Методика лабораторного мінерального аналізу шліхів, Детальна інформація

У деяких випадках необхідно вже отримані важкі фракції ділити більш дрібно і виділяти з них ще більш важкіші фракції. Досягається це шляхом використання так званих важких сплавів, з яких найбільш часто використовують азотнокисле срібло і двохлористий свинець.

Для подальшого розділення отриманої важкої фракції за допомогою важкого сплаву останній поміщають у пробірку і нагрівають на вогні газової горілки до повного розплавлення солі. Важкі сплави звичайно легкоплавкі: температура плавлення 40 – 900C. Потім у гарячий розплав засипають шліх, добре розбовтують і дають суміші відстоятися. Виходить, як і у лійці, дві фракції: важка – на дні пробірки і легка – на поверхні розплаву. Розплав охолоджують і після його кристалізації пробірку обережно розбивають, щоб дістати з неї сплав з отриманими фракціями. Вийнятий з пробірки стовпчик сплаву акуратно розрізають на дві частини, відмітив перед цим де знаходяться важка і легка фракції, і кожну з частин розчиняють в окремій фарфоровій чашці у воді. При розчинені сплаву мінерали, які в ньому вміщуються, вивільнюються і відфільтровуються, а сплав відновлюється з розчину шляхом випаровування його на водяній бані.

Цей метод досить дорогий і кропіткий і до нього звертаються тільки у виняткових випадках. Крім того, обидва вказаних важких сплави розкладають сульфіди, карбонати і фосфати, тому ними не завжди можна користуватися. [1]

ВИСНОВКИ

Обробка шліху має ціль підготовити його до мінералогічного аналізу. Розділення шліху на фракції роблять в три стадії:

1) підготовка шліху до аналізу – зважування, ситовий аналіз, скорочення; 2) магнітна сепарація – обробка шліху постійним магнітом і електромагнітом;

3) розділення у важких рідинах або сплавах.

Список літератури

Захарова Е.М. Шлиховые поиски и анализ шлихов. М., «Недра», 1974, 160 с.

Озеров И.М. Шлиховая съемка и анализ шлихов. М., Гостгеолтехиздат, 1959, 377 с.









PAGE 1

PAGE 5

ШЛІХ

ШЛІХ