Юридичні особи, Детальна інформація

Для здійснення рішення про ліквідацію юридичної особи створюється ліквідаційна комісія. Її створює орган, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, або інший уповноважений орган.

З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами юридичної особи.

Ліквідаційна комісія встановлює порядок і строки ліквідації юридичної особи, а також строк для подачі претензій кредиторів, який не може бути меншим двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію. Повідомлення про це дається в офіційній пресі за, місцем знаходження юридичної особи. Ліквідаційна комісія вживає заходів по стягненню дебіторської заборгованості юридичної особи, по виявленню претензій кредиторів (сповіщає їх письмово про ліквідацію юридичної особи), оцінює наявне майно юридичної особи, яка ліквідується, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його органові, що прийняв рішення про ліквідацію.

Деякі особливості ліквідації юридичної особи як банкрута встановлені Законом України «Про банкрутство» (в редакції від ЗО червня 1999 p.).

Закон чітко визначає коло осіб, які можуть звернутися із заявою до арбітражного суду про визнання юридичної особи банкрутом.

Такими особами можуть бути: кредитори юридичної особи; сама юридична особа; прокурор.

До згаданих вище кредиторів відносяться громадяни та юридичні особи, які мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені.

Кредиторами, у розумінні Закону «Про банкрутство», можуть бути також податкові інспекції, державні інспекції контролю за цінами, установи Державного фонду сприяння зайнятості населення, установи Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Української державної страхової комерційної організації, профспілкові організації працівників агропромислового комплексу та працівників рибного господарства тощо.

Боржник має право звернутися з заявою про визнання себе банкрутом до арбітражного суду з власної ініціативи у разі своєї фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності, тобто коли він не здатний задовольнити вимоги кредиторів через брак активів у ліквідній формі (грошові кошти, цінні папери тощо).

Прокурор може звернутися із заявою до арбітражного суду про визнання юридичної особи банкрутом (ст. ст. 2, 5 та ін. АПК України), якщо йому стане відомо про навмисне або фіктивне банкрутство юридичної особи.

Навмисне банкрутство можна визначити як навмисні дії керівника або власника комерційної юридичної особи, спрямовані на створення або збільшення неплатоспроможності підпорядкованого йому підприємства з метою одержання особистої вигоди або вигоди для інших осіб.

До навмисного банкрутства прирівнюються завідомо некомпетентні дії по веденню справ юридичної особи.

Фіктивне банкрутство означає завідомо неправдиве повідомлення юридичної особи про свою майнову неспроможність з метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки або розстрочки належних платежів або знижки боргів.

Суб'єктами банкрутства можуть бути лише юридичні особи, що зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності

Послідовність розрахунків з кредиторами ліквідованої юридичної особи залежить від того, в якому порядку ця особа ліквідовується.

При ліквідації юридичної особи в добровільному порядку, а також на інших підставах, крім. банкрутства, законодавець не встановив черговості задоволення претензій кредиторів. Так, при ліквідації колективного сільськогосподарського підприємства в першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетом, установами банку і компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому завдано шкоди ліквідованим підприємством. Майно, що залишилося після задоволення претензій цих кредиторів, розподіляється між членами підприємства.