Аналітичні можливості балансу комерційного банку, Детальна інформація

АктивиЗобов"язання

Валюта, монети та банківські металиКоррахунки банківДорожні чекиДепозити та кредити банківКошти на корахунках в НБУКредити, отримані від НБУIнші кошти в НБУКошти до запитання клієнтівКошти на коррахунках в інших банкахСтрокові депозити клієнтівДепозити та кредити в інших банкахЦінні папери власного боргуРезерв під депозити та кредити в

Інших банкахКредити, отримані від міжнародних

фінансових організаційНетто: депозитів та кредитів в

інших банкахСубординована заборгованістьЦінні папери в портфелі банку на продажIнші зобов"язання Резерв під знецінення ЦП на продаж _Сукупні зобов"язання Нетто: ЦП в портфелі банку на продаж_КапіталЦінні папери в портфелі банку на

ІнвестиціїСтатутний капітал

Резерв під знецінення ЦП на інвестиції  Сплачений статутний капітал банку Нетто: ЦП на інвестиціїНесплачений статутний капітал банкуКредити та фінансовий лізинг, надані

клієнтамНедорозподілені прибутки та резервиРезерв під кредити та фінансовий лізинг клієнтам_Сукупний капітал Нетто: кредитів та фінансового лізингу клієнтамIнвестиції капіталу в асоційовані

КомпаніїIнвестиції капіталу в дочірні компаніїНематеріальні активи

Зношення нематеріальних активів Нетто: нематеріальних активівМатеріальні активи Зношення матеріальних активів Нетто: матеріальних активів  Iнші активиРезерв під можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю банку Нетто: інші активи_Сукупні активи_Сукупні зобов"язання і капітал



 



Форма балансу концентрує увагу на типах активів та пасивів. Підхід до аналізу полягає в розмежуванні депозитів на депозити до запитання, термінові та ощадні. Вважається, що депозити до запитання пов"язані з проведенням розрахунків і через це вони досить стабільні та нечутливі до процентної ставки. Термінові депозити переважно складаються з чутливих до процентної ставки

"придбаних" депозитів корпорацій та фізичних осіб. Ощадні рахунки становлять досить стабільні заощадження загальної громадськості. Тенденція сплачувати проценти за рахунками до запитання руйнує традиційні кордони між цими типами рахунків, їх відносною ціною та стабільністю. Позики та депозити класифікуються не тільки за строком погашення, яка у балансі у

будь-якому випадку викривлена, оскільки ті строки погашення, які показані у балансі щодо кредитів та депозитів, взагалі відображають первинну, початкову тривалість, а не період часу, що залишилися до погашення. Однак деякі системи звітності не вимагають таких додаткових підпорядкованих звітів і приходять до компромісу, показуючи активи та пасиви за строками, що за-

лишилися до їх погашення, втрачаючи інформацію про інструменти та їх цілі.

Позабалансові статті - зобов'язання, прийняті банком від імені свого клієнта, що можуть змусити банк виділити кошти (можливо, видати позику у разі відсутності грошей у клієнта), становлять собою кредитний ризик установи і через це додаються до активів, зважених на ризик при підрахунку достатності капіталу.

Основними видами аналізу балансу банку є:

АНАЛIЗ СТРУКТУРИ - дає змогу оцінювати зміни структури активів та пасивів протягом часу, проводити співставлення з такими установами. Такий формат, крім того, відображає ті банківські операції, які банк або не проводить, або звітує про них неадекватно.

КОЕФIЦIЄНТНИЙ АНАЛIЗ балансового звіту проводиться з викорис-

танням трьох основних коефіцієнтів:

 1)Коефіцієнт ліквідних активів. Це коефіцієнт виміру ліквідності, який обчислюється шляхом додання до готівки та прирівняних до неї коштів міжбанківських активів за мінусом міжбанківських пасивів та позичок від центрального банку. Він також може розраховуватися як відсоток до загальних (або робочих) активів.

 2)Коефіцієнт співвідношення позик та депозитів . Цей коефіцієнт визначається сумою всіх активів з нормальним ризиком (дисконти, позики та авізо), поділені на основні депозити (включаючи до <запитання>, термінові та ощадні депозити за винятком короткотермінових грошового ринку та довготермінових запози-

чень). Це співвідношення характеризує здатність банку залучати депозити від суспільства для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Вищий коефіцієнт традиційно асоціюється з більш високим елементом ризику, оскільки він може відображати нижчу ліквідність (та ураз-

ливість від дій кредиторів), негативні економічні умови чи наслідки відпливу депозитів. Низький рівень співвідношення може відображати недостатні можливості кредитування або небажання прийняття існуючого ризику при наданні позик. "Нормальний" рівень залежить від країни , однак 70-80% може складати помір співвідношення між ліквідністю (що вимагає меншого коефіці-

єнта) та дохідністю (яка, звичайно, краща від більш високого коефіцієнта). Якщо у всієї фінансової системи показник перевищує 100% , тоді у промисловості можуть мати місце структурні проблеми, наприклад, при рефінансуванні центральним банком торговельних операцій чи привілейованому кредитуванні. Незабезпечені кредити мають бути покриті за рахунок відповідних контрактивних рахунків. Вони мають прийняти форму забезпечення

під збитки за позиками, що віднімаються із останніх надходжень і, таким чином, із резерву капіталу. Також важливо, що "позики", які використані в цьому коефіцієнті, мають бути чисті від резерву під збитки.

3) Коефіцієнт достатності капіталу. Цей коефіцієнт подає "реальний " капітал як відсоток загальних активів, зважених на ризик. I капітал, і активи мають бути повністю очищені від відповідних забезпечень під збитки за позиками та нематеріальних активів. Цей коефіцієнт показує межу захисту кредиторів та