Історія виникнення та віровчення зороастризму, Детальна інформація

-

$

O

\x160A\xAD68\x0F0D\x3000\x104A\x5400-майнью (“Злий дух”), який також був з самого початку, але цілком злий та жорстокий. Ці два основні протилежності буття побачив Зороастр в їх початковому зіткненні: “Воістину є два першопочаткових духи, близнюки, відомі своєю протилежністю. В думці, в слові і в дії – вони обидва, добрий і злий… Коли ці два духи вперше зійшлися в боротьбі, то вони створили буття і небуття, і те, що чекає в кінці кінців тих, хто йде шляхом неправди, – це найгірше, а тих, хто йде шляхом добра, чекає найкраще”. (Ясна 30, 3 – 4).1

Головним елементом в цьому одкровенні є те, що дві першопочаткові сутності добровільно вибирали: одна – добро, а інша – зло: “І буду я говорити про двох духів, які стоять у витоків життя, і ніколи не прийдуть до повної згоди наші думки, наші пізнання, наш досвід, наші слова, наші діла, наші душі”.2 Цей акт і служить праобразом аналогічного вибору, який повинна зробити кожна людина в своєму житті. Саме такий вибір привів притаманним двом духам антагонізм до активного протиборства, яке виявилось, згідно прийнятого Ахура-Маздою рішення в боротьбі “творіння” і “антитворіння”, або, як сказав пророк, до створення “буття” і “небуття” (тобто смерті). Бо Ахура-Мазда в своєму всезнанні вже знав, що Злий Дух повинен напасти на нього, бо світ цей благий, і він стане ареною боротьби двох сил. В кінці – кінців Ахура-Мазда виграє велику битву і зможе знищити зло, і досягнути того, щоб світ став цілком благим і добрим. І саме в цьому

заслугою зороастризму є те, що це перша гостро виражена дуалістична релігія, в основі якої лежить уявлення про протиборство добра і зла.

Пантеон богів у релігії Авести.

Як ми бачили вище, саме ідея про “сім божеств” і стала головним новаторством вчення Зороастра, хоча їх основою були старі уявлення про походження світу. Спочатку Ахура-Мазда створив за допомогою Святого Духа (Спента-Майнью) шість нижчих божеств, які Зороастр побачив у своєму першому видінні. І разом з Ахура-Маздою вони створили ті сім творінь, які утворили світ.

Ці шість великих божеств, в свою чергу, викликали до життя інші благі божества, які були добрими богами і шанувалися ще в древньоіранському пантеоні. Всі ці божества, згідно вчення Зороастра, в тій чи іншій мірі є еманаціями самого Ахура-Мазди і, перебуваючи під його началом, прагнуть співдіяти творінню добра і знищенню зла. В зороастризмі вони називаються Язата (достойний поклоніння) чи Амеша-Спента – “Безсмертний Святий”.

Одним із найбільш важливих висловів в одкровенні Зороастра є ключове слово “спента”, що використовується у відношенні до Ахура-Мазди і всіх його творінь. В самій своїй основі воно означало “той, що володіє силою”, а в відношенню до благих божеств – “допомога, що володіє силою”.

Найчастіше поняття “спента” належить головним чином до шести великих божеств першого видіння пророка, а інші, менші божества, іменуються просто – “Язата”. Поняття про шість Безсмертних святих істотне для вчення Зороастра, воно має вагомі духовні та етнічні якості чи атрибути самого Ахура-Мазди і можуть, зі своєї сторони, наділити ними людей. Для кожної людини, в тому числі і для самого пророка, Безсмертним святим, що вказує шлях до інших, є Воху-Мана (“Благий помисел”). Найближчий його

Союзник – це Аша-Вахішта (“Найкраща праведність”), божество, що відображає могутній закон істини-аша. Потім ідуть Спента-Армаіті (“Святе благочесття”) і Хшатра-Ваірйа (“Бажана влада”), що уособлює собою силу,

яку кожна людина проявити, прагнучи до праведного життя. Заключна пара – це Хаурватат (“Цілісність”) і Амеретат (“Безсмертя”). Вони дарують вічне життя і процвітання.

Ці божественні якості були виділені, а потім їм молились і вшановували як окремих богів, що характерно ще і для язичницької іранської релігії, де Мітра був оточений божествами Дружби, Послуху, Справедливості, Доблесті, Божественної благодаті. Тому і не дивно, що в Гатах відбувалося таке ж об’єднання семи Амеша-Спента з сімома творіннями, як і в давньоіранській релігії. Так, Хшатра-Ваірйа став володарем небес з каменю, які захищають землю. Розташована знизу земля належить Спента-Армаїті. Вода – це творіння Хаурватат, а рослини відносяться до Амеретат. Воху-Мана є повелителем смиренної та милосердної корови, яка була символом добра у іранців. Вогонь, який пронизує всі інші творіння, а завдяки сонцю керує зміною пір року, знаходиться під опікою Аша-Вахішта. Людина з її розумом і правом вибору належить Ахура-Мазді. Крім того, Армаіті була опікункою жінок, а Хшатра – покровителем чоловіків.

Людина повинна не тільки піклуватися про ці творіння, а й слідкувати за власним фізичним та моральним здоров’ям, а також турбуватися про своїх ближніх, тому що кожний з них є творінням бога. Зороастр дав послідовникам особливий моральний закон – жити у відповідності з благою думкою, з благим словом і благим ділом. Таким чином, вчення семи Амеша-Спента і семи творінь зобов’язувало до глибокого почуття відповідальності за навколишній світ.

Цікаво простежити і зороастрійську концепцію створення світу, що визначає існування світу протягом 12000 років. Розвиток світу поділяється на чотири періоди, по 3000 років кожний.

Перший період – це передіснування речей та ідей, коли Ахура-Мазда створює ідеальний світ абстрактних понять, коли в стадії небесного утвору

Вже існували прообрази всього, що пізніше було створено на землі. Цей стан названий “менок” (“невидимий, духовний”).

є рухатись: потекли ріки, рухаються небесні тіла і т. д.

Третій період охоплює роки до появи Зороастра і час його проповідництва. У цей період діють міфологічні герої Авести, відомі і за давньоіранським епосом: це “Йіма сяючий”, цар золотого століття; Віштаспа, що був заступником Зороастра.1 Саме в цей період Заратуштра одержує одкровення. А людство дізнається, що воно разом з добрими богами має перемогти зло і зробити світ досконалим – яким його замислив Ахура-Мазда.

Четвертий період триває 3000 років після Заратуштри, коли на кожну 1000 років повинні будуть прийти три рятівники. Наприкінці останнього періоду з’явиться спаситель Саошьянт (він, як і два попередні рятівники, вважається сином Зороастра), який і вирішить долю людства та світу. Він воскресить мертвих, переможе Ангра-майнью. Після цього настане очищення світу “потоком розплавленого металу”, а усе, що залишається після цього, “знаходить життя вічне”.

Етичні принципи зороастризму в аспекті вчення про смерть та потойбічне життя і віра в Спасителя світу.

Головне лихо людства – смерть. Вона змушує душі людей покидати

матеріальний світ (гетіг) і повертатися на деякий час недосконалий нематеріальний (меног) стан. Зороастр вважав, що кожна душа, розстаючись з тілом, піддається суду за те, що вона здійснювала на протязі життя. Він вчив, що і жінки, і чоловіки слуги і правителі можуть мріяти про рай, а перепона часів язичництва – “Міст-розлучник” – стала в його одкровенні місцем судочинства, де вирок кожній душі залежить не від жертвоприношень, а від праведних вчинків. Цей суд очолює Мітра, по обидва боки якого сидять Сраоша і Рашну, що тирмає терези правосуддя. На цих терезах зважуються думки, слова, вчинки кожної душі. Якщо добрих думок і діл більше, то душа вважається достойною потрапити в рай. Тоді в супроводі прекрасної дівчини даени (“віра”) вона перетинає широкий міст і йде вгору. Якщо ж терези нахиляються в сторону зла, то міст звужується і стає подібним до леза ножа, а жахлива відьма, зустрічаючи душу, схоплює її і тягне вниз, в пекло, де грішник переживає “довгий вік мук, темряви, поганої їжі і скорботних стогонів” (Ясна 31, 20).1

Але навіть душам в раю не буде повного блаженства, тому що цілковите щастя настане лишень в час “Чудотворіння” (Фрашегірд). Зороастр вчив, що душі праведних повинні чекати цього вищого блаженства до моменту Фрашегірд, коли вони отримають “майбутнє тіло”, а земля віддасть кістки всіх померлих. За всезагальним воскресінням настає Останній Суд, коли праведні будуть відділені від грішних. Тут Аірйаман, божество дружби і зцілення, разом з богом вогню Атар розплавить весь метал в горах, і він потече на землю. Всі люди повинні пройти крізь цю річку, і “для праведних вона буде здаватися парним молоком, а нечестивим буде здаватися, що вони у плоті йдуть через розплавлений метал.”2 Під час цього випробовування всі грішники загинуть і щезнуть назавжди з лиця землі. Демони-деви і сили темряви будуть знищені в останній великій битві з язатами. А ріка,

потрапивши в пекло, уб’є Ангра-майнью і спалить останні залишки зла в світі.

Тоді Ахура-Мазда і шість Амеша-Спента святково здійснять останнє богослужіння і жертвоприношення. Вони приготують містичний напій – “білу хаому”, який дасть всім блаженним воскреслим безсмертя. Тоді люди стануть такими ж, як і Безсмертні святі – єдиними в думках, словах і вчинках, не знаючи старіння, хвороб, тління, будуть вічно радіти в царстві бога на землі. Тому що, згідно Зороастру, саме тут, в цьому знайомому і улюбленому світі, що відродив свою першопочаткову досконалість, і буде вічне блаженство.

Відповідно, Заратуштра став першим, хто вчив про суд над кожною людиною, про рай та пекло, про воскресіння тіла, про загальний Останній Суд і про вічне життя об’єднаної душі і тіла. Ці уявлення були пізніше перейняті іудаїзмом, християнством, ісламом. Але тільки в зороастризмі вони мають між собою повний логічний зв’язок, тому що Зороастр наполягав на тому, що спасіння кожної людини залежить від сукупності її думок, слів і вчинків, в які втручатися і змінювати, з співчуття чи з власної прихоті, не може жодне божество. В такому вченні віра в День Суду повністю отримує свій жахливий смисл, адже кожна людина повинна отримати відповідь за долю власної душі і розділити загальну для всіх відповідальність за долю світу.

Ще одним важливим аспектом зороастризму є вчення про Саошьянта (майбутнього Спасителя). Окремі пассажі Гат дозволяють припустити, що Зороастр відчував, що кінця світу не уникнути, і саме йому Ахура-Мазда доручив сповістити істину і підняти людей на вирішальну битву. Сам він, звичайно, розумів, що не доживе до цього часу. Зороастр вчив, що після нього прийде праведний чоловік, тобто Саошьянт (“той, хто принесе користь, благо”). Він поведе людей на останній бій проти зла.

Послідовники Заратуштри дуже надіялись на це, вірили, що Спаситель