Організація ринкової економіки, Детальна інформація

Схема кругопотоку

На рис. 1 показано Домогосподарства і підприємства, які ухвалюють рішення у ринковій економіці. На верхній зображено ринок ресурсів. Тут Домогосподарства, які безпосередньо або опосередковано (через власність на ділові підприємства) володіють усіма ресурсами — працею, землею, капіталом і підприємницьким хистом — і постачають ці ресурси підприємствам.

Підприємства потребують ресурсів, бо саме за допомогою останніх фірми виробляють товари і послуги. Взаємодія попиту й пропозиції на величезну кількість трудових і матеріальних ресурсів установлює ціну на кожен з них. Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами. Ці доходи домогосподарства привласнюють у вигляді заробітної платні (оплата праці), ренти (плата за землю), процента (плата за капітал) і прибутку (плата за підприємницький хист). Водночас платежі фірм за придбані ресурси є їхніми витратами.

Зверніть увагу, що схема кругопотоку містить два кола — внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло відображає рух ресурсів, товарів і послуг — потік проти годинникової стрілки. Зовнішнє коло віддзеркалює грошовий потік доходів, витрат і споживчих видатків — за годинниковою стрілкою.

У нижній частині схеми показано ринок продуктів. Грошовий дохід, який домогосподарства отримують від продажу ресурсів, вони спрямовують на купівлю товарів і послуг. Через видатки свого грошового доходу домогосподарства виявляють свій попит на товари й послуги. Водночас підприємства використовують ресурси, які вони придбали, для виробництва, а отже для пропозиції товарів і послуг на тих самих ринках. Під час взаємодії попиту і пропозиції визначаються ціни продуктів. Зауважимо, що з точки зору підприємств видатки на товари і послуги становлять виторг, або надходження, від продажу товарів і послуг.

Схема кругопотоку демонструє складне переплетення процесів економічного життя. Домогосподарства і підприємства є учасниками обох основних ринків, але в кожному випадку діють як протилежні сторони. На ресурсних ринках підприємства діють як покупці, а домогосподарства — як власники ресурсів і постачальники, котрі є продавцями. На ринку продуктів вони міняються позиціями: домогосподарства як споживачі є покупцями, а підприємства — продавцями.

Усі операції купівлі—продажу кількісно обмежені. Домогосподарства володіють лише обмеженими ресурсами для постачання їх підприємствам. Тому грошові доходи споживачів також обмежені. Обмежена кількість грошей не дає змоги придбати усі товари й послуги, які споживач хотів би купити. Внаслідок обмеженості ресурсів виробництво товарів і послуг також обмежене.

Отже, у ринковій економічній системі домогосподарства як власники ресурсів продають їх підприємствам і як споживачі витрачають отриманий грошовий дохід для купівлі товарів та послуг. Для виробництва товарів і послуг підприємства купують ресурси, а свої готові продукти продають домогосподарствам.

ПІДСУМКИ

1. Національна економіка, або господарство країни, — це сукупність підприємств, домогосподарств та установ, які функціонують у межах держави. Основним завданням національної економіки є виробництво і розподіл життєвих благ, потрібних для підтримання життєдіяльності суспільства.

2. Спосіб організації національної економіки називають економічною системою. Основними компонентами економічної системи є власність на ресурси та спосіб узгодження діяльності суб'єктів господарського життя. Людство знає два типи організації національної економіки: традиційне, або натуральне, господарство та товарне господарство.

3. Власність — це сукупність прав окремої людини, групи людей, держави щодо володіння, розпорядження та використання конкретних благ. В економічній системі можуть співіснувати різні форми власності, але одна з них є панівною. В Україні закон дозволяє існування приватної, колективної та державної власності.

4. Товарне господарство — це така організація національної економіки, коли виробники виготовляють продукти для продажу на ринку. Становлення товарного господарства пов'язане з поглибленням поділу праці — розвитком ремесел і міст.

5. Основними компонентами товарного господарства є гроші та ціни. Усе, що виконує функції грошей, є грішми. Гроші виконують три функції: міри вартості, засобу обміну та засобу нагромадження багатства. Гроші пройшли тривалий шлях — від товарних до паперових і до банківських грошей. Нині простежується їхня подальша еволюція.

6. Ціна — це кількість грошей, яку покупці віддають в обмін за одиницю певного товару або послуги. Ціни бувають адміністративні й ринкові. Ринкові ціни формуються в ході взаємодії попиту й пропозиції. Ринкова ціна виконує такі функції: нормувальну; інформаційну; стимулювальну.

7. Адміністративно-командна економіка передбачає державну власність на усі матеріальні ресурси й централізоване директивне планування. Основними причинами краху командної економіки радянського типу були неспроможність централізованого директивного планування координувати складнішу економіку, відсутність раціональних показників діяльності підприємств та відповідних стимулів, застій в аграрному секторі та неспроможність використати інтенсивні методи економічного зростання.