Нестор-літописець, Детальна інформація

  А коли повернувся він до Києва і минуло чотири роки, на п’ятий рік спом’янув він коня, що од нього, як пророчили були волхви, [прийдеться] померти Олегові. І призвав він старшого над конюхами, запитуючи: «Де є кінь мій, що його я поставив був годувати і берегти його?»

  А він сказав: «Умер». Олег тоді посміявся і докорив віщуна, кажучи: «Неправдиво то говорять волхви, і все те — лжа єсть: кінь умер, а я ще живий». І повелів він осідлати коня: «Дай-но погляну я на кості його». І приїхав він на місце, де ото лежали його кості голі і череп голий, і зліз він з коня, [і] посміявся, мовлячи: «Чи од цього черепа смерть мені прийняти?» І наступив він ногою на череп, і, виповзши [звідти], змія вжалила його в ногу.

  І з того розболівшись, він помер. І плакали за ним всі люди плачем великим, і понесли його, і погребли його на горі, що зветься Щекавицею. Єсть же могила його й до сьогодні, називається могила та Олеговою. А було всіх літ його княжіння тридцять і три…»

(Уривок з літопису «Повість временних літ»)

Азбука духовної премудрості:

  — Подяку повинна містити в собі кожна наша молитва.

  — Дякувати в труднощах — заслуга більша, аніж подавати милостиню.

  — Дякувати Богові треба не тільки за свої успіхи у добрі,

  але і за успіхи інших.

  — Вдячність повинна бути початком і кінцем наших дій і бесід.

  — Бога ніщо так не гнівить, як байдужість до спасіння ближніх.

  — Корисне для себе ми знайдемо тоді, коли будемо шукати користі ближньому.

  — Господь нічого так не любить, як душу покірну, смиренну і вдячну.