Місце людини в суспільстві, Детальна інформація

<

>

@

B

D

F

\x2431\x3700$\x2438\x4800$\x1600F

H

J

L

N

P

R

T

V

X

–

\x2403\x1201\x6864\x0101\x3100$\x2437\x3800$\x2448\x6100\x0124\x1A00рінням сивої давнини, вони акумулюють і зберігають у собі найцінніші досягнення багатьох генерацій наших предків. Упродовж багатьох тисячоліть вироблялися різні соціальні культури, звичаї, формувалися національні типи й національні характери. Й сьогодні вони — це жива історія, або історія нашого народу, яка живе у кожному з нас, навіть якщо ми цього й не помічаємо. Втратити свою національну пам'ять — це значить зрадити своїх предків, позбутися своєї національної честі й гордості, закрити собі шлях у майбутнє, стати манкуртами. Ми повинні бути безмежно вдячні тим, хто навіть у найважчі часи оберігав нашу національну мову й культуру. Але разом з тим ми повинні пам'ятати, що наше завдання сьогодні полягає не тільки в тому, щоб відродити й зберегти, але й у тому, щоб збагатити наші національні надбання новими досягненнями у різних царинах життя. А крім того, ми повинні ще й розуміти, що не тільки ми, але й усі інші люди мають незаперечне право пишатися своєю національною історією та культурою.

Живучи в суспільстві, людина завдячує йому всім. Тому її обов'язок як громадянина полягає не тільки в тому, щоб узгоджувати свої дії з існуючими у ньому нормами ті законами, але й у тому, щоб намагатися цими діями принести користь суспільству, зробити його кращим, ніж воно є. Бути справжнім громадянином, займати чітку громадянську позицію — це ще одна важлива грань людської особистості, без якої вона була б неповною.

3). Глобалізація суспільства

Й нарешті, кожна людина не може не усвідомлювати сьогодні своєї належності до найбільшої людської спільноти — людства. Бо у наш час, як ніколи раніше, людство стає єдиним. І сприяння зростанню цієї єдності, налагодженню дружніх відносин між усіма народами й людьми є найпершою запорукою успішного розв'язання тих величних проблем і завдань, що стоять перед людством загалом на порозі XXI сторіччя.

Висновок.

Не знайдемо ми зараз людини, що не жила б у постійних відносинах з суспільством. Ми не можемо забезпечити зараз себе, у техногенну добу усім необхідним не звертаючись до інших з метою забезпечення своїх найнеобхідніших духовних, фізичних потреб.

Найбільша майстерність – прожити життя, як можна зменшивши конфлікти, допомагаючи в складну хвилину людям, залишивши своє невеличке, але вкрай значне слово в історії українського суспільства.

Давайте жити так, щоб на старості було що згадати, було що розказати онукам, і озирнувшись перед смертю сказати: “я прожив життя людини, чого бажаю усім своїм родичам, мене будуть пам’ятати, хоча б кілька поколінь. ”

Список використаної

літератури.

1. Войскунский А.Е. Я говорю, ми говорим. — М., 1990.

2. Воробьев Г.Г. Твоя информационная культура. — М., 1988.

3. Громов АЗ., Кузин О.С. Неформалы: кто єсть кто? — М., 1990.