Ціна-її суть та процес формування на підприємствах. Особливості регулювання ціни в перехідний період розвитку країни, Детальна інформація

Px – ціна продукції товару х,

Py…Pz –ціни на товари- конкуренти,

K –рівень технології виробництва,

L – державна політика в галузі оподаткування,

N – плата за ресурси ( сировину, матеріали ),

q – кількість продавців на ринку.

Обєм пропозиції – це та кількість товару, яку продавець бажає продати за даних умов. Обєм пропозиції змінюється при зміні ціни. Графічно зміна обєму пропозиції виражається в рухові вздовж кривої. У випадку зміни інших факторів, що впливають на пропозицію, зміщується сама крива пропозиції ( ПП – П.П. ). Особливість вільного ринку в тому, що при певній кількості запропонованої продукції він начебто сам по собі намагається досягти рівноваги. Таким чином, при рівновазі попиту і пропозиції встановлюється ринкова рівноважна ціна в точці Р1. Відповідно, рівновага відображає компроміс між покупцем і продавцем, який реалізується на взаємоузгодженні при купівлі-продажу. Єдиною рівноважною ціною, яка може зберігатися, оскільки задовольняє зацікавленість як покупців так і продавців, є ціна, при якій обєм пропонованого товару дорівнює обєму товару, який потрібен на даний час (Qs = Qd). Конкурентна рівновага завжди знаходиться в точці перехрещення графіків попиту (СС) та пропозиції ( ПП ) і відповідає точці Е. Але, слід відмітити, що при аналізі попипу та пропозиції найбільшу зацікавленість являє собою не їх абсолютне значення, а зміна попиту та пропозиції у відповідь зміні товару чи якогось іншого параметру, що і є їх головним визначником. Тож якісно виміряти чутливість попиту та пропозиції до зміни факторів, що їх визначають, дозволяє еластичність. Еластичність- це міра реагування однієї змінної велечини на зміну іншої. Другими словами, еластичність – число, що вказує настільки відсотків зміниться одна змінна врезультаті іншої на 1%. Тобто це напряму означає, що підприємцю необхідна інформація, про те, настільки зміниться попит, якщо на нього будуть впливати інші фактори ( доходи, ціни на інші товари, податки і т.п. ). Тож слід акцентувати увагу на еластичності попиту від цін або ціновій еластичності, яка показує реакцію велечини попиту у відповідь на зміну цін і визначає на стільки відсотків зміниться велечина попиту при зміні ціни на 15. Вона визначає чутливість покупців до зміни цін з точки зору кількості товарів, які вони купують. Практично значення еластичності попиту має дуже велике значення. Так, наприклад, якщо маркетингова служба, підраховуючи еластичність попиту, визначила, що попит на товар нееластичний, (Е d> 1 ), то слід дати керівництву фірми рекомендацію про підвищення ціни. При цьому виручка матиме тенденцію до зростання. Якщо ж навпаки попит на товар нееластичний, то ціни краще не підвищувати. В даному випадку доцільніше розглянути можливість зменшення ціни. Виручка буде зростати за рахунок збільшення попиту на товар. Тому вплив цінової еластичності попиту на загальну виручку і реакцію покупців на зміну ціни можна показати в таблиці ( див. Додатки ). На мою думку, слід також відмітити ,що різні товари по різному реагують на зміну ціни. Так, наприклад, до товарів нееластичного попиту відносяться товари першої необхідності ( житло, електоенергія, хліб і т. п. ), товари, яким немає або майже немає заміни ( молоко, ліки ), товари відносно недорогі ( сіль, сирники ), товари, які покупець купляє зазвичай через відсутність вибору. Підприємців також цікавить еластичність попиту по відношенню не тільки до ціни, але й іншими змінними, наприклад, прибутком. Еластичність попиту може бути використана і для прийняття рішень в умовах зміни податкових ставок на прибуток. Якщо ставка підвищується, то підприємець, враховуючи еластичність попиту на свій товар, має прийняти рішення про підвищення ціни таким чином, щоб його фінансове становище не погіршилося. Проте, існує ще один своєрідний важель, який здатний вирівнювати положення і тимчасово згладжувати протиріччя иіж попитом та пропозицією. Це цінова і нецінова конкуренція.

Цінова конкуренція – це вид конкурентної боротьби методом зміни цін на товари. В певній мірі вона впливає на рівень ціни. Фірми – продавці, слідуючи кривій попиту, знижують чи збільшують ціну. Тому ціною можна легко маневрувати під дією багатьох факторів. Проте, слід додати, що цінову конкуренцію може проводити не лише фірма, яка займає провідне місце на ринку, але й невелике підприємство, щоб вижити в умовах конкуренції. Тоді головною умовою успішної цінової конкуренції виступає постійне вдосконалення виробництва і зниження собівартості. В такій ситуації виграє лише підприємець, який має реальні шанси зниження витрат виробництва, оскільки механізм цінової конкуренції діє таким 1.4

чином, що фірма встановлює на свою продукцію ціни, нижчі ринкових. Відповідно, конкуренти, які не мають можливості слідувати за нею, не можуть втриматись на ринку. Вони залишають свої галузі, змінюючи орієнтацію, або взагалі розорюються. Проте знаходиться конкурент, який виведе свою фірму з скрутного становища, перенесе цінову війну і дочекається нового підвищення цін. В такому разі ясно, що цілей війни не досягнуто і доведеться або змиритись або знову почати зниження цін. Слід нагадати, що цінова конкуренція в кожному з випадків справа нелегка і в певній мірі призводить до хай навіть незначного, але все ж таки зубожіння. Таким чином на виграш може розраховувати лише фірма з стабільним положенням на ринку, з сильнішими позиціями ніж конкурент. Якщо ж конкуруючі фірми опиняються приблизно в однакових умовах, то цінова конкуренція не просто витратна, а й безцільна. Таким чином на виграш може розраховувати лише фірма з стабільним положенням на ринку, з сильнішими позиціями ніж конкурент. Якщо ж конкуруючі фірми опиняються приблизно в однакових умовах, то цінова конкуренція не просто, а й безцільна. Якщо економічна міць конкурентів приблизно однакова, маневрування цінами виправдане. Ця політика полягає в наданні найрізноманітніших знижок, встановлення цін на товари різної якості в близькому діапазоні. В результаті цього перш за все виграє покупець.

При неціновій конкуренції роль ціни не зменшується, але на перший план висуваються унікальні якості товару, його технічна надійність та висока якість. З цих позицій саме вищезгадані фактори, а не зниження ціни дозволяє залучити нових покупців та підвищити конкурентоздатність товару.

Великого впливу на рівень цін та їх динаміку справляє стан фінансово–кредитного середовища. При цьому безпосередній вплив на ціни складають зміни в купівельній спроможності грошової одиниці України. Згадаймо, в нормально функціонуючій економіці, коли гроші забезпечені золотим змістом, відношення між сумою цін товарів і кількістю грошей в обороті відносно стабільне. При відсутності такої умови в системі «кількість грошей – сума цін» починає змінюватися сама структури цін.

Слідуючий важливий фактор, що в значній мірі впливає на ціни - споживачі. Кожен підприємець повинен бачити глибокий взаємозв’язок між ціною і її сприйняттям різними споживачами. Відносини між цінами і кількістю зроблених покупок за цими цінами можна пояснити двома причинами:

1) впливом законів попиту, пропозиції та цінової еластичності,

2) неоднаковою реакцією покупців різних сегментів ринку на ціну.

Саме ці причини полягли в основу поділу всіх покупців за їхнім сприйняттям цін та орієнтації при виборі покупок на чотири групи:

FORMCHECKBOX покупці, які виявляють велику зацікавленість при виборі покупки цінами, якістю, асортиментом пропонованих товарів. Це так звана група економічних покупців.

FORMCHECKBOX покупці, які полюбляють створити собі образ товару, який вони хочуть мати. Це персоніфіковані покупці.

FORMCHECKBOX покупці, які підтримують своїми покупками невеликі організації і роблять це по вже давно встановленій традиції. Це етичні покупці.

FORMCHECKBOX покупці, які мало цікавляться цінами - апатичні покупці .

Проте, найголовнішим фактором, що впливає на ціну, а значить, і на всю підриємницьку діяльність господарського субєкту є державне регулювання цін.

Існують прямі міри, що здійснюються шляхом встановлення певного порядку ціноутворення та такі, що безпосередньо направлені на зміну коньюктури ринку, створення певного положення в області фінансів, валютних та податкових операцій, оплати праці.





В США держава регулює 5 - 10 % цін, головним чином в галузях, де існує монополія ( сільське господарство, енергетика, зв’язок ). В Японії держава регулює біля 20% споживчих цін ( в тому числі такі важливі, як тарифи на електроенергію , газ, залізничні, вартість медичного обслуговування та освіти, ціни на рис, м’ясо, воду, молочні продукти ). В Швейцарії федеральне відомство з контролю за цінами в законодавчому порядку фіксує близько 50% обєму товарної продукції сільського господарства. Обмежене регулювання здійснюється на текстильні товари, одяг, іграшки, музичні інструменти та деякі інші товари. В дуже поодиноких випадках ( загроза

війни, загроза загального підвищення цін ) можна напряму вплинути на ціни, тобто заморозити їх, як, наприклад, у Швеції. Проте, це має обов’язково бути передбаченим законодавством.

Не слід також забувати про високий рівень монополізації вітчизняної промисловості. Для відвернення дій підприємств – монополістів, що направлені на приниження інтересів других підприємств та шкодять ефективному функціонуванню товарних ринків, держава ввела ренла регулювання цін на продукцію, яку вони випускають. Щодо підприємств – монополістів здійснюються слідуючі методи регулювання цін .

встановлюється гранична ціна, це свого роду заморожнння ціни.Такий метод особливо важливий в умовах дефіциту товару. Проте, багато розвинутих країн у відношенні товарів першої необхідності та продуктів харчування давно відмовились від даного методу;

встановлюється фіксована ціна;

–

\x00AA