Педагогічні умови ефективного використання заохочення і покарання як методів виховання, Детальна інформація

Важливою умовою розвитку самостимуляції у використанні заохочень і покарань є дотримання міри. Важко навіть сказати, що більш шкідливо у вихованні: захвалювання, зловживання, заохоченням чи навпроти, покарання по всякому приводу. На відміну від таких форм непрямої вимоги, як схвалення й осуд, що є повсякденними, рядовими впливами на вихованців, заохочення і покарання як засіб корекції повинні використовуватися значно рідше. Можна сказати, що ефект застосування заохочень і покарань назад пропорційний частоті їхнього використання. Тільки в тих випадках, коли необхідність заохочення чи покарання жорстко і недвозначно диктується конкретною ситуацією, треба до них звертатись. [9, стор. 79]

Висновок

Багато педагогів минулого і наших сучасників, які займалися проблемою заохочення і покарання у вихованні дітей, любили повторювати крилаті слова К.Д. Ушинського: “Якщо ми дотепер застосовуємо заохочення і покарання, то це показує недосконалість нашого мистецтва виховання. Краще, якщо вихователь доможеться того, що заохочення і покарання стануть непотрібними”.

Вище ми докладно розглянули причини появи такої точки зору, відзначили, що для свого часу вона була багато в чому прогресивній. Автор усвідомлює те, що суперечки, у кінцевому рахунку, вирішить час. Безперечно одне: у наші дні у вихованні без цих засобів не обійтися, і задача полягає в тім, щоб їхнє використання було, як мінімум, елементарно грамотним у педагогічному відношенні.

Оволодіння ж мистецтвом застосування заохочень і покарань вимагає і від педагогів, і від батьків чималих зусиль. “Покарання – дуже важка річ; воно жадає від вихователя величезного такту й обережності”, – підкреслював А.С. Макаренко. Те ж саме варто сказати й у відношенні заохочення. Саме тому А.С. Макаренко радив вчителям, і особливо батькам використовувати заохочення нечасто, а до покарань узагалі не прибігати без особою на те необхідності.

Можна висловити припущення, що в міру удосконалювання виховного процесу, росту педагогічної кваліфікації вчителів, їхньої майстерності в школах усе менше буде випадків недотепного, часом суперечним елементарним нормам етики і права, використання заохочень і покарань. Навпроти, усе більш стане використовуватися заохочення і покарання як педагогічна корекція, точно розраховане і тонко здійснений вплив вчителя і суспільної думки колективу. Однак саме собою це не відбудеться.

Література

Х. Бектенов. Поощрение и наказание в советской школе. Алма-Ата, 1954.

А.С. Белкин. Проступки можно предупредить, Свердловск, 1967.

Н.Ф. Бунаков. Избранные педагогические сочинения, М., 1953.

А.И. Герцен. Избранные педагогические высказывания, М., 1951.

В.Е. Гмурман. Дисциплина в школе, М., 1958.

В.Е. Гмурман. Поощрение и наказание в школе, М., 1962.

А.Ю. Гордин. Нравственное воспитание школьников в труде, М., 1967.

А.Ю. Гордин. Формирование товарищеских взаимоотношений педагога и воспитанников в школе, М., 1970.

Л.Ю. Гордин. Поощрения и наказания в воспитании детей, М., 1971.

А. Дистервег. Избранные педагогические сочинения, М., 1956.

П.Ф. Каптерев. О страхе и мужестве в первоначальном воспитании, С.-П., 1957.

И.Ф. Козлов и др. методика воспитательного процесса, М., 1969.

В.М. Коротов. Педагогическое требование, М., 1966.

В.А. Крутецкий. Возрастные психологические особенности подростка, М., 1970.

В.А. Крутецкий, Н. С. Лукин. Воспитание дисциплинированности у подростков, М., 1960.

М.Д. Левитов. О психических состояниях человека, М., 1964.

Б.Ф. Ломов. Человек и техника. Очерки инженерной психологии, М., 1966.

Н.Е. Магарик. О мерах поощрения и взыскания в школе, Л., 1979.

А.С. Макаренко. Сочинения, в 7 томах, М., 1957-1958.

Б.И. Наумов. Поощрение и наказание в семье, М., 1962.

М.А. Олесницкий. Полный курс педагогики, К., 1955.

С.Л. Рубинштейн. Основы общей психологии, М., 1960.

И.И. Рыданов. О поощрении и наказании детей в семье, М., 1980.