Валюта і валютні курси, Детальна інформація

Відповідно до наведеного Положення обмінні пункти можуть відкривати безпосередньо уповноважені банки, а також юридичні особи-резиденти на основі агентських угод з уповноваженими банками. Так, на 01.01.95 p. в м. Києві та Київській області, на які припадає понад 60% обміну готівкової валюти, всього відкрито 993 обмінних пунктів, у тому числі 461 банківських і 532 — за агентськими угодами. Станом на 01.01.98 p. із 1453 пунктів банками було відкрито 628, а за агентськими угодами працювало 825 пунктів, тобто за названий період частка банківських обмінних пунктів скоротилась з 46,4 до 43,2%, а агентських відповідно зросла з 53,6 до 56,8%.

Для відкриття обмінного пункту уповноважений банк має забезпечити виконання обов'язкових умов: наявність відповідного приміщення, організація надійного зберігання валютних цінностей, наявність необхідної оргтехніки, в тому числі електронних контрольно-касових апаратів, бланків для обліку валютних операцій, кваліфікованого персоналу тощо.

Протягом робочого дня уповноважені банки зобов'язані забезпечувати безперебійну роботу обмінних пунктів (як власних, так і своїх агентів на умовах, передбачених угодами), підкріплювати іноземною валютою та здійснювати оперативний контроль за роботою обмінних пунктів. Обмінні пункти мають право утримувати у своїй касі залишок розмінних купюр у розмірі до 200 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України.

Усі операції з купівлі-продажу іноземної валюти підлягають обов'язковому обліку. Працівники пункту обміну ведуть два реєстри — журнали суворої звітності для обліку операцій купівлі-продажу іноземної валюти, окремо з операцій купівлі і з операцій продажу іноземної валюти. Щодня у встановленому банком порядку касир обмінного пункту здає в касу уповноваженого банку залишок іноземної і національної валюти, який перевищує ліміт. У обмінних пунктах, що працюють на основі агентських угод, уповноважений банк зобов'язаний щодня купувати залишок валюти, який перевищує встановлений ліміт. Крім того, особі, яка здійснила валютообмінну операцію на підтвердження факту купівлі-продажу або конверсії іноземної валюти, видається квитанція суворої звітності за формами №377 і 377-А. Другий примірник такої квитанції залишається в обмінному пункті.

Курси обміну валют для обмінних пунктів уповноважений банк встановлює щодня. Різниця між курсом купівлі та продажу (маржа) визначається відповідно до вимог Національного банку України. З 18.09.95 p. до 06.10.98 p. цей показник становив 10%, а з 07.10.98 p. до 12.04.99 p. — 5%. З 10 листопада 1998 p. валютообмінні операції, що здійснюються обмінними пунктами, обкладаються податком в розмірі 1%, який перераховується до Пенсійного фонду України. Починаючи з 13 квітня 1999 p. операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються за договірним курсом без обмеження розміру маржі та комісійної винагороди.

Такий порядок встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 3 листопада 1998 p. №1740, яка регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу валют, продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та відчуження легкових автомобілів.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу валют сплачують юридичні та фізичні особи, які купують валюту за гривні.

Уповноважені банки та організації, які здійснюють операції з купівлі-продажу валют на основі агентських угод з уповноваженими банками, та клієнти уповноважених банків, які купують готівкову або безготівкову валюту, в заявках щодо купівлі-продажу валюти та у квитанціях про здійснення операцій обміну валюти повинні передбачати окремим рядком додатковий збір, який потрібно сплатити на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% суми операції з купівлі-продажу валют.

Уповноважені банки, юридичні особи та організації, які здійснюють операції з купівлі-продажу валют на основі агентських угод з уповноваженими банками, разом із заявками на купівлю іноземної валюти видають платіжні доручення про перерахування відповідних сум збору до Пенсійного фонду.

Уповноважені банки, юридичні особи та організації, які здійснюють операції з купівлі-продажу валют на основі агентських угод з уповноваженими банками, перераховують суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% суми операцій з купівлі іноземної валюти на рахунки органів Пенсійного фонду, де вони перебувають на обліку як платники цього збору.

При цьому банки сплачують зазначений збір у гривнях із суми, витраченої на купівлю валюти для власних потреб і для здійснення готівкових обмінних операцій.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується фізичними особами з операцій купівлі-продажу валют, перераховується уповноваженими банками на рахунок органів Пенсійного фонду, в яких ці банки зареєстровані як платники збору, в розмірі 1% обсягу продажу готівкової іноземної валюти, обчисленого за курсом продажу без урахування суми збору.

Уповноважені банки щодня ведуть облік сплачених фізичними особами сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на таких рахунках:

в установах комерційних банків — на окремому аналітичному рахунку балансового рахунку №3620 "Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами";

в установах Національного банку — на окремому аналітичному рахунку балансового рахунку №4715 "Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами".

Уповноважені банки перераховують суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на рахунки органів Пенсійного фонду в такому порядку:

якщо протягом операційного дня сума збору, що обліковується, дорівнює або перевищує 50 гривень, — протягом наступного операційного дня;

якщо протягом операційного дня сума збору, що обліковується, менше ніж 50 гривень, — не пізніше того операційного дня, коли така сума збору досягне 50 грн.

Звіт про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування подається платниками цього збору щокварталу у терміни, визначені органами Пенсійного фонду.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 3 листопада 1998 p. №1740 Національний банк України прийняв постанову Правління "Про внесення доповнень до "Технічних вимог до автоматизації операцій з валютою в пунктах обміну" від ЗО грудня 1998 p. №564, в якій додатково введено пункт про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій купівлі готівкової іноземної валюти фізичними особами, затверджено додаток 8 з формою реєстру стягнення зборів до Пенсійного фонду.

Організація контролю за роботою обмінних пунктів уповноваженими органами передбачає перевірку видачі, здачі й обліку іноземної валюти та сум у гривнях, додержання вимог зберігання валютних коштів, правильності ведення бухгалтерського обліку та документації, оформлення реєстрів-журналів та додержання курсів валют.

Контроль поділяють на вступний, поточний та виїзний.

Вступний контроль здійснюється регіональними управліннями Національного банку України з метою аналізу документів на отримання права на здійснення обмінних операцій.

Поточний контроль базується на аналізі звітності, яку подають уповноважені банки відносно діяльності обмінних пунктів.

Проте операції з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті (в тому числі валютообмінні операції) згідно з пунктами 309 і 310 розділу 1 глави VII Інструкції №1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 7 липня 1994 p. за №129 із змінами та доповненнями від 15 вересня 1998 p. №368, від 28 вересня 1998 p. №395 та від ЗО вересня 1998 p. №402, здійснюються також через операційні каси уповноважених банків: прибуткові, видаткові та прибутково-видаткові на підставі відповідних касових документів.

Операції з готівковими валютними цінностями (в тому числі валютообмінні операції), що здійснюються в операційних касах, відповідно до ст. 4 Закону не підлягають патентуванню, оскільки такі каси за своїм статусом не е пунктами обміну іноземної валюти.

Отже, виходячи з викладеного, з 14 серпня 1997 p. патентуванню підлягають операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, які здійснюються у пунктах обміну іноземної валюти, в тому числі у пунктах обміну уповноважених банків, незалежно від місцезнаходження цих пунктів.

Якщо уповноважений банк в одному приміщенні з операційною касою відкрив пункт обміну іноземної валюти і зареєстрував його в обласному управлінні Національного банку України, що, в свою чергу, потребує реєстрації сертифікованої комп'ютерної системи або ЕККА у податковій адміністрації, то операції з торгівлі готівковими валютними цінностями у цьому пункті підлягають патентуванню згідно з вимогами Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Порядок переміщення валюти через митний кордон України.

Одним із об'єктів валютного регулювання та контролю є переміщення іноземної валюти через митний кордон України, яке здійснюється відповідно до Порядку переміщення іноземної валюти через митний кордон України, затвердженого спільним листом Національного банку України від 14 березня