Філософія Нового часу, Детальна інформація
Філософія Нового часу
Тема Філософія Нового часу.
1. Формування нової парадигми філософствування базується на кардинальних змінах у житті суспільства Західної Європи.
Соціально-економічні зміни:
Розлад феодальних відносин, зростання міжнародного виробництва, торгівлі, економічних і культурних зв(язків між країнами, інтенсивний розвиток економічних буржуазних відносин.
Соціально-політичні зміни:
буржуазна революція в Нідерландах (XVIст.-поч. XVIIст.)
буржуазна революція в Англії (сер. XVIIст )
становище і розвиток капітальних відносин;
зміни в соціальній структурі суспільства;
зміни в політичній системі суспільства.
Природно-наукові відкриття:
механіка небесних і земних тіл;
астрономія;
теорія опору матеріалів;
фізика: вивчення електричних і магнітних явищ;
хімія.
Зміни в державній сфері суспільства:
розвиток ідей гуманізму епохи Відродження;
відмова від натурфілософії;
формування нових світоглядних орієнтирів форм мислення.
У центрі природознавства цього часу знаходилась механіка небесних і земних мас. Вона набуває переважного розвитку і надала всьому природознавству механічного характеру.
Найбільш розповсюджений – експериментальний метод: дослідження прагнули роботи аналіз окремих явищ, процесів, фактів.
Домінуючою тенденцією у розвитку філософії XVII-XVIII ст. Став матеріалізм (XVII ст. Праці Р. Байля).
Оскільки наукова революція посідала певне місце у світогляді епохи Нового часу, то і у філософії на перший план виходять проблеми теорії пізнання.
2. Основні напрями гносеологічної орієнтації філософів:
емпіризм визначає чуттєвий досвід джерелом знання і вважає, що зміст знання може бути представлений як опис цього досвіду або зведений до нього;
раціоналізм визначає розум основного пізнання і поведінки людей;
сенсуалізм визначає життєвість головною формою достовірного знання.
Методи дослідження:
індукція – метод дослідження, який забезпечує можливість переходу від поодиноких фактів до загальних положень до узагальнення на основі даних досліду;
1. Формування нової парадигми філософствування базується на кардинальних змінах у житті суспільства Західної Європи.
Соціально-економічні зміни:
Розлад феодальних відносин, зростання міжнародного виробництва, торгівлі, економічних і культурних зв(язків між країнами, інтенсивний розвиток економічних буржуазних відносин.
Соціально-політичні зміни:
буржуазна революція в Нідерландах (XVIст.-поч. XVIIст.)
буржуазна революція в Англії (сер. XVIIст )
становище і розвиток капітальних відносин;
зміни в соціальній структурі суспільства;
зміни в політичній системі суспільства.
Природно-наукові відкриття:
механіка небесних і земних тіл;
астрономія;
теорія опору матеріалів;
фізика: вивчення електричних і магнітних явищ;
хімія.
Зміни в державній сфері суспільства:
розвиток ідей гуманізму епохи Відродження;
відмова від натурфілософії;
формування нових світоглядних орієнтирів форм мислення.
У центрі природознавства цього часу знаходилась механіка небесних і земних мас. Вона набуває переважного розвитку і надала всьому природознавству механічного характеру.
Найбільш розповсюджений – експериментальний метод: дослідження прагнули роботи аналіз окремих явищ, процесів, фактів.
Домінуючою тенденцією у розвитку філософії XVII-XVIII ст. Став матеріалізм (XVII ст. Праці Р. Байля).
Оскільки наукова революція посідала певне місце у світогляді епохи Нового часу, то і у філософії на перший план виходять проблеми теорії пізнання.
2. Основні напрями гносеологічної орієнтації філософів:
емпіризм визначає чуттєвий досвід джерелом знання і вважає, що зміст знання може бути представлений як опис цього досвіду або зведений до нього;
раціоналізм визначає розум основного пізнання і поведінки людей;
сенсуалізм визначає життєвість головною формою достовірного знання.
Методи дослідження:
індукція – метод дослідження, який забезпечує можливість переходу від поодиноких фактів до загальних положень до узагальнення на основі даних досліду;
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021