Українське Весілля, Детальна інформація

Більше не будуть, не будуть.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю віконця, кланяюсь я.

Кланяюсь вам, віконця,

Що запрошували сонце,

Більше не будуть, не будуть.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю ворота, кланяюсь я.

Кланяюсь вам, ворота,

Що ходила хлопців рота,

Більше не будуть, не будуть.

Ведуча: А в цей молодий збирався їхати за молодою із своїми боярами. Його виводила до воріт мати у вивернутому вовною наверх кожуху, обсипала сина зерном, хмелем, дрібними грішми, що означало побажання успіхів, багатства.

Свати (від молодого від порогу):

Ой зеленая рутонька,

А чорненьке насіння.

Ой скажіть, скажіть, добрі люди,

В котрій хаті весілля.

Дружки (від молодої):

А в тій хаті весілля,

Що заметене подвір’я.

Ой там стояла дівка молода,

Квітками уквітчана.

Свати-старости (від молодого):

Пусти, пусти в хату,

Тут нас не багато:

Два бояри з кіньми,

Два братики рідні,

Свахи й світилочки,

Вся наша родиночка.

Ведучий: Молодий повинен був відкупитися від переймів. І його впускали в хату нареченої-молодої не зразу, а спочатку викуп, немов бійка, аж тільки після цього жених разом з боярами заходив до молодої у хату. Наречену ховали, а молодий шукав, а знайшовши, ставав з нею на рушник (щоб життєва дорога була довга і гладенька), просили батьків їх благословити.