Детермінація організованих форм економічної злочинності, Детальна інформація

th

дань, тому в центрі економічного життя цілком закономірно опинилися особи, тісно пов’язані з “тіньовою” економікою, представники корумпованого державного апарату. Тому всі ці приватизаційні особливості навряд чи були випадковими помилками влади, оскільки всі заходи розпочалися з метою концентрації грошової маси і спрямування її руху на форсоване створення окремої верстви у суспільстві — великих власників.

Фактично це означає, що держава на початковому етапі економічних реформ своїми руками створила фінансову базу для організованої злочинності, надала їй можливість для переведення фінансового капіталу у криміналізовані комерційні структури.

Деформації суспільної економічної свідомості сприяють також негативні сторони протиріч механізму розвитку найбільш прибуткових сфер економіки і кредитно-фінансової сфери. Серед таких сфер — експортно-імпортні операції, операції з сировиною, інвестиційна діяльність. Криміналізація інвестиційної діяльності призводить до ще більшого нераціонального використання бюджетних коштів; переведення капіталів у невиробничу сферу; фінансових махінацій і збагачення певної групи осіб і зубожіння основних верств населення.

У кредитно-фінансовій системі сформувалися найбільш гострі протиріччя, характерні для економіки перехідного періоду, відставання законодавчого процесу від реалій, що складаються у господарських відносинах. Існуючі проблеми кредитно-фінансової системи призвели до її глибокої деформації, що, в свою чергу, спричинило формальне зникнення внутрішніх джерел накопичення. Серйозних змін зазнала система грошових заощаджень населення як важливого джерела кредитних ресурсів і накопичення. У результаті цього в країні складається оманлива картина відсутності внутрішніх джерел накопичення та інвестицій. Дія криміногенних факторів пов’язана і з прогнозованим зменшенням кількості діючих банків, а також з проявом гостроти інвестиційної кризи. Дефіцит інвестиційних ресурсів знижує поріг чутливості до проблеми “відмивання брудних” капіталів.

Криміналізація банківської сфери містить особливу небезпеку, оскільки, по-перше, є загрозою для стабільності у кредитно-фінансовій системі; по-друге, призводить до підпорядкування злочинним угрупованням ключових сегментів ринку, формування фінансової бази для “зрощування” організованої злочинності з різними органами державної влади за допомогою корупції.

Серйозні протиріччя існують і на споживчому ринку, що, насамперед, виражається у грубому порушенні прав споживачів у недотриманні порядку ціноутворення, сертифікації, ліцензуванні торгівлі, збуті неякісної, фальсифікованої продукції. Значно криміналізують споживчий ринок квотування частки продажів, регламентація цін і стягування “податків” на доходи як у вигляді частки участі в капіталі, так і у вигляді прямих платежів за право здійснювати торгову діяльність.

Деформації економічних відносин призвели до того, що більш обов’язковою умовою здійснення будь-якої господарської діяльності стає кримінальна економічна поведінка. В умовах сучасного господарювання погано організованого у правовому плані, незабезпеченості захисту суб’єкта економічних відносин поведінка підприємця може бути лише кримінальною [5].

Реалізації економічних деформацій суспільної свідомості сприяє підвищення віктимності поведінки громадян у сфері соціально-економічних відносин.

Відсутність у більшості населення навичок економічної поведінки в умовах ринкових відносин, недостатня правова інформованість громадян про правила процедури здійснення угод та інших цивільно-правових операцій неминуче призводять до зниження рівня захищеності їх власності, до розвитку кримінального бізнесу, зростання корисливих і корисливо-насильницьких злочинів.

Економічна система країни, вийшовши зі стану державного псевдосоціалізму, не набула властивостей сучасного ринкового господарства. Виник певний мутант, що поєднує в собі руїни колишнього державного соціалізму, зачатки ринкових структур, корпоративізму, великий масив приватно-ринкового господарства і примітивного підприємництва. Усе це густо обплутано павутинням “тіньових” і кримінально-мафіозних відносин, переплетено з корумпованим державним апаратом [6].

Серед деформацій суспільної свідомості, що детермінують організовану злочинність в економічній сфері, велику роль відіграють деформації політичної психології. Міжнаціональна ворожнеча і ненависть, що були штучно створені, викликали міжнаціональні конфлікти, які нерідко використовуються в інтересах організованої злочинності для маніпулювання ситуацією з метою отримання надприбутків (зокрема від торгівлі зброєю, наркотиками і т. п.), поділу сфер впливу і джерел сировини, реалізації інших корпоративних інтересів.

Держава внаслідок існуючих протиріч між галузями влади, проявів сепаратизму, місництва і користолюбства вищих чиновників втратила важливі важелі забезпечення єдиної законності і конституційного правопорядку. Невипадково у суспільній свідомості склалося враження, що державну владу в країні реально здійснює не народ через своїх обранців, а кримінальні структури, мафія. Зростає недовіра до стійкості державних інститутів, стабільності влади, до її здатності забезпечити нормальну життєдіяльність суспільства, правопорядок, захист прав та інтересів громадян. Відзначається пожвавлення політичного, ідеологічного екстремізму.

До негативних боків протиріч у сфері політичних відносин, що є криміногенними детермінантами, можна віднести послаблення ролі держави в адекватному сучасним умовам правовому регулюванні економіки, у формуванні цивілізованих ринкових відносин; відмову чітко формулювати чи свідомо утаювати щирі стратегічні й тактичні цілі перетворення суспільних відносин, їх несистемне перетворення, коли не прораховуються соціальні та інші наслідки економічних реформ, значне перебільшення саморегулюючої ролі ринку.

Відсутність політичної волі для вирішення низки складних державних проблем, у тому числі і проблем боротьби з організованою злочинністю, лише словесний осуд корупції і мафії та формально проведені кампанії “боротьби з корупцією”, “боротьби з організованою злочинністю”, а по суті денне ознайомлення громадськості через засоби масової інформації про зв’язки багатьох політичних діячів і вищих державних чинів з мафією, викриття їх у корупції спричиняє деформації суспільної свідомості.

Аналогічну роль відіграють політичні зіткнення між виконавчими і законодавчими гілками влади, між політичними кланами як у центрі, так і на місцях, у результаті чого деякі політичні рішення приймаються у вузькокорпоративних інтересах, незважаючи на те, що їх реалізація пов’язана з численними людськими жертвами і колосальними економічними втратами. Відповідно до політологічних оцінок ситуації, коли в умовах суспільства зі слабкими традиціями самоорганізації, але в той самий час з сильними традиціями державного патронажу виникає вакуум легітимної влади, його заповнює влада кримінальна і напівкримінальна. Невипадково влади прагнуть власники величезних кримінальних капіталів, кримінально-політичні союзи, починаючи від місцевих органів влади і до найвищого рівня, що “плідно” керують у своїх інтересах країною і практично є невразливими. Вони навіть не вважають за потрібне приховувати свою діяльність від народу [7].

Політична нестабільність, постійна непередбачувана зміна урядів, відсутність на сьогодні будь-якої перспективної програми подальшого розвитку країни та її економіки, відчуження істотної частини суспільства від системи соціального управління, відверте лобіювання законів і програм у корпоративних інтересах — все це призводить до деформації уявлень суспільства про щирі завдання політичної влади в Україні. Відсутність віри людей у здатність органів влади і управління вирішувати проблеми боротьби з організованою злочинністю виливається у прагнення населення використовувати для отримання засобів існування і забезпечення своєї безпеки будь-які, у тому числі незаконні шляхи.

Іншою провідною у суспільній свідомості є сфера правосвідомості, деформація якої виступає суміжною причиною кримінальної мотивації злочинної поведінки. Деформації сучасної правосвідомості нерідко виявляються у правовому нігілізмі, негативному ставленні до права, правовій неграмотності, втраті орієнтирів правомірної поведінки, у втрачанні віри стосовно можливості виступати за ефективний регулятор суспільних відносин, твердому переконанні у відсутності рівності громадян перед законом, у недовірі до системи правоохоронних і судових органів, занепокоєності щодо власної безпеки і впевненості в безкарності злочинців та їх готовності до найнебезпечніших дій. Особливо ці побоювання стосуються організованої злочинності, оскільки в уяві громадян протидія “мафії” є абсолютно безперспективною, а залучення правоохоронних органів — неефективним і небезпечним.

Моральна свідомість проходить через усі сфери життя людини, як і правосвідомість, вона визначає межі дозволеної поведінки людей будь-якого виду, але діапазон цих моральних рамок є набагато ширшим, ніж правових. Тому деформації моральної свідомості, як і деформації правосвідомості, можна визнати також за суміжну причину вчинення більшості злочинів, у тому числі і організованих.

Моральні проблеми сучасної суспільної психології полягають насамперед у тім, що колишні моральні цінності й орієнтири значною мірою відкинуто (можливо, і небезпідставно), а нової міцної системи моральної регуляції поведінки не створено, в результаті чого з’явилися істотні прогалини у цій сфері регулювання, які, на жаль, нерідко заповнюються сумнівними і відверто аморальними цінностями. Свідомість багатьох людей є деформованою, суперечливою, оскільки поєднує несумісні стереотипи й установки. Нагромадження негативних емоцій, різнобічних подразників і стимулів часом досягає позамежної напруги, погрожує кримінальним зривом, що доповнюється невпевненістю у завтрашньому дні, переживаннями ненадійності соціального статусу, матеріального і службового становища.

Виходячи з вищерозглянутих детермінантів організованих форм економічної злочинності, можна дійти до висновку, що покладання обов’язку щодо профілактики і боротьби з цим явищем суто на правоохоронні органи є великою помилкою. Правоохоронні органи мають можливість реагувати на наслідки існування і розвитку такого явища, причому тільки за умови створення відповідної підтримки на загальнодержавному рівні, за наявності відповідної державної політики, що матиме під собою готовність керівників вищих органів влади створити сильні правоохоронні органи і визнати незалежність судової влади. Але, незважаючи на це, головними напрямами вирішення наявних проблем мають стати:

відповідна державна політика, спрямована на створення прийнятних умов для розвитку економіки в усіх її галузях як на законодавчому, так і на виконавчому рівнях;

відповідна державна соціальна політика, спрямована на захист найменш захищених верств населення;

реформування правоохоронної системи, але з відповідним науковим вивченням і розробкою даної проблеми, з уникненням помилкових квапливих дій у цьому напряму.

 

1. Михайловская И. Б., Комиссаров B. C. Социологический анализ природы организованной преступности // Проблемы теории и социологии управления органами внутренних дел, 1992. — С. 86.

2. Глинкина С. П. Причины усиления и специфика теневой экономики на этапе перехода России к рынку // Изучение организованной преступности. — М., 1997. — С. 249–253.

3. Бузгалин А., Колганов А. Закономерности переходной экономики. — М., 1994. — С. 11.

4. Репецкая А. Л. Специфика детерминации организованной преступности в экономике России // Организованная преступность и коррупция. — 2000. — № 2.

5. Есипов В. М. Деформации экономических отношений и криминальное экономическое поведение субъектов хозяйствования // Изучение организованной преступности. — М., 1997. — С. 293–294.