Про Проект Концепції стратегії реалізації державної політики щодо боротьби з кіберзлочинністю в Україні
На сучасному етапі розвитку суспільства все більше відчувається значимість інноваційних процесів, що відбуваються у зв’язку з інформатизацією. Але поряд із позитивними здобутками, інформатизація супроводжується побічними, негативними явищами криміногенного характеру, до яких відносять “комп’ютерну злочинність” [1]. Це, безумовно, потребує негайного створення системи протидії даному різновиду злочинності на державному рівні. Для сучасного суспільства (в період його переходу від індустріального етапу розвитку до нового – постіндустріального, інформаційного) актуальність цієї проблеми не викликає сумнівів.
Вважаємо, що саме для досягнення зазначеної мети за ініціативою МВС України фахівцями Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю було розроблено проект Концепції стратегії реалізації державної політики щодо боротьби з кіберзлочинністю в Україні (надалі – Концепції)*. Зазначена Концепція обговорюється у колах наукової громадськості, у зацікавлених органах державної виконавчої влади та серед фахівців-практиків.
Ретельне вивчення Концепції показало, що вона має незначні недоліки, які заслуговують на певну увагу та вимагають подальшого редагування тексту.
Концепцію логічно поділено на дві частини.
Перша частина – “Загальні положення” – містить правовий та кримінологічний аналіз сучасного стану боротьби з комп’ютерною злочинністю.
По-перше, за текстом Концепції зазначається, що різні закони та підзаконні акти, що регулюють суспільні відносини, об’єктом яких є інформація, приймались у різні часи без узгодження понятійного апарату, тому вони мають низку термінів, які не є достатньо коректними, а, отже, розуміються неоднозначно учасниками суспільних інформаційних відносин”. Але безпосередньо і сама Концепція має такі недоліки. Так, у розділі 1 частини першої дається визначення основних понять та категорій. Вводиться ряд термінів, що не зустрічалися раніше у вітчизняному законодавстві, зокрема: “інформаційна цивілізація”, “інформаційне суспільство”, “інформаційне середовище суспільних відносин”, “комп’ютерні продукти”, “протидія комп’ютерній злочинності (боротьба з комп’ютерною злочинністю)”, “суспільні інформаційні відносини (інформаційні правовідносини)” і т.д. Всі перелічені терміни, з точки зору науки заслуговують на увагу, але більшість з них залишаються не узгодженими з чинним законодавством, що у майбутньому може також призвести до проблеми їх застосування.
Визначаються і такі вже легалізовані терміни, як “інформаційна безпека”, “комп’ютерна інформація (інформація в автоматизованих (комп’ютерних) системах)”,” комп’ютерний вірус”. На наш погляд, ряд визначень потребує уточнення чи редакції. Наприклад: “Комп’ютерна інформація (інформація в автоматизованих (комп’ютерних) системах) – інформація (дані і комп’ютерні програми) надана у формі, що безпосередньо підходить для обробки у комп’ютерній системі”. Чи “Комп’ютерний продукт – це комп’ютерна інформація (програми, бази даних) та топографії інтегральних мікросхем, що є об’єктами права інтелектуальної власності”.
У Концепції термін “кіберзлочинність (комп’ютерна злочинність)” визначається за історично зумовлене антисоціальне явище інформаційного суспільства, яке охоплює всю множину комп’ютерних злочинів, вчинених особами в Україні, чи з України, чи щодо об’єктів злочинного посягання в Україні особами, які перебувають за її межами у визначеному проміжку часу. Вважаємо, що це визначення потребує корегування, зокрема, стосовно територіальної ознаки. Йдеться про вирішення складної проблеми транснаціонального характеру цього виду правопорушень.
По-друге. Концепція, що пропонується, не є першою роботою авторського колективу у тому ж складі. Їй передував проект Концепції реформування законодавства України у сфері суспільних інформаційних відносин**, який визначає стан правового забезпечення суспільних інформаційних відносин в Україні та стратегію (основні засади) реформи інформаційного законодавства. На наш погляд, друга розробка – Концепція стратегії реалізації державної політики щодо боротьби з кіберзлочинністю в Україні – повинна стати логічним продовженням і доповненням першої.
З огляду на вищенаведене, а також з метою уникнення перевантаження Концепції, що розглядається, вважаємо за доцільне та можливе перенести термінологічні визначення, які безпосередньо не стосуються комп’ютерних злочинів, – “інформаційна цивілізація”, “інформаційне суспільство”, “суспільні інформаційні відносини (інформаційні правовідносини)”, до першої із Концепцій, створивши в ній розділ – “Визначення основних понять та категорій”. Це саме стосується деяких розділів Концепції, що цілком повинні охоплюватися першою з концепцій. На цій підставі пропонуємо вилучити з концепції підрозділи, які стосуються тільки сфери інформаційних суспільних відносин (2.3, 2.4, 6.1, 10.2, 10.3, 10.5, 10.6, 11–13), що дозволить значно зменшити її обсяг.
Крім того, деякі з термінів, на наш погляд, можливо було б виключити. Наприклад, термін “інформаційне середовище суспільних відносин” надалі у тексті Концепції не зустрічається, саме через це не має сенсу його залишати.
До речі, законодавці Росії в галузі інформаційного права (і не тільки вони) пішли іншим шляхом. Сьогодні на розгляді та відкритому обговоренні фахівців у галузі інформатизації, у тому числі юристів, знаходиться проект так званої “Білої книги інформаційних технологій”***, в якій запропоновано певні тлумачення основних термінів, що використовуються у процесі правового регулювання сфери інформаційних відносин і повинні мати юридичну силу. Вважаємо, що саме це має стати найкращим вирішенням питання щодо перевантаження законодавства специфічною, але сучасною актуальною термінологією, що, безумовно, допомагатиме і виявиться корисним не тільки для юриспруденції, але й для інших гуманітарних та технічних напрямів у науці.
По-третє, що стосується структури першої частини. У другому її розділі, ***який має назву “Стан правового регулювання суспільних інформаційних відносин в умовах інформатизації України (інформаційного суспільства)”, докладно аналізується сучасний стан правового регулювання суспільних інформаційних відносин в умовах інформатизації України (інформаційного суспільства), у тому числі – нормативно-правові акти у сфері боротьбі з комп’ютерною злочинністю. Ми вважаємо, що цей розділ слід, якщо не перенести до першої із зазначених Концепцій, то назвати “Стан нормативно-правового забезпечення боротьби з комп’ютерною злочинністю”. Це саме стосується розділів, в яких порушуються проблеми правового регулювання суспільних інформаційних відносин (ч. 1 розд. 6), основних організаційних засад та фінансового забезпечення роботи щодо систематизації інформаційного національного законодавства (ч. 2 розд. 11–13) в умовах інформатизації України, розглядаються питання стосовно удосконалення нормативно-правового забезпечення і регулювання боротьби з комп’ютерною злочинністю (підрозд. 6.2 розд. 1) та напрямів правового регулювання соціальних інформаційних відносин, що по суті дублює попередні ідеї.
У розділі третьому зазначеної частини дається кримінологічна характеристика комп’ютерної злочинності. Структура комп’ютерної злочинності аналізується досить детально ще у двох підрозділах. Але, на наш погляд, достатньо одного підрозділу, в якому стисло аналізувався стан комп’ютерної злочинності. Проводячи аналіз (якщо брати до уваги визнану на міжнародному рівні класифікацію), слід виділити такі види комп’ютерних злочинів:
1) суто комп’ютерні злочини (в яких комп’ютерні системи та комп’ютерна інформація є предметом злочинного посягання);
2) злочини, пов’язані зі змістом даних (розповсюдження порнографії, пропаганда расизму та ін.);
3) злочини, пов’язані з порушенням авторського права та суміжних прав;
4) комп’ютерні злочини у сфері економіки;
5) комп’ютерні злочини, що вчиняються злочинними організаціями.
\x02DC
агального уявлення про масштаби поширення кіберзлочинності можливе використання міжнародних показників. Це стосується і розгляду обсягу економічних збитків, що завдаються такими злочинами.
У Концепції приділяється увага невід’ємній характеристиці комп’ютерної злочинності – її високій латентності. Але для повної кримінологічної характеристики комп’ютерної злочинності доцільно розглянути ознаки, що характеризують особу комп’ютерного злочинця, та доповнити цей розділ підрозділом –“Передумови комп’ютерної злочинності”. При цьому фактори, що є передумовами комп’ютерної злочинності, можна поділити на політичні, соціальні, економічні і, нарешті, правові. Наприклад, у науковій літературі виділяються такі основні причини існування комп’ютерної злочинності, що мають найбільшу значимість:
1) уразливість і взаємозалежність комп’ютерних систем;
2) зростаюча залежність сучасних технологій від комп’ютерних систем і засобів телекомунікацій;
3) недосконалість вітчизняного законодавства;
4) непогодженість міжнародних процесуальних актів (наприклад тих, що стосуються отримання доказів і т.д.);
5) непідготовленість співробітників правоохоронних органів до боротьби з даною злочинністю;
6) низький рівень інформаційної культури серед населення;
7) значна кількість безробітних, що мають вищу технічну освіту та ін.
|
Скачати "Реферат на тему Про Проект Концепції стратегії реалізації державної політики щодо боротьби з кіберзлочинністю в Україні"
