — не як скромний інструмент врятування "одноразового" людського існування, а як єдиний спосіб ліквідації в усьому Всесвіті болючих наслідків коловороту "тетанів".

Керівники "Церкви сайєнтології" запрошують віруючих особисто випробувати їхню цілющу дію. Вони уникають виступів з критикою інших релігійних течій, а від людини, що прилучається до її "лікувальних програм", не вимагають розриву із своєю колишньою вірою. Віротерпимість пояснюється місіонерськими міркуваннями. Віровчення, догматика не відіграють в сайєнтологічній церкві вирішальної ролі, це лише вихідний пункт для атаки на людську свідомість, для якої застосовується витончена психотехніка.

У повсякденній діяльності церква сайєнтології — це воєнізована організація, з ретельно відпрацьованою технікою вербування, жорсткою ієрархічною структурою, деспотичними порядками, покликаними утримувати паству в межах казарменої дисципліни. Вербуванням нових "пацієнтів" займаються спеціально підготовлені місіонери. Людині, яку вдається зацікавити, пропонують на вибір різноманітні програми Церкви. Всі вони платні, перші шість сеансів звичайно коштують 70 доларів. Дальші "прослуховування" значно підвищуються в ціні. Прибутки приносить продаж "Е-вимірювача" — по 800 марок за одиницю (його собівартість 60 марок) і продаж творів Хаббар-да, що принесло 1979 р. церкві тільки у ФРН

15 млн марок (за повідомленням журналу "Штерн"). Крім того, керівництво "церкви сайєнтології" експлуатує своїх рядових членів, примушуючи їх працювати на свою користь безкоштовно або за гроші. В результаті Церква володіє величезними коштами. 1959 р. Хаббард придбав у Англії розкішний маєток, який спочатку належав індійському магараджі, і переніс туди свою штаб-квартиру. 1977 р. за свій будинок у Голлівуді він заплатив 5,5 млн доларів; в Кліу-тері (Флоріда) придбав розкішний готель, перетворений у тренувальний центр для інструкторів найвищого рангу. 1983 р. американський журнал "Тайм" писав, що власність "церкви сайєнтології" становить понад 280 млн доларів.

Л. Хаббард нібито володіє особистим майном у 7 млн доларів. Одним з його придбань е флотилія океанських кораблів. Лідери сайєнтології заявляють про більш ніж 4 млн своїх послідовників, про 22 церкви і 100 місій у 33 країнах. Близько мільйона послідовників є прямими членами церкви, вони регулярно роблять внески, відвідують різноманітні курси і "класи", поширюють книги і брошури Хаббарда, вступають у контакти з її центрами, сподіваючись надолужити здоров'я, купують сайєнтологічну літературу, користуються препаратами на зразок таблеток діанезину, які нібито підвищують життєвий тонус.

У січні 1986 р. Л. Р. Хаббард помер, але історія однієї з найчисленніпшх і найскандальніших сект нашого часу на цьому не закінчилась. Його нащадки, які, прагнучи слави й наживи, продовжують експлуатувати створену ним організацію, — типовий продукт кризових процесів, що відбуваються у сучасному суспільстві. Саме це спричиняє діяльність прихильників сайєнтології і в Україні, котрі поки що організаційно не визначилися.

Щось подібне до сайєнтології лягло в основу руху фанатичних послідовників "Білого братства", або так званого вчення "Юсмалос", що передбачає Божественну програму фохатизації Землі (фохата — світлова енергія кванта). Автор-конструктор всього цього — киянин Юрій Кривоногов, він же пророк Юоан Свамі, твердить, що це "наука про Світло, про устрій Світу, всієї Системи Світобудови, про Любов Господню, про Перетворення і фохатизацію людства..." Мовляв, вчення включає: "уявлення про Верховну Особу Бога, новий часовий виток, у який входить планета Земля; перевтілення Божественних Монад; прийдешнє; тонкий ангельський світ; перетворення землян; розкриття Закону Вічності; мікроструктуру аури людини; діагностику стану душі й тіла; езотеризм Кос-мічно-Божественної програми Юсмалос" тощо. Для обернених у віру Кривоногова людей сучасне суспільство взагалі не існує, бо, за настановою їхнього "пророка", складається лише з "хулителів-безбож-ників", які тільки й думають, щоб швидше знищити найсвітліше божество юсмаліан — Марію Деві Хрис-тос. Марія Деві — в миру М. Цвигун — лікар-терапевт за фахом, приєдналася до вчення, залишивши сім'ю і ставши дружиною Ю. Кривоногова. Вони зібрали до 2-х тисяч активних членів братства, які почали проводити діяльність антисуспільного спрямування. Вона була припинена правоохоронними органами, а після суду керівників братства було засуджено.