Методи та форми організації навчання в працях Ш. О. Амонашвілі, Детальна інформація

Для автора було важливо описати, по-перше, загальний підхід до організації шкільного життя дітей, по-друге, творчу лабораторію педагога.

Однією з перших задач, які постають в книзі, це потрібно чи непотрібно дітям шестирічного віку навчатися в школі: це забирає в них дитинство чи за правильними методиками це розвичає дітей, готуючи їх до першого класу. Амонашвілі вважає, що саме за правильним підбором методів та форм навчання можно розкрити дитину та зробити з неї особистість.

Першою з проблем, які спіткають шестирічну дитину в школі, це перелік правил шкільної поведінки. Амонашвілі зазначає, що кожний учень має сам, спілкуючись з однолітками, встановлювати характер відносин, правил своєї поведінки в суспільстві. Під “сам”, автор має на увазі, організований ним процес виховання, який приведе до виникнення у дитини самостійних етичних висновків.

Педагог має чітко підходити до питання організації перерв між уроками. Вони мають бути організовані таким чином, щоб пустощі дітей не заборонялися, а були скеровані в тому напрямку, який буде розвивати дитину. В своєму експерементальному класі автор повісив дошку для малювання крейдою, а також папір для розмалювання олівцями. Був використаний магнітофон для того, щоб діти могли вчитися розпізнавати музичні твори, а також надади вихід своїй енергії, танцюючи під цю музику, тощо.

Що стосується певних предметів, наприклад рідної мови, російської мови(на той час теж рідною), математики, то автор подає свій досвід як можна навчити дітей правильно розуміти завдання предметів, використовувати наглядні матеріали, допомогати один одному, доводити свою точку зору, та поважати право кожного учня виказкати власну. Амонашвілі зупиняється на тому, що необхідно педагогу завжди слідкувати за своїми питаннями, оскільки вони сприймаються дітьми не зовсім так як те здається вчителю. Автор розповідає про його методи подолання феномену Піаже, яке досить розповсюджене у дітей, тобто коли, діти плутають кількість речей з ії розміром .

Звертаючи увагу на ігри, які необхідно використовувати у роботі з шестирічними дітьми, автор говорить про те, що “педагогічними можна вважати ігри, які підвищують дітей – всіх разом і кожного зокрема до рівня його престижу, ті ж ігри, які можуть принизити дитину навіть трохи, є непедагогічними, і їх не можна проводити на уроках ”.

За Амонашвілі, дітям необхідно пропонувати такі справи, за які вони можуть братися не колись, а зараз же, і перші кроки мають приводити їх до перших успіхів, а не невдач.

Узагальнюючи свою роботу, автор виділяє по 10 питань, на які він категорично відповідає “так” чи “ні”.

Питання, на які дається відповідь “ні!”:

Чи можна використовувати в підготовчому класі досвід роботи з І класом без змін?

Чи можна заставляти дитину одразу виконувати накази та розпорядження вчителя?

Чи можна дітям ставити оцінки?

Чи можна давати дітям обов'язкові домашні завдання?

Чи можна говорити в класі хто з дітей вчиться краще?

Чи можна вимагати від дітей, щоб вони сиділи на уроках “не рухаючись”?

Чи потрібно забирати в дитини іграшки, які вона принесла до школи?

Чи можна залишати дітей на другий рік?

Чи можна вимагати дітей приходити в шкільній формі з портфелями?

Чи можна приймати в підготовчий клас дітей, яким до 6 років залишається 2-3 місяці?

Питання з відповіддю “так!”:

Чи потрібна спеціальна методика для викладання в підготовчому класі?

Чи можна використовувати тут досвід виховної роботи з старшими дошкільнятами з дитячих садків?

Чи потрібно заохочувати дітей, щоб вони йшли попереду вчителя у вивченні матеріалу?

Чи може педагог спеціально робити помилки, щоб діти знаходили та виправляли їх?

Чи потребує педагог бути артистичним в роботі з дітьми?

Чи можна давати дітям різні завдання на їх вільний вибір?

Чи потрібно посилювати самостійну роботу дітей?

Чи потрібно давати батькам характеристики дітей та готувати для них пакети з роботами дитини?

Чи потрібно, щоб діти оцінювали урок?

Чи потрібно проводити відкриті уроки для батьків?