Виникнення українського козацтва та заснування Запорізької Січі, Детальна інформація

Виникнення українського козацтва та заснування Запорізької Січі
Тип документу: Реферат
Сторінок: 3
Предмет: Історія України
Автор:
Розмір: 18.1
Скачувань: 11193
h»W

h»W

h»W

h»W

(ірні корогви “ . Так , князь К. Острозький набрав полк надвірних козаків - „ людей правдиво от борних “ – на чолі із „ старшим “ – Шахом . Такі ж корогви набирали Лянцкоронський , Шашкевич , Ружинський , Вишневецький .

Однією з головних форм визиску козацької голоти як на „ уходах “ , так і під час походів на татар і турків була кабала . Старости , магнати , заможні козаки давали голоті зброю , харчі , одяг , забираючи за це половину продуктів „ уходництва “ та військової здобичі . На козацьких походах особливо наживалися прикордонні старости ( канівський і черкаський ) , які не рідко самі організовували й очолювали ці походи , привласнюючи „ што льпшее “ з військової здобичі .

Чимало козаків не бажало коритися старостам і панам – магнатам і йшло далі на південь – до дніпровських порогів і за пороги . Постійна загроза напажів ординців спонукувала козаків до створення надійної системи укріплень . Основу їй становили січі . Дослідники пов’язують походження слова січ із засіками – укріпленнями з дерев . Великого значення надавали козаки місцю розташування січі . Найчастіше то був річковий острів . Можливо , за більш давніх часів розрізнені невеликі січі існували в багатьох місцях . Згодом за порогами утворилася одна головна Запорозька Січ – своєрідна столиця запорозьких козаків .

Природні укріплення козацької твердині підсилювалися 3 – 10 метровим валом і ровом . Вал зміцнювався частоколом із баштами , в яких містилися бійниці . Усередині фортеці був майдан із православною церквою . Навколо церкви стояли великі довгі будинки – курені , де жили січовики , а також оселі старшини , канцелярія . Трохи далі – склади , арсенали , ремісничі майстерні , торгові лавки .

Відомо 8 дніпрових січей . Перша розташовувалася на острові Мала Хортиця ( нині на території міста Запоріжжя ) . Вона була зведена 1556 р. українським православним князем Дмитром Вишневецьким й слугувала опорною військовою базою козацтва на пониззі Дніпра . Звідси протягом 1556 р. було організовано численні походи запорожців у володіння кримського хана й на турецькі фортеці . Одначе восени 1557 р. запорозька фортеця була зруйнована ордою кримського хана .

Від 60 – х років 16 ст. по 1593 рр. Запорозька Січ розташовувалася на острові Томаківка , 1593 – 1638 рр. – на острові Базавлук , 1638 – 1652 рр. – на Микитиному Розі , 1652 – 1709 рр. –на річ ці Чортом лик , 1709 – 1711 рр. – на річці Кам’янка , 1711 – 1734 рр. – в Олешках , 1734 – 1775 рр. – на річці Підпільна .

Розташована в недосяжності для урядової влади , Запорозька Січ навіть після смерті свого засновника продовжувала процвітати . Протягом 16 – 18 ст. вона набуває ознак держави : вона контролює величезну територію степової України , має свій уряд , військово – адміністративний устрій , власний суд , самостійні дипломатичні відносини з іншими країнами .

Запорізька Січ дуже відрізнялася від більшості тогочасних феодальних держав . Кожен християнин чоловічої статі незалежно від свого соціального стану міг прийти до цього острова – фортеці з його непримітними куренями з дерева та очерету й приєднатися до козацького братства . Міг він при бажанні й покинути Січ . Жінок і дітей сюди не приймали , оскільки вважали , що в степу вони будуть зайвими . Відмовляючись визнати авторитет будь – якого правителя , запорожці здійснювали самоврядування згідно з тими звичаями та традиціями , що формувалися протягом поколінь . Усі мали рівні права й могли брати участь у досить бурхливих радах , у яких частіше перемагала сторона , що найголосніше кричала .

На цих стихійних зборах обирали і з такою ж легкістю скидали козацьких ватажків – гетьмана чи отамана , осавулів , писаря , обозного та суддю . Кожен курінь ( це слово згодом стали вживати як назву військової одиниці , що жила в курені ) обирав аналогічну групу вищих офіцерів , або старшину . В період військових походів старшина користувалася абсолютною владою , включаючи право застосування смертної кари . Але в мирний час її влада була обмеженою .

Територія козацької держави називалася землями Війська Запорозького або Вольностями Війська Запорозького й простягалася від Південного Бугу на заході до Кальміуса в Надазов’ї на сході . На півночі її межа проходила по річках Орелі ( на Лівобережжі ) та верхів’ях Інгулу й Інгульця ( на Правобережжі ) .

Взагалі запорожців налічувалося 5 – 6 тис., з яких 10 % , зміняючись , служили січовою залогою , в той час як інші брали участь у походах чи займалися мирним промислом . Січове господарство переважно спиралося на полювання , рибальство , бортництво , солеваріння в гирлі Дніпра . Замість феодального примусу , якій ґрунтувався на закріпаченні й примусовій праці , у ній утвердилися принципи найманої праці . За внутрішнім устроєм козацька держава була своєрідним військовим товариством .

Для Січі , що лежала на торгових шляхах між Річчю Посполитою та Чорноморським узбережжям , важливу роль відігравала також торгівля . Попри засади братерства та рівності , якими керувалися запорожці , між козацькою старшиною та рядовими козаками ( черню ) поступово виникли соціально – економічні відмінності та напруженість , які час від часу виливались у заворушення .

Основну частину козацького війська становила піхота , кіннота ж була нечисленною . Військо мало гармати . Рядовий козак був озброєній рушницею ( мушкетом ) , пістолем , шаблею , ножем , списом , келепом \x037E використовувалися також лук і стріли . Січовики славилися як добрі гармаші , влучні стрільці , вправні рубаки .

Січ мала свій флот з великих човнів – чайок . Основу чайки – цього , по суті , корабля ( 20 м. завдовжки , 3-4 м. завширшки , осадка 2,5 м , швидкість до 15 км на годину ) – становило днище з липового дерева , на яке набивалися бортові дошки \x037E він був оснащений однією – трьома щоглами з вітрилами , веслами , двома кермами і ніс на борту чотири – шість гармат . Число гребців досягало 20 -30 чоловік , бойовий екіпаж складався з 50 – 70 козаків , озброєних рушницями та мушкетами . Корогва для морських походів була біла із зображенням Св. Михаїла або корабля на червоному полотнищі .

Перша звістка про похід козаків на чайках датована 1492 р. З початку 16 ст. козаки „ з волості “ та січовики вже постійно ходять морем на Крим і Туреччину . У 1510 р. розлютований хан наказав навіть „ замкнути “ Дніпро залізним ланцюгом . У походи вирушали до 80 , а в 20 – х роках 17 ст.- понад 100 – 150 чайок . Наскочивши на турецькі галери , козаки сміливо нападали на них і дуже часто перемагали в бою .

Не відмовляючись від походів проти Туреччини та Криму , з 80 – 90 – х років 16 ст. запорожці почали брати активну участь у народних повстаннях на „ волості “ , як правило , очолюючи їх .

Таким чином , на початок 17 ст. існувало три чітко не розмежованих категорії козаків : заможні реєстрові козаки , які пішли на службу до уряду , запорожці , що жили поза межами Речі Посполитої , та величезна більшість козацтва , яка мешкала у прикордонних містах , вела козацький спосіб життя , але не мала офіційно визнаного статусу .

Козацтво на Україні – явище самобутнє , національне , суто народне . Воно виникло і сформувалося як форма протесту українського народу проти зростаючого соціального та національно – релігійного гноблення , посилення кріпацтва і розвитку кріпосного права .

Козацька християнська республіка Запорозька Січ – відіграла винятково важливу роль в історії українського народу , насамперед у його національно – визвольній боротьбі , в розвитку збройних сил України та військового мистецтва , в освоєнні та заселенні степових просторів Центральної та Південної України .





Список літератури

1. Субтельний Орест Україна : історія \x2215 Пер. З англ.. Ю. І. Кульчицького. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К .: Либідь , 1993. 720 с.: іл..

2. Історія України Курс лекцій у двох книгах . Книга 1 Від найдавніших часів до кінця 19 ст. Київ „ Либідь “ 1991

3. Уривалкін О. М., Конончук І. М. Історія України від стародавніх часів до сьогодення .- К.: Т-во „ Знання “ Україна 2001. – 240 стр., 22 карти.

4. Гайдуков Л. Ф., Крушинський В. Ю. Історія України : Посібник для старшокласників та абітурієнтів. К.: Либідь , 1999. – 272 с.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes