Безробіття, його макроекономічний зміст та наслідки, Детальна інформація

Повна зайнятість означає використання усіх приданих до цього трудових ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатний працювати. Разом з тим повна зайнятість сама по собі не є свідченням високого рівня організації виробництва, її доцільності і розумності. Слід врахувати ступінь раціональності зайнятості, на який впливають технічні, технологічні, соціальні та економічні фактори.

Раціональність зайнятості визначається такими аспектами: суспільно-корисний характер трудової діяльності; оптимальна структура економіки; професійно-кваліфікаційна структура трудових ресурсів ( структура пропозиції і попиту на ринку праці).

Повнота і раціональність у комплексі визначають ефективність зайнятості, тобто забезпечуваний нею соціально-економічних результат.

Зайнятість населення реалізується через конкретні форми включення трудових ресурсів в економічну систему. Серед них найбільш поширені такі: наймана праця за трудовою угодою (в державному секторі, на об’єктах орендованої, колективної чи приватної власності); особиста праця власника (чи співвласника) засобів виробництва; особиста праця на орендованих засобах виробництва тощо.

Усе це зумовлює існування неповної зайнятості, тобто зайнятості частини трудових ресурсів у суспільному виробництві. При цьому слід враховувати, що певний рівень безробіття характеризує саме повну зайнятість (мова йде про нормальні, виправдані, неминучі форми безробіття).

Існують різноманітні причини неповної зайнятості трудових ресурсів. Одна з них - динаміка нагромадження капіталу.

Діалектика нагромадження капіталу зумовлює зростання потреби в праці, адже масштаби виробництва невпинно збільшуються. Однак, з іншого боку, відбувається відносне зменшення цієї потреби із зростанням продуктивності праці. Взаємодія цих двох суперечливих тенденцій в умовах індустріальної, а особливо – постіндустріальної економічної системи, зумовила сповільнення абсолютного зростання потреби в робочій силі і її відносне зменшення ( в розрахунку на одиницю функціонуючого капіталу).

Як відомо, нагромадження капіталу під дією науково-технічного прогресу супроводжується зростанням фондоозброєності праці, що і є причиною відносного зменшення вартості робочого місця, що у утруднює відкриття нових робочих місць і перешкоджає зростанню зайнятості.

На ринку праці ця закономірність проявляється в формі перевищення пропозиції праці над попитом на неї, як надлишок продавців праці (працеємців) в порівнянні з її покупцями (працедавцями). В умовах ринкової економіки в основі попиту на працю лежать закони нагромадження капіталу, які обумовлюють тенденцію до зменшення потреби в робочій силі. Дослідження тривалих тенденцій показує, що на ринку праці щорічно відбувається зростання пропозиції робочої сили (поява на ринку нових працеємців) і попиту на неї (поява вільних робочих місць).

Зростання пропозиції праці зумовлюється зростанням населення, сукупної робочої сили, втягуванням у виробництво жіночої праці тощо. Пропозиція праці дуже мінлива, вона постійно змінюється внаслідок того, що нове покоління працівників, що вступає на ринок праці, має більше знань і кращу підготовку, але й більші потреби, ніж попереднє покоління. Водночас постійно змінюється й попит на працю під впливом таких факторів: зміна попиту на товари та послуги, поява нових професій і зникнення старих. Внаслідок цього постійно з’являються нові незайняті робочі місця, але й скорочують старі.

Пропозиція праці визначається рівнем її ціни (заробітної плати), а також рівнем податків, потребами працеємця та членів його сім’ї, звичками і традиціями, рівнем культури і релігією, силою профспілок тощо. Попит на працю регулюється потребами виробництва в трудових ресурсах, його технічним рівнем, вартістю робочого місця тощо.

Таким чином, у кожний даний момент на ринку праці є певна кількість продавців робочої сили різноманітних професій і кваліфікації, з одного боку, і вільних робочих місць – з іншого. Якщо кількість бажаючих продати свою робочу силу перевищить кількість незайнятих робочих місць, то виникає неповна зайнятість, або надлишкове безробіття.

Рівновага на ринку праці досягається через збалансованість попиту і пропозиції певним рівнем ціни праці, який стає ціною рівноваги ринку праці (рівноважною ставкою заробітної плати, адже заробітна плата – це ринкова ціна праці)*1. Проте ціна праці (заробітна плата) залежить від багатьох чинників – можливості задоволення нагальних потреб, рівня освіти і кваліфікації, економічної боротьби трудящих тощо. Водночас рівень заробітної плати не може опускатись нижче можливостей фізіологічного забезпечення життя найманого працівника і членів його сім’ї, але він не може бути і надто високим – це приведе до зменшення попиту на працю і зростання безробіття.*2 Саме така ситуація відображена на графіку.

Графік показує, що встановлення мінімуму заробітної плати (W1) привело до появи надлишку робочої сили на ринку праці ( D- крива попиту, S – крива пропозиції, qd1 – обсяг попиту, qs1 – обсяг пропозиції праці), величина якого визначається відрізком ab *3.

До причин неповної зайнятості слід також віднести структурні зрушення в економіці під впливом науково-технічного прогресу, циклічність економічного розвитку, нерівномірне розміщення продуктивних сил, прагнення працеємців знайти кращу роботу, яка б відповідала їх можливостям і вище оплачувалась.

Неповна зайнятість - серйозна економічна проблема для ринкового суспільства. Боротьба з нею завжди є одним із найголовніших завдань у сфері макроекономіки.

б) Безробіття та його форми



Безробіття - це незайнятість у виробництві працездатного населення, яке бажає мати роботу. Розрізняють такі форми безробіття:

фрикційне (добровільне)

структурне

циклічне

сезонне

приховане*4

Проблема фрикційного безробіття*5 - проблема тривалості перебування певної кількості людей без роботи у проміжку, коли вони залишили одну роботу і ще не влаштувалися на іншу. Для оцінки величини фрикційного безробіття необхідно врахувати дві обставини: кількість людей, що добровільно змінили роботу, і тривалість їх перебування " між роботами".

Наприклад, нехай протягом року 6 % працездатних змінило роботу і кожен з цих людей шукав нового місця приблизно місяць. Тоді втрата зайнятості за рахунок фрикційного безробіття складає:



= 0,5%

Оскільки фрикційне безробіття - це результат добровільного і тимчасового скорочення пропозиції, то в його моделі мають бути відображені зміни у пропозиції праці.