Предмет, структура, завдання курсу "Релігієзнавство", Детальна інформація

Семінарське заняття

Тема: Промисловість і сільське господарство України у 1929 – 1939 рр.

Навчальна мета: Поглибити знання учнів про процеси індустріалізації та колективізації в Україні їх наслідками для розвитку промисловості і сільського господарства.

Розвиваюча мета: Закріплювати вміння учнів аналізувати, співставляти, узагальнювати історичні факти, події, документи. Вести пошукову роботу. Виробляти вміння відстоювати свою точку, поважати думку опонентів.

Виховна мета: Виховувати інтерес до історії. Негативне ставлення до будь-яких прояв насилля.

Обладнання: Індивідуальні картки (кожному студенту); документи для лабораторно-практичної роботи (пакет документів з 4 сторінок – на кожну парту); тестові завдання (пакет тестових завдань: початковий рівень, середній рівень, високий рівень – на кожну парту); книги: “Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів” “Тріумф і трагедія. Політичний портрет Й.В.Сталіна”, газети і журнали.

Тема 1. Предмет, структура, завдання курсу “Релігієзнавство”

Лекція

План лекції

Предмет курсу “Релігієзнавство”.

Основні релігієзнавчі концепції та їхня загальна характеристика.

І. Предмет курсу “Релігієзнавство”.

Релігія – це складне соціальне і духовне явище, корені якого виходять з глибинних теренів суспільної історії.

У релігієзнавстві виділяють два важливі напрями – теоретичний та історичний.

Теоретичне релігієзнавство складається з філософських, соціальних і психологічних аспектів.

Історичне релігієзнавство вивчає історію виникнення і еволюція окремих релігій та релігійних вірувань у їхньому взаємозв’язку, акцентує увагу на послідовному розвитку релігійних культів.

Релігієзнавство – це галузь науки, що досліджує феномен релігії.

Релігієзнавство досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв'язків з економічними, політичними і духовними структурами суспільства, впливу на особистість віруючих у контексті конкретно-історичних умов.

Релігієзнавство і богослов’я не слід ототожнювати. Це протилежні, хоча і зв’язані спільні предмети дослідження, типи світосприйняття. Богослов’я (релігійні теорії) не виводять релігію з глибинних надр суспільної історії та практики, а навпаки стверджують богопоходження суспільства.

Галузі релігієзнавчої науки:

“Філософія релігії”

“Соціологія релігії”

“Психологія релігії”

“Історія релігії”

Філософія релігії досліджує не тільки механізм виникнення релігії, а й процес її відображення у свідомості людини, особливості формування релігійних понять, символів і духовних цінностей.

Соціологія релігії вивчає релігію як складову частину суспільства.

Психологія релігії вивчає психологію прихильників різних релігійних вірувань і культів, вивчає їхні духовні цінності.

Історія релігії вивчає виникнення, розвиток і еволюцію релігійного комплексу: від первісних форм релігійних уявлень до розвинутих релігійних систем світового масштабу, порівняльну історію церков, історію релігійних і антирелігійних рухів.

ІІ. Основні релігієзнавчі концепції та їхня загальна характеристика.

Концепції: