Раймер Марія Рільке, Детальна інформація

ним відображенням фактів життя письменника, але мають і більш широке значення: в них відтворюється загальна картина духовного росту людини. Толстой звертається в цю пору до творів автобіографічного жанру саме тому, що самоаналіз дозволяє письменнику вказати людям на загальнолюдські слабкості і допомогти їм таким чином боротися з цими слабкостями. Толстой заперечував проти трактування трилогії тільки як спогадів про його дитинство.

Але історія Миколи Іртеньєва, головного героя трилогії лише в найголовнішому нагадує духовний розвиток юнака Толстого. Як і його герой, Толстой покинув, недовчившись, Казанський універси-

тет, але причини того, що він пішов значно відрізнялись від тих, що зображені в “Отрочестве”. У Толстого прокинулася пристрасть до наук, яку не могло задовольнити казенне середовище університету.

І суспільні погляди девятнадцятирічного Толстого були серьозніші, ніж погляди героя “Юности”. Судячи по його щоденнику, Толстой в цей період приходить до думки про аморальність деспотизму, гостро відчуває свою особисту відповідальність за безправність і убогість селян.

В 1847 році Толстой повернувся в Ясну Поляну з наміром покращити життя кріпаків і самостійно вивчати різні науки. Але молодий поміщик скоро зрозумів безпідставність своїх недавніх мрій про славну діяльність барина- батька і благодійника кріпаків.

Це - пройдений етап для Толстого. Куди ж іти далі?

Толстой збирався то поїхати в Сибір, то поступити на громадську службу, з захватом взявся за вивчення музики, успішно здав в Петербурзі два екзамени на степінь кандидата… Але, не докінчивши екзаменів, він несподівано знову поїхав в Ясну Поляну.

В цій атмосфері суєти Толстой поступово приходить до тієї головної справи, якій присвятив всю решту свого життя,-до літературної творчості. Ведення щоденника, поглиблене спостереження над самим собою і навколишнім середовищем стає для нього обовязковим і серьозним ділом. Виникають перші задуми, з”являються перші нариси.

В 1851 році разом з братом Миколою Толстой відправляється на Кавказ для участі в воєнних діях проти горців і з твердим наміром стати письменником. Толстой прослужив на Кавказі два з полови-

ною роки. Він брав участь у багатьох битвах і походах,зблизився з новими для нього людьми- офіцерами, солдатами, козаками. Про інтенсивність духовного життя Толстого свідчить той факт, що в перший рік кавказькоі служби він написав “Детство”. В червні 1852 року цей перший закінчений твір Толстой відправив Некрасову в “Современник”.Некрасов зразу оцінив талант автора і опублікував повість в вересневому номері журналу. В Росії з”явився новий визначний письменник, не учень, а талант,-це було очевидним для всіх.

В 1854 році з початком військових дій в Криму Толстой добивається переводу в Севастополь.Російська преса знаходилась під строгим контролем цензури.Офіційні вісті друкувались тільки в “Русском инвалиде”.Але стан справ був таким,що Толстой і деякі інші бойові офіцери вирішують видавати своє власне видання для правдивого освітлення стану справ. Дозвіл на видання нового журналу, що мав називатися “Солдатский листок” вони не отримали і Толстой направляє свій Севастопольський літопис в”Современник”.Некрасов друкує “Севастополь в декабре”(1854),

“Севастополь в мае”, “Севастополь в августе 1855 года”. Це був своєрідний журнал в журналі – “Солдатский листок” Толстого в “Современнике» Некрасова, щоденник сучасності, написаний учасником трагічних подій. Успіх Толстого був величезним. В 1856 році Толстой повертається з Севастополя в Петербург. В «Современнике» його приймають, як свого. В ньому бачили нову прекрасну надію російської літератури. Тоді він разом з іншими видатними письменниками підписав «обов*язковий договір» за яким зобов*язувався всі свої нові твори друкувати в «Современ-

нике”.Після смерті Миколи 1 в 1855 році суспільне життя стало надзвичайно напруженим, динамічним.В країні складається революційна ситуація.Толстой навіть припускає можливість прямого зіткнення протилежних інтересів поміщиків та селян. “…закінчиться тим, що нас усіх переріжуть…”Толстой, на відміну від Чернишевського та Некрасова вважає, що остаточною ціллю має бути примирення всіх в добрі. Він пише рішучого листа Некрасову, де виражає свою незгоду з виключно критичним та сатиричним змістом журналу. В 1858 році “Современник” розриває “обов*язковий договір” . З журналу пішли Тургенєв, Толстой, Григорович та інші. Редакція журналу пояснила читачам, що неможна було жертвувати основними ідеями видання. В 1861 році , повернувшись з-за границі, Толстой з головою поринає в суспільну працю. Він відкриває школи для селянських дітей осінню 1859 року,залучає до роботи з учнями студентів. Толстой розглядає цей почин лише як перший крок в розгортанні широкої просвітницької діяльності серед народу. Народна освіта, що знаходиться не в руках уряду, а в руках чесних, освічених людей, Толстой вважає засобом вдосконалення суспільного устрою. Письменник також вирішує заснувати журнал “Ясная Поляна”, що виходив на протязі 1862 року.

Толстой різко негативно оцінив реформу 1861 року про скасуван-

ня кріпосного права вважаючи, що вона не задовольняє народних вимог. Він відкрито виступав проти реформи, захищаючи інтереси селян, за що царський уряд встановив над ним нагляд.

Вивчення взаємовідносин кріпаків і поміщиків помогло Толстому ще ближче познайомитися з життям народу в одну із найважчих го-

Дин його історії. Саме ця обставина зіграла вирішальну роль в тому, що письменник знову повернувся до художньої творчості.

Підйому творчої активності сприяли і щасливі особисті обставини: в 1862 році Толстой одружився на Софьї Андріївні Бернс, дочці відомого московського лікаря, яку палко кохав.

8

X

Z

h

h

h

h

V

X

Z

U

D