Транснаціональні корпорації, Детальна інформація

З 500 самих могутніх міжнародних компаній 85 контролюють 70% усіх закордонних інвестицій. Ці 500 гігантів реалізують 80% усієї виготовленої електроніки і хімії, 95 % фармацевтики, 76% продукції машинобудування.

Основна частина міжнародних корпорацій зосереджена в США, країнах ЄС і Японії. Обсяг зробленої продукції на підприємствах цих корпорацій щорічно перевищує 1 трлн. дол., на них працює 73 млн. співробітників.

Найбільш загальною причиною виникнення ТНК є інтернаціоналізація виробництва і капіталу на основі розвитку продуктивних сил, що переростають національно-державні кордони.

Інтернаціоналізація виробництва і капіталу здобуває характер експансії господарських зв'язків за допомогою створення найбільшими компаніями численних відділень за кордоном і перетворення національних корпорацій у транснаціональні. Вивіз капіталу стає найважливішим фактором у формуванні і розвитку міжнародних корпорацій.

До числа конкретних причин виникнення ТНК варто віднести їхню економічну ефективність, обумовлену великими масштабами виробництва в багатьох галузях. Необхідність вистояти в конкурентній боротьбі сприяє концентрації виробництва і капіталу в міжнародному масштабі. У результаті стає виправданої діяльність у глобальних масштабах. І відповідно з'являється можливість знизити витрати виробництва й одержати надприбуток.

Немаловажну роль у становленні національних міжнародних корпорацій відіграє держава. Вона заохочує їхню діяльність на світовій арені і забезпечує їм ринки збуту шляхом встановлення різних політичних, економічних і торгівельних союзів і міжнародних договорів.

1. ТНК ЯК ФАКТОР ЗДІЙСНЕННЯ ГЛОБАЛЬНОГО ВПЛИВУ.

1.1. Взаємовідносини ТНК і держави.

Широке поширення і ріст ТНК у період після Другої світової війни є одним з найважливіших феноменів останнього часу, що породило численні їх дослідження. Як уже відзначалося, при визначенні самого поняття ТНК самими дослідниками звертається увага на те, що вони володіють, контролюють, вироблять чи надають послуги поза тією країною, де вони приписані, відзначається неоднозначний характер власності ТНК, що може бути приватною, державною чи корпоративною (змішаною). По-різному оцінюється роль ТНК у світовому економічному розвитку й у міжнародних відносинах, Але у всіх країнах загальновизнаним є факт дуже широких можливостей ТНК і неухильного розширення їхньої діяльності поза національними границями. Взагалі визнана також їхня роль у широких вкладеннях капіталу в національну економіку. Сама оцінка діяльності ТНК дається дуже по-різному, починаючи від вкрай позитивної і закінчуючи вкрай негативною. Як негативні фактори виділяється те, що впроваджуючи сучасні технології, ТНК різко збільшують безробіття, погіршують фінансові баланси і порушують правила нормальної конкуренції. У багатьох країнах вказується на те, що власність і контроль над ключовими економічними секторами переходить у руки іноземних підприємств, що впливає на політичний суверенітет і на зміну соціокультурних цінностей, тобто внесення закордонних цінностей і зменшення ролі чи повне знищення місцевих цінностей. Широко обговорюється також проблема впливу ТНК на збільшення добробуту місцевого населення, причому думки висловлюються всілякі, від того, що вони піднімають, до визнання, що вони знижують добробут. Обговорюється їхня взаємодія з профспілковими організаціями в країнах, дискутується роль ТНК у формуванні і реалізації інтересів споживачів, якості і ціни товарів, ними вироблених.

Однієї з надзвичайно складних і суперечливих проблем, якій дається різна характеристика в працях закордонних авторів, є проблема взаємовідносин ТНК із національними урядами. Тут можна виділити три основних підходи: ліберальний (ортодоксальний), марксистський (радикальний), націоналістичний (неомарксистский) . Кожен з них по-своєму інтерпретує взаємовідносини ТНК і їхніх національних урядів.

За останні тридцять років ці відносини перетерпіли значних змін: від конфліктів до співробітництва. Якщо раніше уряди намагалися обмежити діяльність ТНК, то сьогодні ТНК розглядаються ними як засіб зміцнення національних позицій, створення національних переваг.

Система відносин між державою і ТНК являє собою діалектичну єдність протиріч. З одного боку, ТНК є важливим інструментом зовнішньоекономічного і зовнішньополітичного впливу, і держава не може не використовувати це в інтересах зміцнення своїх позицій на світовій арені. З іншого боку, єдність інтересів не виключає наявність протиріч, головними з який є протиріччя між інтернаціональним глобальним характером операцій ТНК і територіально обмеженою юрисдикцією держави. Держава постійна намагається затвердити контроль над вивозом капіталу, товарів, технологій. ТНК здійснюючи стратегію одержання довгострокових прибутків, впливають на економічну кон'юнктуру країни-базування чи приймаючої країни, і в результаті вступають у протиріччя з визначеними мірами державного регулювання економіки.

Дж. Даннинг у своїй статті "Уряд і ТНК: від конфронтації до кооперації" розвиваючи свою "еклектичну теорію, досліджував відношення між урядами і ТНК за останні три десятиліття й оцінив перспективу їхнього розвитку. От основні його положення:

1. у минулому державна політика у відношенні ТНК не була явно зв'язана з загальною державною стратегією або тому, що ТНК контролювали вкрай незначну частину економіки, або тому, що уряд вважав результати регулювання діяльності ТНК незначними;

2. сьогодні уряди змушені розглядати досягнення в порівнянні переваг в галузі ресурсів, що знаходяться під їх юрисдикцією, як самостійну економічну ціль, відводячи усе більше значення як зовнішнім, так і внутрішнім інвестиціям. Це відбулося внаслідок зближення економічних структур країн. Крім того, ТНК стають все більш незалежними у виборі місця розміщення своїх філій.

Дії урядів у 1960 - 1970-і роки Дж. Даннинг оцінює як нерегулярні і не скоординовані ними спроби розробити економічну стратегію і тактику з урахуванням росту прямих закордонних інвестицій, звичайно приводили їх до конфронтації з ТНК, причому перші прагнули збільшити свою частку за рахунок діяльності ТНК.

У 1980-і роки глобалізація економіки і науково-технічний прогрес сприяли переоцінці урядами політичних наслідків діяльності ТНК і зміні відносин до них.

У 1990-і роки, уряди стали відігравати координуючу роль у використанні виробничих можливостей, і закордонні інвестиції розглядаються як доповнення до внутрішніх Вони розробляють політику, що стимулює приплив іноземних інвестицій у їхні країни і підвищує конкурентні переваги їхній ТНК на закордонних ринках.

Стратегічна єдність інтересів ТНК і держав цілком конкретно виявляється й у тому факті, що державна політика, партійна система, армія не можуть існувати без опори на фінансово-технічну підтримку ТНК. На постійну частку витрат, необхідних для зовнішньоекономічної експансії ТНК, перетворилися витрати чисто політичного порядку. Так, вартість парламентських виборів у Японії за останні двадцять років збільшилася в 70 разів. Загальні витрати по виборам президента і складу Конгресу США виросли з 1976 року по 1980 рік з 160 млн. доларів до 2,2 млрд. доларів.2

Природно, неможливо одержувати від якої-небудь організації багато тисяч доларів і при цьому не попадати під її вплив. Дійсно, 87 % корпорацій вважають, що ці "пожертвування" у підсумку виливаються у вигідне для них законодавство і політичний курс.

Цільовою формою зв'язку великого бізнесу з органами державної влади є система лобіювання, спрямована на відстоювання інтересів ТНК. Сучасна лобістська мережа ТНК містить у собі цілі відділи корпорацій і їхніх об'єднань, різні неформальні контактні організації, фонди, бюро і т.д. Вони ставлять своєю метою впливати на прийняті законодавчі акти, діяльність партій, результати виборів і рішення судових органів. У своїй діяльності лобісти використовують різні методи: організації кампаній по залученню виборців до участі в голосуванні; налагодження контактів з політичними діячами і чиновниками держапарату для подальшого впливу на їхні рішення; фінансування передвиборних кампаній, діяльності політичних партій та інші.

У ході проведення конкретної політичної кампанії ТНК можуть мобілізувати для її підтримки персонал своїх підприємств і підприємств субпідрядників, банкірів своїх клієнтів.

Крім того, в останні десятиліття ТНК не обмежуються тільки фінансуванням яких-небудь політичних діячів. Найбільші власники ТНК самі входять до складу урядів і балотуються на посади голів держав. Так, в уряді Р. Рейгана кожен четвертий член був мультимільйонером. Більш того, багатьом з них були довірені державні посади в секторах економіки, у яких вони до призначення мали великі фінансові інтереси.

Оскільки американські корпорації є дуже великими вкладниками капіталу, оскільки вони впливають на іноземну виробничу стратегію, остільки звичайно основна увага в питаннях відносин ТНК і урядів приділяються саме їм. Інтереси американських корпорацій і зовнішньої політики США в значній мірі збігаються.

Цей збіг інтересів веде до проведення більш загальної політики між ТНК і американським урядом. Лідери американських корпорацій і лідери держави в цілому вірять, що іноземна експансія американських ТНК служить найбільш важливим інтересам ТНК. Унаслідок цього американська політика за кордоном, як правило, захищає їх. Збіг інтересів існує в різних галузях.

Так, до кінця 1970-х років американці контролювали видобуток більшої частини світових сировинних матеріалів та нафти в несоціалістичних країнах і гарантували, таким чином, безпеку постачання і переваги для американських споживачів у періоди скорочення постачань. Наприклад, під час Корейської і В'єтнамської воєн американці значною мірою регулювали ціни на постачання цих товарів. Це досягалося шляхом власності і контролю над ресурсами в інших країнах. Хоча вони були істотно підірвані в 1980-і роки, вплив американців у цих секторах продовжує залишатися дуже сильним.

Американські політичні лідери переконані, що національні інтереси США реалізуються шляхом експансії корпорацій у виробництві товарів і послуг. Прямі іноземні вкладення розглядаються як основний інструмент, за допомогою якого США можуть підтримувати свої позиції на закордонних ринках. А іноземна експансія ТНК - як засіб підтримки американської домінуючий позиції у світовій економіці, яка все розширюється, і насамперед у Західній Європі та Японії. Ця експансія вважається більш ефективною, ніж розширення експорту з США. Виробництво товарів у країнах, які розвиваються, особливо виробництво, що вимагає високих затрат праці, дозволяє американським корпораціям успішно конкурувати в галузі виробництва товарів, вартість яких буває низкою. Хоча американські корпорації експортують капітал і технології, їхня реальна сила - фінанси, дослідження розвитку й управлінський контроль - залишається в США. ТНК інших країн також розвивають своє виробництво, прагнучи підтримати і збільшити свою частку на світовому ринку.3

Вважається також, що американські ТНК продовжують фінансувати баланс і є головним джерелом збереження обміну і балансу цього обміну з закордонними країнами, що зміцнює американську глобальну військову і політичну позицію, тому вони розглядаються як важливий фактор американського економічного і політичного добробуту і глобального впливу. Природно, що ТНК, у свою чергу, бояться націоналізації чи певного обмеження своєї діяльності в закордонних країнах і потребують істотної підтримки і захисту американського уряду.

ТНК оцінюються також як провідників глобального економічного розвитку і механізм поширення американської вільної підприємницької системи. Починаючи з Плану Маршалла, ТНК приділялася роль посилення іноземних економік і протистояння комунізму та соціалістичним моделям економічного розвитку.

Тому що ТНК за своїм характером є міжнародно-оперуючими, крім перерахованих вище функцій вони виконують і функцію дипломатії в сфері зовнішніх зносин, у яких вони виступають як політичні агенти, маючи в цьому плані великий потенціал: