Моральність людини, Детальна інформація

U

Ue

TH

a

a

ae

ae

e

e

i

\x2403\x1203\x6864\x0101\x3100$\x2437\x3800$\x2448\x6100\x0324\x1900i

i

\x00F0

o

o

\x2403\x1201\x6864\x0101\x3100$\x2437\x3800$\x2448\x6100\x0124\x1900а людини

З давніх часів краса не тільки викликала захоплення, а й примушувала замислитися: чому одні істоти або предмети гарні, а інші — ні? Прагнучи відповісти на це запитання, люди спочатку вважали, що надзвичайна краса, як і надзвичайні розум, сила, спритність тощо, — це дар всемогутніх богів або долі.

Відповідь, звичайно, наївна. Проте й сьогодні ми ще не можемо сказати, що цілком розгадали таємницю краси, хоча з цього приводу вже було висловлено чимало різних припущень. Ось одне з них: підґрунтям краси є вища впорядкованість, організованість, гармонія, що протилежні хаосу, розпаду та руйнуванню, які мають завжди потворний вигляд.

Якщо погодитися з таким розумінням краси, стає ясно, чому саме людина як найбільш розвинена, гармонійна та самоорганізована істота сприймається нами й як найпрекрасніша з усіх істот.

2.1Символ краси та мистецтво

Постать, хода, волосся й, звичайно ж, обличчя людини в усі часи надихали своєю красою митців і поетів, спонукаючи їх до відображення цієї краси у картинах, скульптурах, поемах, щоб зберегти та увічнити її.

Проте не тільки зовнішній вигляд людини є джерелом краси й може викликати захоплення. Не менш разючою, хоча й не так легко доступною для сприйняття, є краса людських вчинків, або краса внутрішнього світу людини — її думок, почуттів, емоцій. Відображення людської краси — як зовнішньої, так і внутрішньої — завжди було головною метою справжнього мистецтва, всіх його різновидів. Ознайомлення з творами мистецтва дає нам радість, збагачує та робить кращими. Саме тому так важливо вже за молодих років навчитися сприймати мистецтво, полюбити його, прилучитися через нього до краси світу й людини та до всього найпрекраснішого, що було створене й дійшло до нас за тисячоліття історії.

Не менш важливо вміти бачити прекрасне й у реальному житті, відкриваючи його в наших сучасниках; запам’ятати, що негарних людей немає, поза як кожна людина прекрасна по-своєму, треба тільки вміти побачити цю її красу. А для цього необхідно якщо навіть не любити, то принаймні поважати людину, бути у ставленні до неї зацікавлено уважним, а не байдужим. Люди, які не можуть або не хочуть так чинити, збіднюють та обкрадають самих себе, оскільки, цінуючи дрібниці, вони не помічають найголовнішого.

2.2 Краса людська та робота над собою

Є люди, про яких кажуть, що вони гарні від природи, їхня краса — це свого роду талант, який, проте, може стати джерелом не тільки радощів, але й смутку та навіть бід. Яскрава краса привертає підвищену увагу оточуючих, а це тішить самолюбство й нерідко породжує думки про свою винятковість, не змушує працювати над собою й ставитися до себе самокритично. Та минає молодість, в'яне краса, й якщо людина над собою не працювала, не намагалася примножити дане їй від природи, якщо в її житті не було більше нічого, крім самозакоханості, то настають порожнеча й розчарування. Тому, мабуть, слушною є приказка: «Не родися красна, а родися щасна».

Висновок

У людині, вважав А.П.Чехов, усе має бути прекрасним. І це не може бути подарованим їй лише природою. Слід уміти стати гарним, краса потребує праці. Слід також уміти показати, підкреслити свою красу. А у цьому найважливіше — природність, добрий смак, міра, а не просто сліпе копіювання моди, не екстравагантність та інші надмірності.

Список опрацьованої

літератури

1. Мелибруда Е. Я - Ты- Мы. - М., 1986.