Павло Федюк - український новеліст кінця ХХ ст., Детальна інформація

Слова із народного болю -“невимовлені” – Василя Стефаника, найбільшого українського поета, як писав І.Я.Франко після Т.Г.Шевченка. Як людина, яка її душа, таке і слово.

І сьогодні автори прагнуть по-своєму сказати про той час, шукають у своїх думах найживіші мотиви, щоб заспівати “свою пісню”.

Манерою письма Павло Федюк не схожий на інших своїх ровесників, у цьому мають нагоду переконатися читачі. Народившись в Карпатах, він вірний любові до рідних гір і в тому, що виходить з-під його пера. Йому близька і зрозуміла Гуцульщина, він знається на людських характерах, він відчуває музику та барви народної мови.

Долі його літературних героїв – це драматичні, живописні картини того часу. Відтворена в його повістях і оповіданнях дійсність має начебто не тільки перший видимий план, а й багатосмислове підгрунття, закорінене в народній творчості, в народних віруваннях. Читаючи прозу П.Федька, згадуєм багатий гуцульський фольклор, згадуєм неповторного майстра української публіцистики Василя Стефаника. Отже, П.Федюк іще один дебютант в українській прозі, яка в останній період відчуває приплив свіжих обнадійливих сил.

Невелика збірка “Самотня зірниця” Павла Федюка увібрала в себе понад 20 новел, висунутих на здобуття Державної премії. У цих новелах здійснюється розкриття трагічних подій життя, що утворюють один епіцентр настрою і думки, важливої та значної для змалювання протиріч дійсності. Сама збірка – це дивовижа розбурханої фантазії і скутого страху. Ц ній автор досліджує прошарок душі гуцула в момент її збентеження. Оживає тут Гуцульщина з її прекрасними горами, полонинами, потоками, лісами, а також звичаями і повір’ями. Однак, рідко трапляється прославлення світлого, прекрасного, здорового способу життя, що повинно б проходити в гармонії з природою. Тут, навпаки, багато дисгармонії – людина видається покинутою “сам-на сам” із страшними демонічними силами, чи то хижими вовкулаками, а чи кровожадними садистами-енкаведистами”.

Відтворюючи повір’я та звичаї Федюк реалістично і точно змальовує їх убоге життя.

Помітне місце в новелах займають гори, дерева, ріки, хати. Пейзаж тут – це сила, яка глибше виявляє основну ідею автора.

Страшним і жорстоким жахом стали для людей вивози в Сибір. Зобразив він усі найстрашніші злочини, які пережили нещасні гуцули.

Новела “Самотня зірниця”. Це невеличка розповідь про весілля. Дія в творі напружена, драматична. Велику увагу автор приділяє переживанню і настроям героїв і запрошених гостей. Тут тварини, рослини, неживі предмети, як і люди, мислять, розмовляють, здійснюють різні вчинки. Творові властивий лаконізм, економність і влучність мистецьких засобів. Заголовок цієї новели став назвою цілої книжки.

У боротьбі між добром і злом Павло Федюк стає на сторону добра. Його проза – це страждання за добром, справжнє повернення людини до людяності, тобто її людської суті. Михайло Осадчий відзначив: “В естетичному відтворенні закутої душі Павло Федюк майстер першої руки – рівного йому не бачу в сучасній українській прозі”.

Книга є актуальною і повчальною. Вона застерігає і виховує. І в цьому не мала її цінність.

Так, новели Павла Федюка стверджують благоговіння перед людським життям. Продовжуючи лінію високого гуманізму української спільної думки, вони тим самим служать утвердженню провідної тенденції становлення духовної культури прийдешнього століття.

PAGE

PAGE 1