Розвиток освіти й науки. Медицина, Детальна інформація

Під контроль раднаргоспів України було передано понад 10 тис. промислових підприємств, і під кінець 1957 р. вони наглядали за 97% заводів у республіці (порівняно з 34% в 1953 р.). Не дивно, що українські планувальники економіки й господарські керівники заговорили насамперед про потреби та інтереси своєї республіки, а не Радянського Союзу в цілому. На початок 60-х років, коли Україна та інші республіки стали проводити виразно незалежну економічну політику, Москва занепокоїлася, звинувачуючи їх у “економічному сепаратизмі”.

Тому переваги нової системи управління, в основі якої лежали раціональність, економність, ефективність, не змогли перехилити на свій бік шальку державних терезів. Ця система була приречена ще й тому, що територіальний принцип управління, який базувався на децентралізації, даючи певний економічний ефект, одразу вступав у серйозне протиріччя з основною підвалиною "єдиної та неподільної" — принципом централізму.

Але безперечно були і позитивні зрушення, тому можна виділити такі позитивні та негативні риси цієї управлінської реформи – децентралізації:

(+) (-)

Раціональне використання ресур- 1. Не відбулось запланова- сів і матеріалів; ного скорочення управ-

Зменшення нераціональних лінського апарату; транспортних перевезень; 2. Перевага місцевих інте-

Краще забезпечення місцевих ресів над загальними - економічних інтересів (керівни- “місництво”(“економічний ками на місцях); сепаратизм”);

Створення умов для запровад- 3. Відсутність єдиної техно- ження госпрозрахунку (лист логічної політики; Лібермана). 4. Складнощі з плануванням

5. Збереження командних

методів управління.

Як і належало було чекати, «флірт» України з економічним самоствердженням виявився швидкоминучим, - ця економічна «незалежність» не означала що Україна могла сама оперувати своїми економічними здобутками. Тільки у 1959—1961 рр. вона віддала до загальносоюзного бюджету близько 14% свого національного доходу, які нічим не були відшкодовані. У будь- якому випадку Україна не мала змоги скористатися можливостями цієї тимчасової децентралізації, оскільки економічна система працювала в цілому за законами попереднього часу.

2. Розвиток промисловості

На початку 50-х років промисловість України, як і всього Радянського Союзу розвивалась дуже успішно. По суті для неї настав золотий вік. Зберігалися високими, порівняно з західними країнами, темпи економічного зростання України, хоча після 1950 р. вони помітно сповільнилися. За 1951—1958 рр. промислова продукція щорічно зростала на 12,3 %, національний доход — на 11,7 %, за 1959— 1965 рр. — відповідно на 8,8 і 7 %. У структурі суспільного виробництва в 1960 р. за виробленим національним доходом (у СРСР його обліковували без невиробничої сфери) частка промисловості становила 47,9 %, сільського господарства — 29,1, транспорту і зв'язку — 4,7; будівництва — 8,2; торгівлі — 11,1 %. За 1951—1965 рр. було побудовано 1960 великих підприємств.

Про загальне піднесення виробництва та його галузеву структуру свідчать дані, наведені у нищеподаній таблиці.

Розвиток промисловості відбувався на основі підвищення рівня технічної оснащеності. З другої половини 50-х років було розпочато механізацію та автоматизацію виробничих процесів. У вугільній промисловості удосконалювався шахтний транспорт, механізувалася зарубка і відбивання вугілля (на 98 %), навалка його в лавах (на 75 %). У доменному та сталеплавильному виробництві будували печі з великим корисним об'ємом, використовували засоби автоматизації на контрольних операціях за ходом плавлення, почали застосовувати киснево-конвертерний спосіб виплавлення сталі, а також випуск сплавів для авіаракетної промисловості. На машинобудівних підприємствах застосовували автоматику та напівавтоматику електрозварювання, нові технологічні способи прискорення обробки металу. Рівень механізації на залізничному транспорті підвищився у 1960 р. до 60 %, річковому - до 78%, морському - до 68,5 %. Лише в 1959 - 1965 рр. було створено близько 4 тис. нових типів машин, механізмів, апаратів і матеріалів.

Галузь Індекс зростання Галузева структура за вартістю

1940-1960 1965 до 1960 1940 (у цінах 1927 р.) 1958 (у цінах 1965 р.) 1965

Промисловість в цілому 365 153 100 100 100

Паливна 232 129 4,6 8,5 5,2

Електроенергетика 486 182 2,9 1,9 2,7

Металургія 310 144 10,3 14,3 13,5

Машинобудування і металообробка 672 185 36,4 19,3 23,9

Промисловість

будівельних матеріалів 1180 148 1,8 3,9 4.5

Хімічна 390 - 5,5 4,2 4,5

Деревообробна 332 124 3,6 4,3 3,3

Легка 244 122 9,7 13,1 11,3

Харчова 211 148 17,6 28,4 26,7



Підприємства освоїли випуск близько 1100 видів нової техніки і зняли з виробництва 800 типів застарілих конструкцій. Було встановлено понад 40 тис. автоматичних і напівавтоматичних апаратів, впроваджено 813 автоматичних і напівавтоматичних ліній. У 1965 р. у промисловості України налічувалося 14 автоматизованих підприємств і 4 комплексно-автоматизовані електростанції, 9343 механізовані й автоматизовані лінії, було комплексно механізовано й автоматизовано 2527 дільниць, 1790 цехів, 431 підприємство. Зросла продуктивність праці.