Економіка Японії, Детальна інформація

Зміна економічної політики сприяла пожвавленню промислового виробництва. Відбувалася концентрація виробництва, створювалися акціонерні товариства. Пожвавлення, насамперед , торкнулося текстильної галузі, у 1897 р. уже мала один мільйон веретен. Створений перший картель "Босэи рэнгокай" об'єднав найбільші текстильні фабрики країни, хоча зберігалося ручне виробництво.

Швидко розвивалися галузі, що мають вітчизняну сировинну базу. Так, видобуток вугілля виріс за 1880-1913 р. більш ніж у 20 разів, міді - більш ніж у 13 разів. Розвивалася і чорна металургія, хоча Японія не мала своєї сировини і по виробництву металу уступала європейським країнам. Однак промисловці Японії форсували розвиток виробництва стали, тому що це було необхідно для виготовлення зброї для армії, судів для флоту. За 1900-1913 р. тоннаж судів, побудованих на японських верфях, зріс у 13 разів.

Другий напрямок індустріалізації - залізничне будівництво: за 1882 - 1890 р. довжина сталевих магістралей виріс у десять разів, у країні сформувалася єдина мережа повідомлень.

Формувався робітничої клас, хоча для Японії були характерні значна плинність робочої сили через дуже низьку заробітну плату і поширення учнівства. Праця дитини, що надійшла на мануфактуру, 5-7 років не оплачувався зовсім. Інтенсивно експлуатувалася жіноча праця. У галузях важкої промисловості, наприклад, гірничодобувної, використовувалася чоловіча праця. У легкій промисловості була розповсюджена надомна праця.

Індустріалізації сприяв менталітет японської нації: вікові навички общинної колективної праці, зразкова акуратність, відповідальність і організованість. Ці якості допомагали селянам, що переходять на роботу в промисловість, швидко освоювати різні професії.

Незважаючи на розвиток промисловості, до початку XX в. у загальному промисловому виробництві Японії переважали легка і харчова галузі, частка яких досягала 90% загального обсягу виробництва. У той же час низька заробітна плата й убогість села обумовлювали вузькість внутрішнього ринку.

У 1890 р. у Японії відбулася економічна криза. У цей час ціни на імпортовану бавовну виросли, а на пряжу упали, скоротилося виробництво бавовняних тканин. Удвічі скоротився експорт шовку-сирцю, що складав основу японського експорту при росту цін на рис через неврожай.

Вихід із кризи Японія бачила в розвитку зовнішнього ринку, насамперед ринків Кореї і Китаю, у яких низька якість вітчизняних виробів компенсувалася дешевиною.

Мілітаризація економіки

На початку 90-х рр. XІ в. Японія встала на мілітаристський шлях. Рівень військових витрат у Японії був найвищим у світі - 36% бюджету. Суперечка між Японією і Китаєм за твердження контролю над Корейським півостровом привів до японо-китайської війни в 1894 р. Японія, напавши на Китай, одержала ряд перемог. Таким чином, важка промисловість одержала стимул до розвитку. За договором з Китаєм Японія придбала права на експансію Кореї, значну контрибуцію, право для японських громадян відкривати в Китаєві промислові підприємства.

Піднесення промисловості характеризувався військовою спрямованістю. У 1895 р. була прийнята програма розвитку народного господарства, розрахована на десять років. Вона ставила задачу реорганізувати і зміцнити військові (збройні) сили, для чого передбачалося створення нових галузей промисловості (важкої і військової). Намічалося побудувати перший у Японії металургійний завод (казенний), розширити мережу залізниць , телефонний і телеграфний зв'язок. На ці мети інвестувалося 90% контрибуції.



Література:

1.История мировой экономики: Учебник для вузов/Под ред. Г.Б.Поляка,

А.Н.Марковой-М.,ЮНИТИ,1999-727с.;

2.Экономическая история зарубежных стран/Под общ. ред. В.И.Голубовича-Минск, 1997 г.;

3.Экономическая история капиталистических стран/Под ред. В. Т. Чуктулова , В.Г. Сарычева-М.,1985 г.