Аграрне право України, Детальна інформація

Аграрне право України
Тип документу: Контрольна
Сторінок: 3
Предмет: Правознавство
Автор:
Розмір: 12.9
Скачувань: 4332
Розширення частини майнових аспектів у системі аграрних правовідносин відбувається також і за рахунок створення спільних елементів ринкової економіки (ринку цінних паперів, праці, зміни ринку продуктів харчування, ринку капіталу, нерухомості).

Піднесення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин сталося ще й тому, що об’єктом цих правовідносин вже нині є всі підстави вважати:

а) нерухомість, передовсім землі;

б) товарні продукти харчування рослинного і тваринного (у тому числі водного та мисливського) походження;

в) грошові кошти, утому числі й іноземна валюта, цінні папери тощо;

г) інші майнові та немайнові права, юридичні дії, що підлягають грошовій оцінці та мають грошове вираження (вартість).

За сучасних умов саме майнові аспекти аграрних правовідносин є визначальним у вагомості, співвідношенні та змісті інших складових системи аграрних правовідносин.

6. За умов переходу до ринкової економіки, рівності різних форм власності аграрних правовідносинам властиві нові за змістом земельні аспекти. Нині вони охоплюють правове забезпечення раціонального використання природних ресурсів, насамперед, сільськогосподарських, рибаловецьких і мисливських угідь, а також правовідносини, що складаються у повсякденній діяльності суб’єктів аграрного підприємництва при використанні й охороні земель як головного засобу аграрного виробництва та об’єкта навколишнього природного середовища. Із становленням різних форм власності та форм господарювання сталися також певні зміни трудових і управлінських аспектів у системі аграрних правовідносин. Перші на цей час являють собою форму реалізації норм трудового законодавства на всіх підприємствах незалежно від їх форми власності. Особливість їх полягає втому, що ці трудові відносини складаються у сфері сільськогосподарського виробництва, регулюються вони також спеціальними нормами права (робочий час, охорона праці в рослинництві тощо). До того ж, у суб’єктів підприємництва кооперативного типу трудові відносини є похідними від членства працівників як співвласників майна цих кооперативних, по суті, приватних юридичних осіб, аграрних підприємств. Певні особливості трудових аграрних правовідносин простежуються й у СФГ. Тут, будучи членами однієї родини, громадяни вступають у трудові відносини зі своїм же господарством в особі його голови. Ці члени родини є робочою силою, за яку господарство справляє певні, встановлені законодавством, виплати державі (пенсійний фонд), та яким СФГ в особі фактично його голови надає роботу.

З розширенням легальних організаційно-правових форм господарювання наповнилися новим змістом і управлінські аспекти аграрних правовідносин.

>

h

орган управління там – загальні збори, правління; голосування здійснюється за принципом “один член – один голос”; їм властиві принципи демократії, гласності, самоконтролю через ревізійну комісію тощо). Дещо інакше характеризуються зазначені форми вияву та принципи суб’єктів підприємництва корпоративного типу (АТ, ТОВ), де визначальною є тільки їх участь (частка) у статутному фонді.

7. Змістом аграрних правовідносин є взяті в єдності конкретні суб’єктивні права та юридичні обов’язки кожного з учасників виробничої сільськогосподарської діяльності. Маються на увазі ті конкретні права та обов’язки, які визначаються законодавством при утворенні і правовому закріпленні прав юридичної особи за сільськогосподарськими підприємствами, зокрема КСГП, ДСП та іншими сільськогосподарськими підприємствами (організаціями, об’єднаннями).

Це стосується визначення правового статусу СФГ, приватного підсобного господарства громадян (ППГГ), що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та її реалізацією з метою задоволення особистих потреб і потреб ринку продовольства.

Зміст аграрних правовідносин становлять конкретні права та обов’язки, пов'язані з правовим регулюванням тих суспільно-аграрних відносин, що є об’єктами аграрних правовідносин. Сполучення об’єктів і змісту аграрних правовідносин має безпосереднє відношення до визначення правоздатності суб’єктів аграрного права в юридичної природи аграрних правовідносин. Останні характеризуються своєрідним сполученням і єдністю правового становища їх суб’єктів, об’єктів та змісту.

8. Аграрні правовідносини є комплексними, що означає наявність спільних рис і правовому становищі суб’єктів цих правовідносин, їхній правоздатності, спільність рис суспільно-аграрних відносин, що складаються в процесі досягнення мети і здійснення діяльності з виробництва сировини і продукції рослинного і тваринного походження та іншої діяльності, а також спільність багатьох рис суб’єктивних прав та юридичних обов’язків цих суб’єктів. Комплексність аграрних правовідносин зумовлена єдністю і спільністю виробничої сільськогосподарської діяльності, однорідністю їх правового регулювання, соціально-економічним призначенням, місцем, роллю і значимістю у сфері товарно-грошових відносин.

9. Сучасні аграрні правовідносини являють собою реально існуючі, урегульовані юридичними нормами (закону і/чи договору) елементи системи суспільних відносин, заснованих на юридичних фактах і відповідності прав ті обов’язків суб’єктів, зайнятих у процесі виробництва та забезпеченні виробництва продуктів харчування рослинного і тваринного (водного і мисливського) походження. Аграрні правовідносини – це реально існуючі в повсякденній діяльності суб’єктів аграрного підприємництва (агробізнесу) багатогранні відносини, виповнені якісно новим змістом у зв'язку з визнанням цих аграрних товаровиробників суб’єктами права приватної та іншої недержавної форми власності на землю та інші засоби виробництва, вироблені продукти харчування, а також суб’єктами підприємницької діяльності, що функціонують поряд із державним аграрними товаровиробниками. Аграрні правовідносини – правова форма реалізації положень норм аграрного права через застосування їх у процесі визначенні функціонування прав та обов’язків суб’єктів, що виробляють і забезпечують виробництво продуктів харчування.

10. Під час переходу до ринкової економіки принципово відмінними особливостями аграрних правовідносин є:

а) розвиток різноманітних легальних приватних форм аграрного підприємництва (від селянських господарств до різних легальних юридичних осіб) поряд із державними юридичними особами;

б) існування й функціонування цих відносин на засадах приватної, її вияву – колективної та державної форми власності на землю та інше нерухоме майно, зокрема засоби виробництва;

в) поступовий перехід від державної форми аграрного господарювання до приватної форм;

г) розширення кола об’єктів правовідносин, які включають у себе всю повноту змісту й суті аграрного підприємництва, продукти харчування рослинного і тваринного походження і , зрештою, - включення до кола об’єктів аграрних правовідносин ряду тих, які раніше за радянським законодавством належали до об’єктів виключно інших галузей прав і галузей народного господарства;

д) збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин, а відтак – зміна суті останніх, що знаходить свій вияв у приматі майнових аспектів, майнових правовідносин, відносин здійснення підприємницької діяльності, у реалізації права власності, головним членом приватної та колективної, над іншими, вже похідними, аспектами (елементами системи) агарних правовідносин;

ж) відновлення значущості економічних функцій аграрного підприємництва і, значить, зміна ролі і питомої ваги інших, особливо соціальних, функцій всіх легальних організаційно-правових форм суб’єктів.

ІІ. Правове положення сільськогосподарських кооперативів:

1. Право засновництва громадян сільськогосподарських, по суті, приватних підприємств кооперативного типу (відкритих і закритих АТ, товариств з обмеженою відповідальністю) являє собою сукупність правових норм законів і підзаконних актів, якими встановлюються певні правила щодо формування особами (зокрема громадянами) статутного капіталу (статутного фонду) акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю, щодо укладенні між громадянами установчої угоди, сплати першого внеску до статного капіталу (фонду), державної реєстрації АТ чи товариства з обмеженою відповідальністю, а також щодо сплати остаточного внеску до статутного капіталу (фонду) підприємства (товариства) корпоративного типу. Право участі громадян в сільськогосподарських товариствах корпоративного типу являє собою сукупність правових норм законів та установчих документів щодо цих товариств, якими встановлюються певні правила реалізації цими громадянами-акціонерами (учасниками) набутих корпоративних прав. Право участі охоплює юридичне оформлення участі в корпоративних правах (зокрема формування статутного капіталу товариства, одержання акцій товариства тощо). Виникнення статутних прав та обов'язків учасника цього товариства корпоративного типу.

Право засновництва (участі громадян в аграрних підприємствах корпоративного типу ґрунтується на положеннях загальних законодавчих актів, зокрема законів “Про власність”, “Про господарські товариства”, “Про приватизацію майна державного підприємства”. Це право засновано також і на спеціальних аграрних законодавчих та підзаконних актах, таких як Земельний кодекс України, Декрет Кабінету Міністрів “Про приватизацію земельних ділянок”, “Закон “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”. Порядок перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкритті АТ затверджено постановою Уряду України від 7 грудня 1992 р. та іншими урядовими і відомчими актами.

2. Соціально-економічна природа аграрного підприємства – підприємця корпоративного типу, як одна з форм прояву об’єднання селянами свого капіталу способом створення приватної юридичної особи з певними цілями, видами аграрно-підприємницької діяльності зумовлює характер взаємин між його акціонером чи учасникам та самим підприємством (товариством) корпоративного типу.

3. В аграрних АТЬ і товариствах з обмеженою відповідальністю селяни-учасники є інвесторами цих аграрних підприємств-підприємців корпоративного типу. І ці підприємства (товариства) – націлені на задоволення інтересів інвесторів, на одержання останніми прибутків (дивідендів) від інвестицій, зроблених внесенням свого майна та коштів у капітал товариства. Наведене є спільним для АТ і товариств з обмеженою відповідальністю у будь-якій сфері підприємництва (промисловості, торгівлі тощо). Особливістю, притаманною саме аграрним господарським товариствам, є, по-перше, предмет діяльності, по-друге, майно та/чи майнові права (зокрема землі сільськогосподарського призначення чи права користування нею), що носяться до статутного капіталу, по-третє – коло суб’єктів громадян-селян, котрі об’єднують своє майно, кошти, майнові та немайнові права для створення аграрного підприємства, покликаного не тільки приносити їм як інвесторам дивіденди, але й виконувати певні соціальні функції, ці підприємства створюють також і робочі місця, які займають головним чином акціонери чи учасники цих агарних товариств.

4. Право засновництва/участі характеризується такими головними рисами, як і права членства у підприємстві кооперативного типу. Це право є загальним, рівним і особистим. Вирішення кожним селянином питання про створення для себе прав та обов’язків засновника (учасника товариства, про придбання акцій (часток) товариства і розпорядження цими акціями є особистою правомочністю всіх право- та дієздатних громадян України.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes