Світове значення Мольєра, Детальна інформація

В 1884 році виходить перший збірник оповідань Антона Павловича Чехова, позитивно оцінений критикою,- “Сказки Мельпомены”, в який ввійшли шість оповідань з життя людей театру.

1884 рік видався надзвичайно вдалим для Чехова. Закінчуючи університет, він уже був автором таких чудових творів, як “Хирургия”, “Хамелеон”, “Жалобная книга”, “Смерть чиновника”, “Толстый и тонкий”, які пізніше будуть рахуватися програмними в його творчості. Всі вони виросли з невеликих історій, анекдотів, смішних сценок і по суті перетворилися в сатиричне викриття сучасної Чехову дійсності. Його оповідання- новели- це епічні твори, в яких ставляться великі морально-психологічні проблеми. Чехов у своїх творах- майстер художньої деталі.

1886 рік став переломним у творчості Чехова. Випустивши в світ книгу “Строкаті оповідання”, він немовби підбив підсумок зробленому, щоб перейти на новий, вищий щабель творчого розвитку.

В своїй літературній діяльності Антон Павлович не забував про те, що він лікар. Лікарі стають головними героями його творів, та й психологію своїх персона жів він описує з чисто медицинською ретельністю. Навіть незнайомим з біографією Чехова читачам стане зрозуміло, що письменник створивший такі твори, як “Палата № 6”, “Случай из практики”, “Скучная история”, “Припадок”,- лікар за пофесією. Інші оповідання письменника- “Чорний монах”, “Людина у футлярі”, “Іонич”, “Дама з собачкою”,- також стали шедеврами, в яких ми бачимо глибокий аналіз дійсності, даний у викінчених художніх образах. Письменник відмовляється від моральної проповіді, глибоко досліджуючи натомість життєві явища.

Медицинська практика, без сумніву, розширила й життєвий досвід письменника: адже до нього йшли люди не тільки з різними захворюваннями, але й з різними долями. Тому немає нічого дивного в тому, що в чеховських творах зустрічаються різних характерів і соціальних верств. Проте критики часто звинувачували Чехова в тому, що в своїх оповіданнях він зображує похмурий і сірий світ, в якому немає місця “живій людині”, ніби цей світ бачиться очима хворого. Проте письменник за своєю вдачею був веселою і життєрадісною людиною. Він був привязаний до своєї сімї, любив сестру і братів.

–

\x02DC

\x017E

>

e

азу опублікувати свої твори, і довго працює над кожним новим оповіданням. Поступово у письменника зявляються ідеї більш обємних творів, і він починає писати повісті- “Степь”, “Мужики”, “В овраге”, “Моя жизнь”.

Наприкінці 80-х років Чехов відчуває незадоволення своїми “малими справами”, медицинською практикою в провінції, будівництвом шкіл і бібліотек. А після смерті брата він відчуває внутрішнє спустошення. Йому починає здаватися, що він зупинився в своєму розвитку і не бачить ніяких подальших перспектив. Під впливом цих песимістичних настроїв Чехов, уже важко хворий на туберкульоз, вирушає в важку поїздку на Сахалін- місце царської каторги, щоб в подорожуючи набратись нових вражень.

В квітні 1890 року письменник через Казань, Пермь, Тюмень і Томськ вирушив до берегів Тихого океану, долаючи на конях чотири з половиною тисячі верств, і лише під кінець липня він прибув на Сахалін. Те, що ві побачив по дорозі на Сахалін і на самому острові, глибоко вразило письменника. Існування тамтешніх людей навіть важко було назвати життям. Ніколи раніше письменнику не доводилось ще зустрічатися з такими безпросвітніми злиднями, дикістю і повним свавіллям представників місцевої влади. Всі ці враження Чехов передав в книгах “Из Сибири” і “Остров Сахалин”.

Відразу після поїздки на Сахалін Чехов здійснює велику заграничну подорож. Він відвідує Європу, а потім- Гонконг, Сінгапур. Можливо, контрасність вражень допомогла письменнику ще глибше відчути проблеми остріву Сахалін і Росії в цілому.

Незабаром після цієї поїздки, в 1892 році, Чехов перестав займатися лікарською практикою і купив маєток Меліхове під Москвою. Сільський викладач, він на свої кошти збудував школу, допомагав голодуючим. Під час епідемії холери письменник працював як участковий санітарний лікар.

Проте він відмовився від будь-якої винагорода за свою працю, щоб не звязувати себе якимись обовязками.

Тепер А. П. Чехов уже всеросійськи визнаний письменник; одна за другою виходять збірки його оповідань- “Невинные рассказы”, “В сумерках”.

1888 року він стає лауреатом Пушкінської премії, а в 1900 році- почесним академіком. Це звання письменник дістав одночасно з Л. М. Толстим. Проте невдовзі Чехов виходить з академії разом з В. Г. Короленком на знак протесту, коли туди за розпорядженням Миколи ІІ відказалися прийняти М. Горького.

Новий етап в творчості Чехова повязаний з його заняттями драматургією . Чехов був не тільки майстерним художником прози, але й великим драматургом-новатором. Новаторство Чехова-драматурга полягає перш за все у створенні ним нового типу драматичного конфлікту, де на зміну зовнішнім конфліктам прийшла глибинна конфліктність сюжетів і ситуацій. Драматургію Чехова вирізняє і уповільнений темп розвитку подій, відтворення потоку подій, зовнішньо між собою не звязаних (замість традиційної “єдиної дії”. Спочатку він перероблює деякі свої оповідання на пєси, проте вони не мали великого успіху, як це сталося з його пєсою “Иванов”.

Важливою подією в житті Чехова стало зближення з Мрсковським художнім театром. 17 грудня 1898 року там відбулася перша постановка “Чайки”. Спектакль пройшов з великим успіхом, він виявився історичною подією в житті театру. Відтоді чайка, що летить, стала емблемою театру.

“Чайка” (1895- 1896) різковідрізняється від попередніх пєс Чехова своїм ліризмом, символікою і яскраво змальованим зіткненням різних концепцій мистецтва, концепцій життя. Головною темою пєси стала тема служіння мистецтву, значення мистецтва в суспільному житті, тема долі талановитого художника.

Треплєв не задоволений традиційним мистецтвом і прагне створити драму яскраву, сильну та самобутню. Проте він не йде далі традиційних мрій. Холодна риторика, абстрактність образів гублять його пєсу. Пошуки Треплєвим нових форм не підкріплені пошуками великих ідей, не мають під собою світоглядних основ.

Другий письменник в пєсі- Тригорін виступає за правдиве, реалістичне мистецтво, Він висловлює багато правильних думок про нього, проте його не надихає велика ідея, мета. Процес творчості для Тригоріна болючий.

Якостями справжнього художника наділена Ніна Зарєчна. В її уявленні служіння мистецтву- подвиг, воно вимагає всього життя. На такий подвиг здатна Ніна. Якщо цього немає, якщо талант не проявляється- людина гине, як гине, не розкривши свого талану, Треплєв. Чехов перевіряє своїх героїв на їх вірність почуттю, на їхню здатність підпорядкоувати своє життя мистецтву.

Якщо прислухатися уважніше до автохарактеристик героїв, в означення, які вони дають один одному, то можна зрозуміти, що Чехов надає деяку перевагу життєвій позиції Треплєва. Життя Треплєва багатше і цікавіше в порівнянні з тим сірим, буденним життям, яке ведуть решта героїв, навіть найодухотвореніші- Аркадіна і Тригорін.

В “Чайці” багато кохання, тобто показано, як це могутнє почуття заполонило всіх героїв.

Особливості пєси визначив сам Чехов: “Комедія, три жіночих образи, шість чоловічих, чотири акти, пейзаж…; багато розмов про літературу, мало дії, пять пудів любові”. Ослабленість сюжету (“мало дії”), лірична наповненість, використання пейзажу з метою розкриття філософського змісту і звукове оформлення, перевід дії у підтекстовий план-все було новим для театру. Важливим нововведенням Чехова було те, що побут і повсякденне життя героїв подані в такій складності, суперечності, що за зовнішнью малозначністю читач і глядач відчувають великі думки. Для означення цього глибинного життя, що протікало за зовні незначними подіями, видатний режисер Станіславський ввів термін “підводна течія”.

Новим етапом в ідейно-творчому розвитку письменника стали пєси “Три сестри”(1901) і “Вишневий сад”(1904), в яких ще більше відчувається художній підтекст (“підводна течія”) і релістична символіка з їхньою центральною ідеєю: све пробуджується до нового життя і все збільшується ненависть в людях до обивательщини. Ці пєси були схвально зустрінуті глядачами і критикою. Невдовзі вони були перекладені на іноземні мови.

Чеховська драматургія справила значний вплив на світове театральне мистецтво. “В плеяді великих європейських драматургів,- зауважував Бернард Шоу,- Чехов сяє як зірка першої величини навіть поряд з Толстим і Тургенєвим”.

В останні роки свого життя (з осені 1898) Чехов за станом здоровя змушений був переселитися в Ялту, де й жив, з невеликими перервами, до самої смерті.