Жіноча доля у творах Т.Шевченка, Детальна інформація

I хоча про соцiальнi причини вiдверто нiчого не сказано, трагiзм викликаної ними ситуацiї говорить сам за себе, i мовчазне засудження iснуючого устрою, за якого жiнка-матiр вимушена ховати правду до останнього подиху, виявляється чи не сильнiшим, нiж у тих творах, де про нього говориться вiдкритим текстом.

Перша половина ХIХ столiття. Росiя - пiд чоботом самодержав ства, у ярмi крiпаччини стогнуть люди. Крiпака можна продати, помiняти на собаку, до смертi засiкти рiзками за найменшу провину, забрати у солдати. Та найбiльш трагiчна доля жiнки-селянки, особливо - матерi-крiпачки. Т. Г. Шевченко бачив це з дитинства.

Там матiр добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила...

А сестри... Сестри, горе вам,

Мої голубки молодiї.

Для кого в свiтi живете?

Ви в наймах виросли, чужiї,

У наймах коси побiлiють,

У наймах, сестри, й умрете.

("Якби ви знали, паничi...")

Пережив поет втрату коханої Оксани, яку спiткала доля Катерини. Знав багатьох нещасних жiнок. I доля матерi-страдницi стає одною з провiдних тем його творчостi (мабуть, другою пiсля теми боротьби).

Страждає героїня вiрша "Сон", яка збирає урожай з панської ниви, а власне дитя покинула без догляду "у холодку пiд снопом".

Йому боляче бачити, що:

...А онде пiд тином

Опухла дитина голодная мре,

А мати пшеницю на панщинi жне…

("Сон")

Мати Лiлеї "... все журилась... i плакала"

…та нашого злого пана

кляла-проклинала. Та й умерла".

("Лiлея")

Мати Марини днями i ночами просиджує перед вiкнами помiщиць кого будинку, не в змозi визволити доньку з пазурiв ласого пана ("Марина"). Кров'ю обливається серце матерi Алкiда ("Неофiти"), коли вона бачить, як дикi звiри розривають на аренi Колiзею її сина, її дитину.

Трохи м'якшою була доля з Ганною ("Наймичка"), але i їй нелегко жити поряд iз сином, не признаючись, що вона його мати.

Причини цього горя трохи рiзнi. Переважно вони соцiальнi. Вiд панської необмеженої влади i сваволi страждають героїнi однойменних вiрша i поеми "Сон", всевладний пан занапастив матiр Лiлеї, бiжить

у поле за донькою, яка збожеволiла, знечещена паном, i гине разом з нею мати Марини.

Часом причини страждань жiнки-матерi релiгiйно-соцiально-психо логiчнi. Алкiд ("Неофiти") приймає нову релiгiю, яка несе справедливiсть, - християнство, перших християн переслiдують - i вiн гине. Але релiгiйна тема звучить тут ширше: мати розумiє, що син бореться за правду i справедливiсть, тому страждає, але не дорiкає йому.

Якого ж порятунку шукають героїнi творiв Шевченка? Де його шукають? Частiше всього вони - покiрнi жертви, що мовчки сраждають i гинуть . Покiрно йде мати Iвася ("Сон"), "щоб дожать до ланового ще копу", все, на що вона здатна - це мрiя-сон про волю. Проклинаючи (але не бiльш) пана вмирає мати Лiлеї. Лише благає пожалiти її дочку мати Марини.

Не протестує i Ганна ("Наймичка"), але вона шукає порятунку в людськiй добротi, пiдкинувши дитину заможним лiтнiм селянам. I не помиляється. Адже це простi люди з серцем i душею, що вмiють любити i спiвчувати.