Організована нелегальна міграція як різновид організованої злочинності в Україні, Детальна інформація

Таким чином, загальна вартість нелегальної переправки одного мігранта через Україну на Захід оцінюється приблизно в 1000-5000 дол. США. Якщо помножити цю цифру на кількість нелегальних мігрантів, які затримані прикордонниками та органами МВС України за порушення законодавства з прикордонних питань та правил перебування у нашій країні (а це лише частина всіх нелегалів, які прямують через територію України), то щорічний прибуток організованої злочинності, що охоплює сферу нелегальної міграції в Україні, можна оцінити від 10 до 50 млн дол. США.



вань можуть бути гнучкими, але в цілому можна виділити деякі загальні риси, притаманні більшості з них.

Встановлено, що злочинні формування складаються з кількох груп, які мають коло конкретних функціональних обов’язків. Умовно їх можна поділити на групу організаторів, групу пошуку “клієнтів”, групу забезпечення та групу осіб, які займаються переправкою.

Група організаторів складається з 2-5 осіб. Вони відповідають за організацію каналу, визначення сил і засобів, необхідних для його створення, підтримання управління і зв’язку та ін. На підставі попиту з боку потенційних мігрантів на нелегальне проникнення до західноєвропейських держав з країни перебування, наявності відповідних осіб для забезпечення прикриття цього процесу, підрахунку можливої наживи, організатори приймають рішення на створення каналу. В подальшому вони розробляють детальний план, в якому визначають відповідні структури та сфери їх відповідальності та компетенції, порядок дій, систему зв’язку, розподіляють прибуток. Значна увага приділяється розробці легенд порушникам, інструктуванню їх щодо поведінки у випадку затримання прикордонниками або міліцією. У процесі функціонування каналу організатори постійно контролюють його хід, вносять при потребі необхідні корективи. При цьому вони можуть особисто брати участь у виконанні всіх чи окремих пунктів плану, або лише контролювати його здійснення, не втручаючись безпосередньо.

Група пошуку призначена для вербування “клієнтів”. Вступаючи в контакт з потенційними мігрантами, члени групи пропонують “послуги” на певних умовах нелегально переправити їх до країни призначення. До завдання злочинців входить також комплектування груп мігрантів певної чисельності згідно з вказівкою організаторів. Вербування “клієнтів” та комплектування груп здійснюється в країнах постійного або транзитного перебування мігрантів. В Україні групи пошуку діють, як правило, у великих містах (Київ, Харків, Львів) на вокзалах, поштамтах, ринках, гуртожитках навчальних закладів тощо.

На групу забезпечення покладаються функції зустрічі мігрантів, пошук місць тимчасового проживання для нелегалів та їх розміщення, придбання квитків для проїзду у транспортних засобах, забезпечення підробленими документами, необхідними як для легалізації їх в’їзду та перебування в Україні, так і для перетинання кордону (фіктивні запрошення, туристичні картки, студентські квитки, паспорти та ін.), пошук водіїв і транспортних засобів для доставки нелегалів безпосередньо до прикордонного району. До складу групи можуть входити іноземці, які легалізувалися та постійно мешкають в Україні, наприклад, студенти вищих навчальних закладів, робітники спільних підприємств тощо. Але, як правило, основну частину членів групи складають громадяни України, оскільки, очевидно, специфіка завдань, що покладені на дану категорію злочинців, вимагає постійного спілкування з місцевими жителями та представниками органів влади з метою запобігання виникнення підвищеної уваги з їх боку, а також з боку правоохоронних органів до своєї діяльності.

Група осіб, які здійснюють переправку, призначена для безпосереднього перевезення нелегальних мігрантів через державний кордон України у випадку, якщо проникнення здійснюється поза встановленими пунктами пропуску. До їх завдань входять зустріч групи нелегалів в обумовленому місці (як правило, у 2-5 км від кордону), прихована проводка групи до кордону, забезпечення подолання мігрантами лінії інженерно-технічних споруд та перетинання державного кордону. При цьому особи, що здійснюють переправку, особисто державний кордон не перетинають, а у більшості випадків і не порушують лінію ІТС.

Безпосередня переправка нелегальних мігрантів через кордон є для організаторів каналу найбільш складним, небезпечним і відповідальним етапом. Передусім це обумовлюється чіткою системою охорони державного кордону, що здійснюється ПВУ, а також діями прикордонної охорони держав, що граничать з Україною по Заходу.

Тому висока вірогідність затримання порушників на кордоні примушує злочинців шукати тих, хто переправляє, з числа місцевих жителів прикордонних районів, які добре знайомі з системою охорони кордону даної ділянки.

Крім того, організатори нелегальних переправ використовують за осіб, які переправляють мігрантів, водіїв міжнародних вантажних автомобілів та туристичних автобусів. У цих випадках переправка здійснюється через встановлені пункти пропуску, але транспортні засоби обладнуються спеціальними тайниками й сховищами для укриття окремих осіб і груп. Можливе також залучення до цієї діяльності співробітників дипломатичних представництв деяких держав з метою використання дипломатичного імунітету, що поширюється також і на їх транспортні засоби. Наприклад, у грудні 1993 р. прикордонниками було припинено спроби вивозу на дипломатичних автомашинах співробітниками посольства Гвінеї у Франції двох груп в’єтнамців (36 осіб).

Іншою важливою ознакою є стійкість організованих злочинних угруповань. За даними Інтерполу, у містах Мадрас, Калькутта (Індія), Катманду (Непал), Карачі (Пакистан), Коломбо (Шрі-Ланка), Дамаск (Сирія) створені та тривалий час функціонують центри, що займаються організацією каналів контрабанди людьми. Тривалість їх діяльності обумовлюється недосконалістю національного законодавства, неспроможністю правоохоронних органів цих країн здійснювати ефективну боротьбу зі злочинними синдикатами. Як наслідок, протягом 1992–1995рр. в Україні, Російській Федерації і Білорусі сформувалася мережа “філій” міжнародних організованих угруповань, які розподілили між собою ринок нелегальної міграції. Кожна “філія”, як правило, надає “послуги” тільки певній категорії мігрантів. Зокрема, співробітники правоохоронних органів України окремо виділяють кілька стійких формувань – в’єтнамське, пакистано-індійське, шрі-ланкійське, афганське, румунське, китайське й курдське. з їх боку здійснюються спроби щодо відновлення каналів нелегальної міграції, які були виявлені та діяльність яких припинена у минулому.

Поряд з чіткою організаційною структурою, що дозволяє ускладнити або й зовсім унеможливити встановлення зв’язку членів угруповань з конкретним проявом злочинної діяльності, до інших засобів забезпечення власної безпеки відноситься використання деяких методів оперативної діяльності, в тому числі дотримання заходів конспірації. Система організації ланцюга “організатор – провідник – переправник”, коли злочинці не вступають в контакт не тільки з мігрантами, але й в окремих випадках (наприклад, при безпосередній переправі через кордон) – між собою, суттєво ускладнює проведення правоохоронними органами відповідних оперативно-розшукових заходів по розробці та знешкодженню каналу.

Характерною рисою у діяльності організованих злочинних угруповань є також планомірність скоєння ними злочинів. Щоразу організатори нелегальних каналів розробляють окремий план, за яким здійснюється їх подальша діяльність. Залежно від обставин, структури злочинного угруповання, його можливостей у плані можуть передбачатися лише окремі пункти, які не охоплюють всього ланцюга необхідних дій по створенню каналу.

Суттєвою ознакою організованої злочинності є проникнення до структури влади, правоохоронних органів, підприємницької сфери та їх подальше використання для досягнення своїх корисливих цілей шляхом залякування, підкупу, шахрайства тощо.

Як свідчить правоохоронна практика, сьогодні в Україні, Російській Федерації та Білорусі створено широку мережу різних фірм і установ (у тому числі й фіктивних), які забезпечують нелегальних мігрантів підробленими документами для перетинання державного кордону через пункти пропуску.

Серйозне занепокоєння викликають спроби проникнення злочинних угруповань до правоохоронних органів з метою оперативного й юридичного прикриття своєї діяльності та використання можливостей силових структур для практичної реалізації окремих етапів по організації каналу. У зв’язку з цим характерним прикладом є залучення злочинцями для переправлення через кордон військової техніки, зокрема – гелікоптерів.

Так, у вересні-жовтні 1992р. організацією переправлень громадян Індії та Шрі-Ланки з України до Польщі з використанням гелікоптерів Міністерства оборони України займалась організована група, яка мала свої структури в Кишиневі, Києві, Одесі, Львові та Москві. У цих містах формувалися групи вихідців з азіатських країн, а потім по 3-5 осіб приїжджали до Львова, де проживали на приватних квартирах. У визначений час вони на автомобілях доставлялися в обумовлене місце, де чекали на гелікоптер, на якому переправлялися через кордон до Польщі. За цим фактом було порушено кримінальну справу.

Організатори нелегальних переправ постійно намагаються “встановити зв’язок” з особовим складом підрозділів ПВУ, органів внутрішніх справ, Служби безпеки України з метою їх залучення до протиправної діяльності (в тому числі як помічників та переправників). При цьому спектр “підстав” для звернення до співробітників правоохоронних органів досить широкий: від обіцянки великої грошової винагороди за “послуги” з переправлення через кордон, до загроз, а в деяких випадках – і до застосування фізичного насильства до них або членів їх сімей.

Слід також звернути увагу на другий аспект зв’язку нелегальної міграції з організованою злочинністю, який останнім часом набуває великих масштабів. Це використання нелегальної міграції з боку міжнародних організованих злочинних угруповань як “інструменту” для поширення масштабів і географії своєї протиправної діяльності. При цьому найбільш привабливою сферою для злочинців є залучення транзитних мігрантів, які прямують через територію України на Захід, або тих, які тривалий час перебувають в Україні для переміщення контрабандних товарів.

Аналіз інформації правоохоронних органів України свідчить про те, що нелегальна міграція все активніше використовується міжнародними наркоділками для транзитного переміщення через Україну до країн Західної Європи сильнодіючих наркотиків, а також для безпосереднього їх розповсюдження в Україні. Головними причинами залучення зазначеної категорії осіб є:

неможливість потенційного мігранта проникнути до країни призначення законним шляхом, у результаті чого він змушений порушувати закон. Ця обставина використовується злочинцями для залучення особи до контрабандної діяльності шляхом залякування (під загрозою видачі державним органам) або шляхом обіцянки надання допомоги у нелегальному проникненні до кінцевого пункту міграції;

традиційне споживання наркотиків певними верствами населення країн Південно-Східної Азії, Близького і Середнього Сходу, вихідці з яких складають абсолютну більшість нелегалів. У даному разі організована злочинність використовує хронічних наркоманів для транзитного переміщення наркотиків на умовах розплати за послуги частиною “товару”. При цьому “товар” призначено як для розповсюдження та споживання між членами колонії мігрантів, які вже проживають у країні призначення, так і для продажу іншим особам;

велика грошова винагорода перевізникам.

Підсумовуючи вищевикладене, необхідно зауважити, що, звичайно, не всі нелегальні мігранти, які прямують транзитом через Україну на Захід, взяті під контроль організованими злочинними угрупованнями. Безумовно, процес нелегального проникнення в Україну певної кількості іноземців має спонтанний характер. Але, за даними правоохоронних органів, в абсолютній більшості випадків (до 90%) нелегальній міграції в Україні притаманні саме організовані форми. Таким чином, вищевикладене дозволяє зробити висновок про те, що організована нелегальна міграція має всі ознаки, якими характеризується організована злочинність, і тому має розглядатися як її різновид.

На думку автора, цей висновок викликає дуже важливі наслідки. Зокрема, потребують ретельного наукового вивчення питання організації та здійснення протидії цьому явищу з боку держави з урахуванням того, що для боротьби з організованою злочинністю повинні використовуватися відповідні методи, сили та засоби.

HYPERLINK \l "_ftnref1" * Починаючи з 2000 року в Прикордонних військах України до категорії “нелегальний мігрант” відносяться тільки громадяни окремо визначених країн Південно-Східної Азії, Близького та Середнього Сходу, Африки. Всього ж у 2000 році Прикордонними військами України затримано близько 16 тис. порушників законодавства про державний кордон, не пропущено понад 7000 нелегальних мігрантів.