Культура Прикарпаття в другій половині XIV-XVIII cтоліттях, Детальна інформація

Літературну спадщину С. Зизанія становлять „Катехиз", „Їзложеніє о вірі" та „Казаньє святого Кирила".

В цей час зароджується в краї і театральне мистецтво. Появляються шкільна драма та інтермедії, написані народною мовою. Одна з них — “Слово о збуренню пекла" з першої половини XVII століття відома з рукопису, знайденого І. Франком в селі Мостище біля Калуша. В ХУІІ-ХУПЇ століттях на Прикарпатті був поширений також ляльковий театр-вертеп.

Дальшого розвитку набула усна народна творчість. Популярним жанром стають, зокрема, коломийки — невеликі двовіршові пісні, що співаються, і як приспівки до танцю. Зміст їх найрізноманітніший — від інтимних почувань і настроїв до оцінки суспільного життя. Коломийка як жанр розвинулась, мабуть, ще у XV столітті, а пізніше набрала масовості. Записи їх текстів і музики збереглися з XVII століття.

У фольклорі ХУІІ-ХУШ століть на Прикарпатті відомі такі жанри як історична пісня, соціально-побутова пісня, лірична пісня, балада, легенда, переказ тощо.

У фольклорній творчості народних мас краю широкий відгомін знаходить козацька тематика. Народ оспівував козаків як захисників від татарсько-турецьких загарбників, як визволителів з чужоземної неволі. Події визвольної війни 1648-1654 років, зокрема, битви під Зборовом І Збаражем, похід військ Б. Хмельницького під Львів і Замостя та активізація визвольної боротьби на Прикарпатті під проводом С. Височана та І. Грабівського ще вище піднімають ореол козацької слави. З тих часів в краї широковідомими стали пісні про Нечая. Бондарівну. Морозенка тощо.

З піднесенням опришківського руху виникає багато пісень. легенд, коломийок і переказів про дії опришків і їх ватажків. з яких найпопулярніші про Олексу Довбуша.

В царині образотворчого мистецтва цього періоду вирізняється живопис іконостасу церкви Святого Духа в Рогатині з 1649 року та богородчанського іконостасу. Автором останнього е уродженець міста Жовкви на Львівщині Иов Кондзелевич. Цей іконостас спочатку перебував у Скиті Манявському. а коли в 1785 році Скит було закрито, Богородчанська громада придбала його для своєї церкви. В згаданих іконостасах яскраві фарби і тонкі кольорові співвідношення сполучені з оригінальністю композиції.

PAGE

PAGE 7