Нестор Махно: історично – політичний портрет, Детальна інформація

д) збільшення обсягу продукції за рахунок структурних зсувів у складі продукції; розрахунок зводиться до визначення різниці між коефіцієнтом приросту обсягу реалізації в оцінці по відпускним цінам та коефіцієнтом зростання обсягу реалізації продукції в оцінці по базисній собівартості. Результат розрахунку:

10320(40370/36050 - 31150/25730) = - 937 2174 грн.;

є) зменшення витрат на 1 грн. продукції; виражається різницею між базисною повною собівартістю фактично реалізованої продукції та фактичною собівартістю, вирахуваною з врахуванням зміни цін на матеріальні та інші ресурси та причин пов`язаних з порушеннями господарської дисципліни. У випадку видавничо-поліграфічного центру «Поліграф-Коллегіум» цей вплив становив у звітному періоді 1431 грн. (31150-29719);

е) зміна собівартості за рахунок структурних змін у складі продукції; обчислюється порівнянням базисної повної собівартості, скорегованої на коефіцієнт зростання обсягу продукції, з базисною повною собівартістю фактично реалізованої продукції: 1,119833(25730 - 31150 = -2337.

Загальне відхилення прибутку на підприємстві порівняно з базисними періодом становить -1079 грн. (9241 - 10320), що відповідає сумі факторних впливів.

Результати розрахунків можна представити у вигляді звіту впливу факторів на прибуток від реалізації продукції (грн.):

Показники Сума

Загальне відхилення прибутку -1079

Зокрема за рахунок факторів:

а) зміна цін на продукцію 5290

в) зміна цін на матеріали та тарифів -6700

г) порушення господарської дисципліни -

д) зміна обсягу продукції 2174

є) зміна структури продукції -937

е) зміна рівня витрат (режиму економії) 1431

е) зміна структури витрат -2337

Як показав факторний аналіз прибутку, найсуттєвішим фактором скорочення прибутку у звітному періоді стало зростання цін на матеріали та тарифів заробітної плати. Факторний аналіз прибутку дає можливість встановити походження джерел його формування (зміна обсягів реалізації, структури продукції, відпускних цін та цін на сировину, тарифів на електроенергію та перевезення). Факторний аналіз прибутку дає керівництву підприємства можливість корегувати обсяги виробництва в залежності величини впливу на прибуток тих чи інших факторів. Такий аналіз дає можливість реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості усієї випущеної і реалізованої продукції.

( 4. Граничний аналіз та оптимізація прибутку, витрат та обсягу виробництва

Ще з курсу мікроекономіки нам відомо, що обсяг виробництва продукції, ціна продукту та витрати виробництва знаходяться у певній функціональній залежності, і тому отримання максимального прибутку можливе при певних значеннях цих величин. При прийнятті рішень, спрямованих на збільшення прибутку підприємства, необхідно враховувати прогнозовані величини граничного дохіду та граничних витрат. Граничний дохід, як відомо, є приростом виручки від реалізації на одиницю приросту кількості виробленого продукту. Відповідно граничні витрати дорівнюють приросту витрат на виробництво продукції, який припадає на одиницю приросту кількості продукту.

Намагання фірми максимізувати свій прибуток можна представити у вигляді наступної функції: R=(P*Q) - C ( max.

Продиференціювавши ліву та праву частини цієї функції та прирівнявши результат до нуля отримуємо наступне співвідношення:

d R/d Q = d (P*Q)/d Q - d C/d Q;

d (P*Q)/d Q = d C/d Q ,

де d (P*Q)/d Q - граничний дохід; dC/d Q - граничні витрати.

Звідси випливає, що для максимізації прибутку необхідно забезпечити рівність граничних витрат та граничних дохідів. Це співвідношення дозволяє відшукати оптимальний розмір обсягу виробництва при відомих функціях попиту та витрат P=f(Q) та С=g (Q)1 .

Для визначення вищезгаданих функцій у фінансовому аналізі на українських підприємствах все частіше застосовується регресійний аналіз, заснований на певній кількості спостережень. Хоча регресійний аналіз має широкий спектр застосування, головною його задачею у фінансовому аналізі є побудова функцій витрат та попиту на готову продукцію, а також прогнозування на їх основі2 . В якості прикладу можемо розглянути побудову рівнянь виробничих витрат та попиту на продукцію вищезгаданого поліграфічного центру «Поліграф-Колегіум».

Побудова регресійного рівняння витрат вимагає розвязання системи двох наступних рівнянь:

(1) n*a0+а1*(Qi =(Сi

(2) a0*(Qi+а1*(Q2i = (СiQi,

де n - кількість спостережень;