Грошово-кредитна система та грошова політика держави, Детальна інформація

в ній, як зазаначалось, розпочинається з рівноваги на грошо-

вому ринку і формування ставки процента. Остання роз-

глядається як особлива ціна грошей. Ставка процента визначає

поведінку не лише тих людей, що беруть у борг, але й тих, які

не позичають коштів. Адже й пред останніми постає проблема:

тримати гроші як такі чи надати їм іншої форми ( покласти на

ощадні рахунки, купити акції чи облігації). Оскільки є

альтернатива використання грошей у такий спосіб, що вони

дають доход (процент), то останній є альтернативною вартістю

утримання грошей у готівковій формі. Якщо ставка процента

зменшується, то люди готові тримати більше грошей, попит на

них збільшується; і, навпаки, коли ставка збільшується, попит

на гроші зменшується.

Оскільки ставка процента - це ціна грошей, а ринкова

ціна формується взаємодією попиту та пропозиції, то важливо

визначити зміст цих чинників. Попит визначається потребою в

грошах для здійснення угод, для забезпечення себе на "чорний

день", придбання акцій, облігацій з метою отримання доходів

на певну суму. Пропозиція визначається політикою центрального

банку, активністю комерційних банківських установ та бажанням

споживачів та підприємців брати гроші в кредит.

Якщо ставка процента встановлюється на рівні, що переви-

щує рівноважний, то власники грошей перерозподіляють їх на

користь тих форм, які приносять вищий процент. З часом саме

це зменшує попит і, відповідно, ставку процента.

Головна мета грошової політики, за кейнсіанським уяв-

ленням, - це зміна пропозиції грошей з метою вплива на ставку

процента. Зробити це можна різними шляхами: зміною норми

банківських резервів та залікової ставки процента або через

операцію на відкритому ринку (купівлю-продаж облігацій дер-