Ф.А. фон Хайєк про соціалізм як загрозу свободі, Детальна інформація
Ф.А. фон Хайєк про соціалізм як загрозу свободі
Хоч соціалізм підняв прапор свободи, але він завжди в теорії дотримувався ідеї примусу. „Французькі мислителі, які заклали основи сучасного соціалізму, - підкреслює Хайєк, - ні на мить не сумнівалися, що їхні ідеї можна втілити тільки за допомогою диктатури. Соціалізм був для них спробою "довести революцію до кінця" шляхом свідомої реорганізації суспільства на ієрархічній основі і насильницькому встановленні "духовної влади". Що ж стосується волі, то засновники соціалізму висловлювалися про неї зовсім недвозначно. Коренем усіх зол суспільства дев'ятнадцятого сторіччя вони вважали свободу думки. А предтеча нинішніх адептів планування Сен-Симон пророкував, що з тими, хто не буде коритися вказівкам передбачених його теорією планових рад, стануть обходитися як з худобою.”(цит. 13, ст. 347)
Що ж спонукало творців соціалістичної ідеології прийти до ідеї свободи і народовладдя? Хайєк вважає, що тут вирішальну роль відіграли потужні демократичні рухи напередодні революції 1848р. „Лише під впливом могутніх демократичних рухів, що передували революції 1848 р., соціалізм почав шукати союзу з волелюбними силами.”(цит. 14, ст. 347)
Однак, це був неприродний, штучний альянс соціалізму з демократією та лібералізмом. „Демократія, - пише Хайєк, - будучи по своїй суті індивідуалістичним інститутом, знаходилася із соціалізмом у непримиренному протиріччі. Краще усіх зумів розгледіти це де Токвіль. „Демократія розширює сферу індивідуальної свободи, - говорив він у 1848 р., - соціалізм її обмежує. Демократія затверджує найвищу цінність кожної людини, соціалізм перетворює людину в простий засіб, у цифру. Демократія і соціалізм не мають між собою нічого спільного, крім одного слова: рівність. Але подивіться, яка різниця: якщо демократія прагне до рівності у волі; то соціалізм - до рівності в рабстві і примусі”.(цит. 15, ст. 347)
,
.
>
L
N
^
„
u
ue
*
,
.
@
^
†
¬
O
oe
o
u
ue
h
h
h
\x0300\x0324\x260A\x0B00\x0146\x0F00\x0084\x1100\x0084\x1200\x6864\x0101\x5E00\x0084\x6000\x0084\x6100\x0324\x6467\x6F52 \x1200 Дорога до Рабства. Саме обіцянка волі не дає побачити непримиренного протиріччя між фундаментальними принципами соціалізму і лібералізму. Саме вона змушує все менше число лібералів переходити на шлях соціалізму і нерідко дозволяє соціалістам привласнювати собі саму назву старої партії свободи. В результаті, велика частина інтелігенції прийняла соціалізм тому, що побачила в ньому продовження ліберальної традиції.”(цит. 16, ст.347)
Для заглиблення у суть явища трансформації суспільства до „несвободи” за умов соціалізму, філософ звертає увагу на суть соціалізму. „Це слово, - пише він, - часто використовують для позначення ідеалів соціальної справедливості, більшої рівності, соціальної захищеності, тобто кінцевих цілей соціалізму. Але соціалізм - це ж ще й особливі методи, за допомогою яких більшість прихильників цієї доктрини сподіваються цих цілей досягти, причому, як вважають багато компетентних людей, методи ефективні і незамінні. Соціалізм в цій якості означає скасування приватного підприємництва і створення системи "планової економіки", де замість підприємця, що працює для досягнення прибутку, будуть створені централізовані планувальні органи.”(цит. 17, ст. 349)
Отже, одним із принципів і методів соціалізму є централізоване планування. „Популярність ідеї планування, - зауважує Хайєк, - пов’язана насамперед із цілком зрозумілим прагненням вирішувати наші загальні проблеми по можливості раціонально, щоб вдавалося передбачати наслідки наших дій.”(цит. 18, ст. 350)
Що ж спонукало творців соціалістичної ідеології прийти до ідеї свободи і народовладдя? Хайєк вважає, що тут вирішальну роль відіграли потужні демократичні рухи напередодні революції 1848р. „Лише під впливом могутніх демократичних рухів, що передували революції 1848 р., соціалізм почав шукати союзу з волелюбними силами.”(цит. 14, ст. 347)
Однак, це був неприродний, штучний альянс соціалізму з демократією та лібералізмом. „Демократія, - пише Хайєк, - будучи по своїй суті індивідуалістичним інститутом, знаходилася із соціалізмом у непримиренному протиріччі. Краще усіх зумів розгледіти це де Токвіль. „Демократія розширює сферу індивідуальної свободи, - говорив він у 1848 р., - соціалізм її обмежує. Демократія затверджує найвищу цінність кожної людини, соціалізм перетворює людину в простий засіб, у цифру. Демократія і соціалізм не мають між собою нічого спільного, крім одного слова: рівність. Але подивіться, яка різниця: якщо демократія прагне до рівності у волі; то соціалізм - до рівності в рабстві і примусі”.(цит. 15, ст. 347)
,
.
>
L
N
^
„
u
ue
*
,
.
@
^
†
¬
O
oe
o
u
ue
h
h
h
\x0300\x0324\x260A\x0B00\x0146\x0F00\x0084\x1100\x0084\x1200\x6864\x0101\x5E00\x0084\x6000\x0084\x6100\x0324\x6467\x6F52 \x1200 Дорога до Рабства. Саме обіцянка волі не дає побачити непримиренного протиріччя між фундаментальними принципами соціалізму і лібералізму. Саме вона змушує все менше число лібералів переходити на шлях соціалізму і нерідко дозволяє соціалістам привласнювати собі саму назву старої партії свободи. В результаті, велика частина інтелігенції прийняла соціалізм тому, що побачила в ньому продовження ліберальної традиції.”(цит. 16, ст.347)
Для заглиблення у суть явища трансформації суспільства до „несвободи” за умов соціалізму, філософ звертає увагу на суть соціалізму. „Це слово, - пише він, - часто використовують для позначення ідеалів соціальної справедливості, більшої рівності, соціальної захищеності, тобто кінцевих цілей соціалізму. Але соціалізм - це ж ще й особливі методи, за допомогою яких більшість прихильників цієї доктрини сподіваються цих цілей досягти, причому, як вважають багато компетентних людей, методи ефективні і незамінні. Соціалізм в цій якості означає скасування приватного підприємництва і створення системи "планової економіки", де замість підприємця, що працює для досягнення прибутку, будуть створені централізовані планувальні органи.”(цит. 17, ст. 349)
Отже, одним із принципів і методів соціалізму є централізоване планування. „Популярність ідеї планування, - зауважує Хайєк, - пов’язана насамперед із цілком зрозумілим прагненням вирішувати наші загальні проблеми по можливості раціонально, щоб вдавалося передбачати наслідки наших дій.”(цит. 18, ст. 350)
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021