Конституція США, Детальна інформація

Перші три статті встановлюють форми влади: Законодавчої (Конгрес, що складається із Сенату і Палати Представників), Виконавчої (Президент) і Судової (Верховний Суд).

Стаття 4 визначає відношення між штатами, а також між штатами і федеральним урядом.

Стаття 6 близька до неї за змістом, оскільки характеризує природу і роль Конституції як " вищого закону країни".

Стаття 5 передбачає порядок доповнення і внесення змін у Конституцію, а Стаття 7 - порядок вступу Конституції в силу після її ратифікації 9 штатами, тобто 3/4 від 12 штатів (безштату,який відмовився брати участь у Конвенті Род-Айленда). У 1791 р. Конституцію доповнив "Білль про права" (1-10 поправки), що гарантує демократичні права і свободи людини.

Аналіз Конституції дозволяє виділити такі принципи, що визначають політичний лад і систему державної влади США:

Верховенство влади народу і закону

Гарантії прав і свобод людини

Поділ влади, система стримувань і противаг

Федералізм

Можливість зміни і доповнення Конституції - внесення поправок

Про конституцію США у нас в Україні й інших країнах колишнього Радянського Союзу опубліковано багато наукових робіт. У них розглядається тема з точки зору зовнішньої та внутрішньої політики, економіки, юриспруденції та т.п. Особливо багато літератури виходить до ювілеїв прийняття Конституції. Так, до 200-літнього ювілею в 1987 році вийшло багато статей, особливо критичного характеру.

Критика Конституції США 1787 року з позицій сучасності не входить до завдання даної роботи.

РОЗДІЛ I

ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ США (1787р)

Хронологічні рамки теми: початок 17 століття - від початку британського колоніального правління до прийняття Конституції 1787 року включно.

Доба великих географічних відкриттів спричинила захоплення величезних територій. У їх числі був і американський континент. Першими колонізаторами Америки були Іспанія і Португалія, які захопили землі Центральної та Південної Америки з кінця 15 - 17 століть. Захоплення та початок британського колоніального правління відноситься до початку 17 століття, коли на території Північної Америки був заснований форт Джеймстаун.

На початку 18 століття Англія виявилась володаркою земель в Індії, Північній Америці. Вона відібрала у Франції Канаду. Крім того, Англія, ставши по площі території у 95 разів меншою за захоплені нею території, придбала монополію на торгівлю неграми.

Перш ніж перейти до розглядання зовнішньої політики Англії, слід дати коротку характеристику її внутрішнього становища. Англійська буржуазна революція 1640-60-х років привела до економічної влади капіталістичні елементи країни - буржуазію та збуржуазніле дворянство. Росла їх опозиція королівський владі. З другого боку, в Англії зростало зубожіння селянства, місцевої бідноти, зігнаних з земель дрібних фермерів. Англійське суспільство кипіло незадоволенням проти абсолютизму.

Нові, приєднані до Англії землі, надавали прекрасні можливості для її збагачення. Спочатку на нові землі прибували люди, що були вимушені покинути метрополію. Це – розорені селяни, дрібні фермери, боржники, а іноді навіть ув'язнені.

На початку 17 століття на американському континенті з'являються перші раби-негри. Пізніше у колонії в'їжджають вільні переселенці – люди, що залишали метрополію з політичних та релігійних міркувань. Потім – плантатори і буржуа, вільні дрібні фермери. Однорідним це суспільство не було. На соціальні протиріччя накладались протиріччя релігійні, котрі були між різними напрямками протестантизму. Все це були люди, які пізнали смак власності та підприємництва, вільні від феодальних пережитків. Соціальні протиріччя у колоніях були менш гострими, ніж у метрополії, але вони були менш сильними, ніж невдоволення англійським володарюванням. Доказом цього було збереження рабства у Декларації незалежності та Конституції США до перших поправок.

Як же управлялася Англією ця величезна територія, що кипіла невдоволенням проти колоніального гніту? Система британського колоніального правління склалася до кінця 17 століття. 13 колоній управлялися губернаторами та двопалатними законодавчими зборами, підпорядкованими губернаторам. Таким чином, колонії жили за англійськими законами та підкорялися їм. Тому з самого початку у конституціоналізмі колоній зростали дві протилежні тенденції – реакційна та демократична. Перша була у тих штатах, де Англії вдалося укласти договори з акціонерами колоній. Тут придушувався усякий прояв демократії. Влада належала аристократичним та буржуазним елементам. Так було у восьми колоніях британської корони, серед яких були: Масачусетс, Вірджинія, Плімут, НьюГемпшир, Нью-Йорк, Нью-Джерсі та ін. Друга демократична тенденція зростала у колоніях, де органи управління: губернатори та генеральний суд були виборними та надане жителям колоній активне виборче право не пов'язувалося з будь-якими релігійними вимогами. Такі демократичні тенденції отримали розвиток у колонії Коннектикут у результаті впливу дисидентів, яких вигнали з Масачусетса. Ще більший демократизм мала самоврядувальна колонія Род-айленд. Тут було введено представницьку форму правління з однопалатним законодавчим органом, здійснено відділення церкви від "держави", передбачалися багаторазові вибори, право колективної та індивідуальної законодавчої ініціативи громадян, яким були надані рівні права, проведення референдумів. Була й третя група, що належала приватним власникам. Це Пенсільванія, Делавер та Меріленд.

У відповідності встановленим територіальним особливостям американського колоніального суспільства і його управлінню знаходилися і політико-правові установи в англійських колоніях. Розвивалися вони під впливом Англії, виражаючи економічні потреби колоніального суспільства.

Протягом всього періоду до проголошення незалежності 1776р. політико-економічні відносини з метрополією визначалися політикою штучного стримання розвитку капіталістичних відносин, обмеження економічної свободи буржуазії колоній, зовнішня торгівля яких повністю контролювалася Англією.

Ввесь період до американської революції англійський парламент приймає закони, які душили промисловість та торгівлю у колоніях. Вони викликали обурення в усіх верствах колоніального суспільства. Паралельно з посиленням гніту метрополії у колоніях зростає прагнення звільнитися від колоніального гніту. З'являються об\x00B4єднуючі тенденції, що виявились у встановленні конфедеративних відносин. Першорядною формою об\x00B4єднуючого руху у колоніях була конфедерація – союз незалежних держав. Боротьба за незалежність у Північній Америці носила характер буржуазної революції. Відбуваючись між англійською і Великою французькою революціями, вона має ряд особливостей. Перша – американській революції не передував феодальний лад. Пояснити це можна тим, що поток колоністів складався з буржуазних чи збуржуазнілих елементів. Американське суспільство не знало спадковитої аристократії, поміщиків та кріпаків, державної демократії привілейованого духовенства. Це суспільство було демократичним за своїм духом, настроями та переконаннями. Це була буржуазна революція у суспільстві, яке вже пережило одну буржуазну революцію. Друга особливість американської революції у тому, що вона переслідувала національно-визвольну мету. Це була боротьба з британським колоніальним гнітом, коли національно-визвольний рух переріс у війну за незалежність.

Ми не будемо зупинятися на ході американської революції, виділяючи з неї тільки події, що стосуються подальшого розвитку конституційного ладу в Америці.

5 вересня 1774 р. у Філадельфії зібрався Перший Континентальний Конгрес, в якому були представлені майже всі колонії (окрім Джорджії). Серед делегатів були Джордж Вашингтон, Бенжамін Франклін, Джордж Адамс. Рішення Конгресу проголошували розрив з британською Метрополією. Фактично це означало початок війни.

10 травня 1775 року у Філадельфії зібрався Другий Континентальний Конгрес. У прийнятій декларації лунав заклик взятися за зброю, об'єднати війська колоній. Очолив армію Джордж Вашингтон. Почалася війна за незалежність.

На подальший хід революційних подій значно вплинула Декларація прав Вірджінії (Декларація незалежності), яка стала одним з найважливіших документів у становленні американської конституції. Саме її мав наувазі К.Маркс, коли у листі до А. Лінкольна писав про Америку , як про країну, де виникла вперше ідея великої демократичної республіки, де була проголошена перша декларація прав людини та було дано перший поштовх європейській революції 18 століття. Декларація проголосила, що люди по природі своїй в однаковій мірі вільні і незалежні, вибір рішення та спосіб його сповідання "можуть бути визначені тільки розумом та переконанням, а не силою та насильством".

У декларації проголошувалося, що вся влада перебуває у народі та твориться народом, а правителі є слугами народу та несуть перед ним відповідальність.

У ст.3 Декларації було закріплено право народу на зміну уряду, його повалення, якщо від буде діяти всупереч інтересам народу. Унікальною особливістю Декларації було положення про те, що "свобода друку є одним з оплотів волі взагалі, і вона ніколи не може бути обмежена ніким, крім деспотичного уряду".