Ф.А. фон Хайєк про соціалізм як загрозу свободі, Детальна інформація

Хоч соціалізм підняв прапор свободи, але він завжди в теорії дотримувався ідеї примусу. „Французькі мислителі, які заклали основи сучасного соціалізму, - підкреслює Хайєк, - ні на мить не сумнівалися, що їхні ідеї можна втілити тільки за допомогою диктатури. Соціалізм був для них спробою "довести революцію до кінця" шляхом свідомої реорганізації суспільства на ієрархічній основі і насильницькому встановленні "духовної влади". Що ж стосується волі, то засновники соціалізму висловлювалися про неї зовсім недвозначно. Коренем усіх зол суспільства дев'ятнадцятого сторіччя вони вважали свободу думки. А предтеча нинішніх адептів планування Сен-Симон пророкував, що з тими, хто не буде коритися вказівкам передбачених його теорією планових рад, стануть обходитися як з худобою.”(цит. 13, ст. 347)

Що ж спонукало творців соціалістичної ідеології прийти до ідеї свободи і народовладдя? Хайєк вважає, що тут вирішальну роль відіграли потужні демократичні рухи напередодні революції 1848р. „Лише під впливом могутніх демократичних рухів, що передували революції 1848 р., соціалізм почав шукати союзу з волелюбними силами.”(цит. 14, ст. 347)

Однак, це був неприродний, штучний альянс соціалізму з демократією та лібералізмом. „Демократія, - пише Хайєк, - будучи по своїй суті індивідуалістичним інститутом, знаходилася із соціалізмом у непримиренному протиріччі. Краще усіх зумів розгледіти це де Токвіль. „Демократія розширює сферу індивідуальної свободи, - говорив він у 1848 р., - соціалізм її обмежує. Демократія затверджує найвищу цінність кожної людини, соціалізм перетворює людину в простий засіб, у цифру. Демократія і соціалізм не мають між собою нічого спільного, крім одного слова: рівність. Але подивіться, яка різниця: якщо демократія прагне до рівності у волі; то соціалізм - до рівності в рабстві і примусі”.(цит. 15, ст. 347)

,

.

>

L

N

^

„

u

ue

*

,

.

@

^

†

¬

O

oe

o

u

ue

h

h

h

\x0300\x0324\x260A\x0B00\x0146\x0F00\x0084\x1100\x0084\x1200\x6864\x0101\x5E00\x0084\x6000\x0084\x6100\x0324\x6467\x6F52 \x1200 Дорога до Рабства. Саме обіцянка волі не дає побачити непримиренного протиріччя між фундаментальними принципами соціалізму і лібералізму. Саме вона змушує все менше число лібералів переходити на шлях соціалізму і нерідко дозволяє соціалістам привласнювати собі саму назву старої партії свободи. В результаті, велика частина інтелігенції прийняла соціалізм тому, що побачила в ньому продовження ліберальної традиції.”(цит. 16, ст.347)

Для заглиблення у суть явища трансформації суспільства до „несвободи” за умов соціалізму, філософ звертає увагу на суть соціалізму. „Це слово, - пише він, - часто використовують для позначення ідеалів соціальної справедливості, більшої рівності, соціальної захищеності, тобто кінцевих цілей соціалізму. Але соціалізм - це ж ще й особливі методи, за допомогою яких більшість прихильників цієї доктрини сподіваються цих цілей досягти, причому, як вважають багато компетентних людей, методи ефективні і незамінні. Соціалізм в цій якості означає скасування приватного підприємництва і створення системи "планової економіки", де замість підприємця, що працює для досягнення прибутку, будуть створені централізовані планувальні органи.”(цит. 17, ст. 349)

Отже, одним із принципів і методів соціалізму є централізоване планування. „Популярність ідеї планування, - зауважує Хайєк, - пов’язана насамперед із цілком зрозумілим прагненням вирішувати наші загальні проблеми по можливості раціонально, щоб вдавалося передбачати наслідки наших дій.”(цит. 18, ст. 350)