Організація та функціонування ЕОМ і систем, Детальна інформація

За цим посиланням користувач може відкрити файл або папку — для цього достатньо двічі натиснути лівою кнопкою миші на його зображення. Найчастіше ярлики використовують для швидкого запуску програм.

Вигляд зображення (значка) на піктограмі може повідомити про тип об'єкта, який він представляє. Деякі з них є стандартними.

Наприклад,

значок папки (каталогу);

значок диска;

значок текстового документа;

— значок малюнка, створеного за допомогою графічного редактора Paint;

— значок текстового редактора; створеного в редакторі Word.

На панелі завдань можуть розміщуватися ярлики програм, що часто використовуються, та піктограми відкритих документів та прикладних програм, з якими працює користувач в поточний час. Як правило, на панелі завдань присутні також індикатори: годинник, індикатор перемикання розкладки клавіатури, значок регулятора звуку (за наявності звукової карти) [3]. Приклад зображений на рисунку 3.6.1



Puc. 3.6.1

Одним із нововведень, що має місце в операційній системі Windows, є використання контекстних меню обраного об'єкта (папки, файла, ярлика, піктограми тощо). Вони містять ті операції, які можуть виконуватися з об'єктом. Контекстне меню відкривається натисканням правої кнопки миші або спеціальної клавіші на клавіатурі.

Іноді трапляється, що дії з об'єктом не передбачені. Тоді виклик контекстного меню спричиняє появу кнопки «Що це таке?» (What is it?). При виборі цієї кнопки можна прочитати певну довідку про призначення об'єкта.

Для позначення прикладної програми використовуються терміни додаток або застосування (англ. — application, рос. — приложение), завдання або програма. У термінах Windows закрити вікно додатка програми означає те саме, що й вийти з програми або завершити завдання, запустити програму на

виконання означає те саме, що й відкрити вікно додатка.

Будь-який файл, що містить дані (текст, малюнок, електронну таблицю, базу даних тощо), створені за допомогою, прикладної програми, називається документом. Файли інших типів називаються файлами. Каталоги називаються папками.

При роботі з Windows часто використовують поняття об'єкт. Це може бути: файл, папка, диск, документ, значок, ярлик тощо. Як правило, дії з ними здійснюються однаково, і щоб підкреслити таку «універсальність» дій, застосовується узагальнюючий термін «об'єкт» [1].

3.7 Інші операційні системи

Існує також багато альтернативних операційних систем: OS/2 (фірми IBM), JavaOS (фірми SUN), MAC OS (фірми Apple). Останнім часом популярності набувають операційні системи вільного розповсюдження Unix (неграфічна) та, Linux (має графічну та неграфічну оболонки), які вважаються надійними, стабільними та захищеними при роботі у мережах [1].

4. Інтерпретатори та компілятори

Основний компонент системи кодування - мова програмування. У голові кожного програміста лежить ієрархія мов програмування - від машинного коду і асемблера до універсальних мов програмування (FORTRAN, Algol, Pascal і т.д.), спеціалізованих мов (SQL, HTML, Java і т.д.)

Ми маємо програму, яка написана в нотації цієї мови. Система програмування забезпечує переклад початкової програми в об'єктну мову. Цей процес перекладу називається трансляцією. Об'єктна мова може бути як деякою мовою програмування високого рівня (трансляція), так і машинна мова (компіляція). Ми можемо говорити про транслятори-компілятори і транслятори-інтерпретатори.

Компілятор - це транслятор, що переводить текст програми в машинний код.

Інтерпретатор - це транслятор, який звичайно суміщає процес перекладу і виконання програми (компілятор спочатку переводить програму, а тільки потім її можна виконати). Він, грубо кажучи, виконує кожну строчку, при цьому машинний код не генерується, а відбувається звернення до деякої стандартної бібліотеки програм інтерпретатора. Якщо результат роботи компілятора - код програми на машинній мові, то результат роботи транслятора - послідовність звернень до функцій інтерпретації. При цьому, також як і при компіляції, коли створюється програма, що від транслює, у нас теж може бути створена програма, але в цьому інтерпритованому коді (послідовності звернень до функцій інтерпретації).

Зрозуміла різниця - компілятори більш ефективні, оскільки в інтерпретаторах неможлива оптимізація І постійні виклики функцій також не ефективні. Але інтерпретатори більш зручні за рахунок того, що при інтерпретації можливо включати у функції інтерпретації безліч сервісних засобів: відладки, можливість інтеграції інтерпретатора і мовного редактора (компіляція це робити не дозволяє).

На сьогоднішній день кожний з методів - і компіляція і інтерпретація займають свої певні ніші [2].

5. Сервісні програми

Програми які обслуговують користувача називаються - сервісними. До таких типів можна віднести програми які використовуються в повсякденному житті, але не в кожному ГОС (персональному комп'ютері).

Для прикладу це може бути програма «АВК» - для складення локальних кошторисів, програми, що використовуються на комп'ютерах медичного обслідування та програми що використовуються в різних галузях лядської діяльності [2].

6. Демонстрація з різними категоріями програм