Село моє - ти для мене єдине (Твір), Детальна інформація

Також широкий діапазон творчості був і в Мирослава Ірчана, який народився 14 липня 1897 р. Сім’я жила бідно, було п’ятеро дітей. Вже з восьми років хлопець почав писати вірші, а в десять років напасав драматичний твір “Війт”. Під час першої світової війни був поранений у плече, через кілька років лікується у Празі. Згодом написав п’єсу “Дванадцять” в основу якої поклав матеріали розстрілу С. Мельничука та Шеремети. Через деякий час їде в Канаду, де знайомиться з багатьма земляками, працює редактором. 1929 р. Ірчан з родиною переїжджають на Україну, де пише великий нарис “З прерій Канади в степи України”. На жаль широким, творчим планам письменника не судилося здійснитися. 28 грудня 1933 р. Мирослава Ірчана арештують у Києві, звинувачуючи у приналежності до націоналістичної контреволюційної організації. В 1933 р. його було розстріляно. Аж поки у 1956 р. переглянувши справу Ірчана встановили, звинувачення були необгрунтовані. Його було реабілітовано посмертно.

Ось така трагічна доля склалася у Мирослава Ірчана. Але зараз я хочу запропонувати Вам пісню, того ж самого поета-пісняра, яка присвячена М. Ірчанові.

Ірчану.

П’ядики рідні

Ірчанове село

Ти наша гордість

І живе джерело.

І де б не був я

В чужих землях, краях

До вас прилину

Хоч у мріях і снах.

Приспів:

У долині між річками

Ірчанове село

У долині під горою

Розкинулось воно

Ліс щось грайливо

Гомонить край села

Річка пустунка

Між поля побрела

Краса навколо

Мою душу п’янить

А серце в грудях

Знов радісно щемить

Приспів:

У долині між річками

Ірчанове село

У долині під горою

Розкинулось воно

П’ядики милі