Виникнення буржуазної держави. Англія, Детальна інформація

В Англії на той час було відсутнє цивільне право як галузь права, закони якої видавались королем, а потім парламентом, стосувались окремих галузей цивільного права. У ХVІІІ - ХІХ ст. Розвинулось договірне право, де вироблялись поняття і означення договорів і зобов'язання за них.

В сімейному праві тривалий час зберігались і феодальні пережитки. До кінця ХІХ ст. Право управління в сім'ї належало чоловікові, отже, і право розпорядження подружнім майном. Лише в кінці ХІХ ст. було встановлено право припинення шлюбу через розлучення.

Суттєвих змін потерпіло виборче право. Кромвелем було відмінено середньовікове виборче право, а при реставрації Стюартів воно було знову відновлено. Тому в кінці ХVІІ ст., коли перемогла буржуазно-демократична революція, зміцнилась роль парламенту, воно потребувало корінної зміни.

Реформа 1832 року встановила, що виборцями ставали всі особи, які досягли повноліття 21 року. Реформа 1867 року була спрямована на те, щоб у парламент пройшло якомога більше депутатів з робітничого класу, який на той час уже оформився як клас пролетаріату. Таким чином прибавився і мільйон голосуючих. В 1872 році вводиться таємне голосування.

Реформа 1867 року була спрямована на те, щоб уступаючи вимогам пролетаріату в число виборців ввійшли працівники с/г і дрібні орендатори. Завдяки цьому кількість виборців в графствах виросло втричі.

Кримінальний процес також потерпів зміни. Судочинство почалось веститсь на англійській мові (на суміші французького і норманського наріч). Обвинувачений з 1646 року почав одержувати копії обвинувачувального акту і список присяжних. В 1696 році йому було надано право користуватись послугами захисника. Тортури були відмінені лише в 1772 році.

Виникнення і розвиток держави і права Німеччини

та її об'єднання.

І. Німецький союз. Велика французька революція як громова блискавка ударила в той хаос, який являвся тисячелітня "Священна Римська Імперія німецької нації" Наполеон довершив її крах. Він знищив самостійність "Вільних міст" і окремих суіверенностей. Значна частина Німеччини була поставлена під безпосереднє управління Франції. Були знищені кріпосне право і феодальні привілегії. (В середині Х ст. королю Отону І вдається захопити північ і центр Італії після чого він об'явив себе Імператором, а створена ним імперія одержала в ХV ст. назву "Священної Римської Імперії німецької нації). І ось в 18806 році вона розпалась.

Поразка Наполеона не відновила стару Імперію. Замість неї Паризьким трактатом 1814 року був створений так званий Німецький Союз, в який входило 34 королівств, князівств і герцогств, кожне з яких зберегло свою незалежність, головна роль в Союзу належала Австрії.

Орган Німецького Союзу "Союзний сейм" турбувався тільки про те, щоб в Німеччині нічого не мінялось.

2. Революція 1848 року. Буржуазний розвиток Німеччини тим часом здійснювався, хоча і дуже повільно. Приблизно в цей час заявляє про своє існування робітничий клас. Знаменитий виступ сілезьких ткачів В 1844 році поклав початок боротьбі німецьких робітників з феодалізмом. В 1848 році у Франції знову виникла революція, яка і дала повід до боротьби в Німеччині. Столиця Пруссії Берлін покралась барикадами. Поки пролетаріат бився з військами, буржуазні ліберали упросили пруського короля згодитися на деякі переміни. Серед них фігурували знищення феодальних судів і влади поміщиків над селянами, розповсюдження суду на політичні злочини, вибори в установчий ландтаг (національні збори).

Буржуазно-демократичний рух захопив і другі німецькі держави. Щоб виграти час для розправи з ним королі і князі дали свою згоду на скликання Установчих зборів у Франкфурті на Майні. Установчі збори, які були складені з депутатів всіх німецьких держав повинні були дати Німеччині єдину Конституцію.

Франкфуртські збори не оправдали надій німецької демократії. Чим далі розвивались події, тим все більше виявлялись непримиренні протиріччя, які роздирали ліву і праву частину Зборів. Врешті німецька буржуазія перейшла на сторону крайньої реакції. Озброєна буржуазна гвардія стала стріляти в робітників. Селяни дали себе заспокоїти обіцянками відміни феодальних повинностей.

Замість того, щоб діяти ліва частина зборів втягнулась в безконечні дискусії. А коли революція була придушена, Франкфуртські збори були просто розігнана.

3. Конституція Прусії 1850 року. В травні 1848 року відбулись збори в пруські Національні збори, які підготували проект Конституції і який був затверджений в 1850 році. Нова пруська Конституція стала констатацією контрреволюції.

Вона створила дві палати з законодавчою владою. Нижня палата була виборною, верхня створювалась по королівському указу з принципів князів.

Законодавча влада палат паралізувалась абсолютним вето короля. Помимо абсолютного вето на постанови палат конституція представляла королю законодавчу ініціативу. Він залишався главою виконавчої влади. Королю не заборонялось розпускати парламент стільки разів, скільки йому заманеться.

Міністри уряду не були підзвітні ландтагу, вотум недовір'я їм був не страшний. Назначав і зміщував їх король.

Конституція 1850 року не була залишена і деяких демократичних прав і свобод. Разом з тим було зроблено все для того, щоб ці свободи залишались явними. Свобода зібрань, наприклад, дозволялась тільки при умові збиратись в закритих приміщеннях.

Отже по своєму змісту це була конституція абсолютної монархії.

4. Об'єднання Німеччини. В другій половині ХІХ ст. Прусія стала єдиним сильним конкурентом Австрії в Німецькому Союзі, так як мала саму могутню армію - (на армію тратилось 22 млн. Талерів з 51 - в цілому бюджеті. Також з початку ХІХ ст. була введена загальна військова повинність.

постановами, а кров'ю і залізом".

Об'єднання Німеччини було необхідною умовою її буржуазного розвитку. Воно було оправдано єдністю мови її культури. Це об'єднання могла здійснитися двома шляхами. Першим шляхом революції, яка повинна була би привести до великонімецького союзу. Але цей шлях не вдався. Це об'єднання піло другим шляхом. Зробившись самою міцною державою, Прусія вирішила створити єдину імперію по пруському взірцю. Важливу роль в цьому завданні відіграв перший міністр Прусії поміщик Отто фон Вісмарк. Він говорив, що "я скористаюсь з того, щоб об'явити війну Австрії, знищу Німецький Союз, підкорю своєму впливу середні і мілкі держави і створю єдину Німеччину під верховодством Пруссії".

Цей план втілювався в життя. Розгром Австрії знищив Німецький Союз. Замість нього Прусія створила ПН-Німецький Союз держав. В 1867 році Союз одержав конституційне упорядкування. Управління ним здійснювалось президентом в особі пруського короля, канцлером і двома палатами, з яких - нижня - рейхстаг - вибиралась загальним правом.

За межами Союза залишались південнонімецькі держави. На шляху до їх насильницькому об'єднанню в рамках єдиної імперії стояла Франція - поява великого і сильного сусіда було для Франції неприємлемим.

В 1870 році Прусія одержала накінець можливість спровокувати війну з Францією, розгромивши французьку армію. Прусія предоставила південно-німецьким державам право вибору відносно свого упорядкування. Південно-німецькі держави виявили бажання ввійти до складу єдиної Німецької держави. В 1871 році Німецька Імперія одержала конституцію.

5. Конституція 18711 року. Згідно Конституції 1871 року в склад Імперії входило 22 монархії (серед них Прусія, Баварія, Саксонія).

Конституція наділяла їх деякою долею незалежності, але в дійсності то був союз, в якому не було неформальної рівності.

Главою Імперії був король Прусії. Йому присвоювався титул Імператора. Він був главою збройних сил Імперії, призначав імперських чиновників, включаючи главу - союзного канцлера.