Грошово-кредитна система та грошова політика держави, Детальна інформація

полягає в зміні пропозиції грошей з метою стабілізації сукуп-

ного обсягу виробництва, зайнятості і рівня цін. Під час еко-

номічного спаду кредитно-грошова політика полягає у

збільшенні грошової пропозиції для стимулювання витрат, а під

час інфляції, навпаки, - в обмеженні пропозиції грошей для

обмеження витрат.

Отже, грошово-кредитне регулювання має антиінфляційне

спрямування і є виразом монетарної політики.

Виділяючи країни по степені і типу державного втручання в економіку перш за все цікаво які економічні наслідки при різних формах державного втручання. Наприклад, в одних випадках такого втручання може сприяти підвищенню економічної ефективності (японська і німецька моделі), в інших випадках (модель третього світу) – зниження ефективності і збільшення нерівності в доходах. В останньому випадку регулювання суттєво обмежує внутрішню конкуренцію, а протекціоністські міри закривають економіку від міжнародної конкуренції, підтримуючи тим самим утворення монопольної влади. Разом з тим державне втручання, яке спостерігається в скандінавській моделі, може знизити безробіття, забезпечити основні потреби всіх громадян, зменшити забруднення навколишнього середовища,сприяти утворенню достатньо егалітарного (зрівняльного) суспільства. Але в той же час в цій моделі також буде виникати проблема вибору між ростом видатків в державному секторі і економічною ефективністю. Це буде відбуватися недивлячись на те, що в цілому функціонування економіки може бути задовільним при дотриманні основних умов макроекономічної стабільності. Степінь розуміння студентаи наслідків державного втручання буде залежити від їх знань макроекономічних і мікроекономічних принципів принципів, включаючи розуміння недоліків ринку, вплив зовнішніх ефектів і раціональний розподіл товарів і послуг.

Посилення контролю держави над грошовою і кредитною сис-

темами визначається тим, що їй належить центральний банк

країни, який володіє монопольним правом емісії грошей і регу-

лювання їх кількості. Тим самим забезпечується можливість ви-

користання кредитно-грошової системи для впливу на банківські

операції як підприємців, так і всього населення.

Найважливішими інструментами грошово-кредитної політики

є регулювання грошової маси і рівня банківського проценту.

Перше забезпечується так званими операціями на відкритому

ринку і резервною нормою покриття комерційних банків, друге -

обліковою процентною ставкою. Зрештою, і через рівень

банківського проценту регулюється грошова маса.

Операції на відкритому ринку дозволяють регулювати гро-

шову емісію, насамперед готівки. Під названим терміном хо-

ваються купівля і продаж державних облігацій на відкритому

ринку.

Для збільшення кількості грошей в обігу і стимулювання

підприємницької діяльності центральний банк починає скупову-

вати облігації державної позики у комерційних банків і насе-

лення. Коли виникає потреба зменшити грошову масу і тим самим

стримати ділову активність, центральний банк починає активно