В основі творів мистецтва дописемної й особливо передписемної епохи лежить пластична ідеограма. Ритуальні маски, статуетки, натільні та наскельні малюнки й інші образотворчі форми та художні предмети, які використовувалися під час здійснення таких обрядів ініціації, як ігри, танки, театральні вистави, становлять один із зв'язків, що поєднує різні покоління і служить для передачі культурних надбань з роду в рід (Г. В. Плеханов). Символічний характер первісного та традиційного мистецтва, його умовна образотворча мова, ідеопластичні форми покликані висловлювати складні ідеї й поняття, які неможливо відтворити натурально.
У первісному та традиційному мистецтві соціокультурні функції тісно переплітаються з магіко-релігійними. Наприклад, статуетки містили, душі померлих, вони були призначені для культу предків й відігравали певну соціальну роль, адже в них відбивалася реально існуюча структура суспільства, бо ієрархія у царині духів відповідала земній.
Первісний та традиційний релігійно-художній комплекс можна розглядати як гіпотетичну картину світобудови, що задовольняє людину своєю вивершеністю й різноманітністю, тобто мова йде про його пізнавальні функції. Різного роду магія мусила впливати на певний об'єкт, у випадку, наприклад, мисливської магії — на оволодіння твариною. В процесі магічних дій людина відтворює образ, який постає в її уяві, що само собою є актом абстрагування. Рука допомагає думці, образ фіксується, стає доступним сприйняттю, дослідженню. Зображення дає можливість групувати предмети, акцентуватися на деталях, виявляючи призначення й сутність того чи іншого предмета. Ця особлива форма пізнання, що відрізняється від власне наукового вже тим, що «істини від мистецтва» дані нам у безпосередньому сприйнятті, пов'язані з ефективними актами людського духу.
На завершення необхідно відзначити наступне. У первісному суспільстві функціонує триада — родовий устрій, міф та образотворча діяльність. Під час розпаду первісного суспільства й зародження класового на зміну цій триаді приходить нова — держава, релігія та писемність, відбувається заміна міфу релігією, що містить у собі й моральний момент. Однак у всіх релігійних системах, породжених міфом кам'яного віку, зберігаються ідеї прадавнього міфу. Так, ідея безсмертя душі походить від найстародавнішого в історії людства сюжету про життя й смерть, відображеного в розписах палеолітичної печери Ляско. Загалом можна сказати, що первіснообщинна соціокультурна система характеризується, наскільки про це можна гадати на сучасному рівні знань, дивовижною однорідністю соціальних структур, однаковим набором типів діяльності, високим ступенем «схожості» духовної культури різних людських стосунків.
Література:
Кликс Ф. Пробуждение мишления. М., 1983;
Кууси П. Зтот человеческий мир, М., 1988; Магический кристалл: Магия гла-зами учених й чародеев. М., 1992;
Мириманов В. Б. Первобьітное й традиционное искусство.' М., 1973;
Симонов П. В., Ершов П. М;Вязємский Ю. П. Происхождение духовности. М., 1989;
Топоров В. М. Епоха світового дерева//Всесвіт. 1977. № 6;
Тайлор Е. Первобытная культура. М., 1989;
Фрезер Дж. Золотая ветвь. М., 1978;
Фрей-денберг О. М. Миф й литература древности. М., 1978;
Злиаде М. Космос й история. М., 1987.
|
Скачати "Реферат на тему Первісна культура"
