Баланс ВАТ "Житомир-Авто" за 1998 рік, Детальна інформація

§ напрямок фінансових ресурсів на утворення грошових фондів заохочувального і соціального характеру;

§ використання фінансових ресурсів на благодійні цілі, спонсорство і т.п..

В даний час надзвичайно зростає не тільки роль керівників підприємств, членів правлінь акціонерних компаній, але і фінансових служб, що грали другорядну роль в умовах адміністративно-командних методів керування. Вишукування фінансових джерел розвитку підприємства, напрямків найбільш ефективного інвестування фінансових ресурсів, операції з цінними паперами й інші питання фінансового менеджменту стають основними для фінансових служб підприємств в умовах ринкової економіки. Суть фінансового менеджменту полягає в такій організації керування фінансами з боку відповідних служб, що дозволяє залучати додаткові фінансові ресурси на самих вигідних умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, здійснювати прибуткові операції на фінансовому ринку, купуючи і перепродуючи цінні папери. Досягнення успіху в області фінансового менеджменту багато в чому залежить від такого поводження працівників фінансових служб, при якому головними стають ініціатива, пошук нетрадиційних рішень, масштабність операцій і виправданий ризик, ділова хватка.

Мобілізуючи кошти інших власників на покриття витрат свого підприємства, працівники фінансової служби насамперед повинні мати ясне представлення про цілі інвестування ресурсів і уже відповідно до них давати рекомендації про форми залучення засобів. Для покриття короткострокової і середньострокової потреби в засобах доцільно використовувати позички кредитних установ. При здійсненні великих капітальних вкладень у реконструкцію і розширення підприємства можна скористатися випуском цінних паперів; однак, подібна рекомендація може бути дана лише в тому випадку, якщо фінансисти ґрунтовно вивчили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, врахували можливу зміну кон'юнктури і, зваживши все це, проте упевнені в порівняно швидкій і вигідній реалізації цінних паперів свого підприємства.

3. Результати й ефективність діяльності підприємства

3.1 Продукція підприємства, її якість



Результат праці частіше виступає в матеріальній формі - у виді продукції. Продукція, що виготовляється на підприємстві, на різних стадіях технологічного процесу знаходиться у виді незавершеного виробництва, напівфабрикату чи готового виробу (продукції).

Готова продукція - це вироби промислового підприємства, що довершені виробництвом, відповідають державним стандартам чи технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю, укомплектовані документами, що засвідчують якість і призначені для реалізації на сторону.

Напівфабрикати - це напівпродукти, технічна обробка яких закінчена в одному з виробництв (цехів) підприємства, але вимагає доробки чи переробки в суміжному виробництві (іншому цеху) цього ж підприємства, чи що можуть бути передані для подальшої обробки на інші підприємства.

Незавершене виробництво - це продукція, що не одержала закінченого виду в межах виробництва, а також продукція, не перевірена ОТК і не здана на склад готової продукції.

Життєздатність підприємства, що займається як виробництвом, так і обслуговуванням залежить від його здатності домагатися задоволеності споживача. Дуже часто багато менеджерів вважають головним для продажу ціну і терміни постачання, при цьому недостатньо приділяючи увагу цінності продукції. Необхідно розглядати підвищення цінності як один з найважливіших факторів у визначенні конкурентноздатності. Багато споживачів розглядають збільшення цінності як щось більш важливе, чим зменшення ціни. Митецький продавець може одержати замовлення на виконання робіт в умовах конкуренції інших фірм, однак тільки якість товару чи послуги визначає в більшому ступені чи повторить споживач своє замовлення в цього продавця ще раз.

Якість продукції - це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольнити визначені потреби відповідно до її призначення.

Показник якості продукції являють собою кількісну характеристику одного чи декількох властивостей продукції, що складають її якість і розглянуті стосовно до визначених умов її створення, експлуатації чи споживання.

У різних галузях промисловості для характеристики якості використовуються різні показники. Наприклад, у харчовій промисловості:

§ фізико-хімічні показники - характеризують склад харчових продуктів;

§ органолептичні показники - це зовнішній вигляд, колір, смак, запах;

§ естетичні показники - характеризують художнє оформлення харчової продукції (упакування);

§ технологічні показники - питома вага сировини на вироблення одиниці продукції; коефіцієнт використання вихідної сировини, матеріалів, енергетичних ресурсів і т.д.;

§ патентно-правові показники характеризують ступінь відновлення технічних рішень, використаних при виробництві продукції, їхній патентний захист, а також можливість безперешкодної реалізації продукції в країні і за рубежем. До них відносяться показники патентної чистоти, патентного захисту, територіального поширення;

§ показники збереження - визначають здатність різних видів харчової продукції зберігати споживчі властивості протягом термінів, передбачених відповідної нормативно-технічною документацією;

§ показники безпеки характеризують особливості продукції, що обумовлюють її безпеку для здоров'я людини при її використанні, чи збереженні транспортуванні.

Для визначення якості продукції, що випускається на підприємстві, застосовують систему загальних показників, у яку входять:

- частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому обсязі;

- коефіцієнт відновлення асортименту продукції;

- частка виготовленої продукції, на яку отримані сертифікати;

- частка виробничого браку;

- відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами й ін.

Основними елементами механізму керування якістю продукції на підприємстві є: стандартизація і сертифікація продукції; внутрішні системи якості; державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил; внутрівиробничий і технічний контроль якості.

Стандартизація - це встановлення і застосування правил з метою упорядкування діяльності у визначеній галузі.