Композиція танцю, Детальна інформація

народно- сценічний.

Сценічна обробка танцю:

відчистити, відшліфувати і надати всім рухам сценічної форми, тобто виворотнісь, викінченність рухів та музики;

обумовлюється кількість виконавців;

впорядковується музичний супровід під- час виконання;

сценічний малюнок танцю будується так, щоб зі сторони глядача, танець мав закінчену форму. Ракурси танцю при постановці треба враховувати так, щоб глядачу було зручно дивитьсь.

Танець як будь- який художній витвір має задум, який розвивається на протязі всієї композиції.

Танцювальні композиції використовується сольні, дуетні, масові форми танцю.

Під музику хореограф підбирає костюми, які відображають національну залежність. Якщо це український танець, то відповідно до нього і український костюм, якщо естрадний, хореограф- постановник може за допомогою своєї уяви сам вигадати костюм.

Завдяки музиці, костюмам, рухам, міміці обличчя, виконавець танцю має змогу передати глядачу свій емоційний настрій.

Для вдосконалення постановки хореографічного номера, хореограф- постановник проводить репетицію з виконавцями, відшліфовуючи той чи інший рух, надаючи йому сценічної форми. Тільки завдяки репетиціям, виконавець набуває потрібної техніки, яку може виразити на сцені.

Хореографічний танець, в який постановник вклав свою душу, свої принципи, авторську ідею і майстерність, вбирають в себе артисти на сцені. Тому не тільки постановники повинні зберігати сворену хореграфію, а й артисти- виконавці, які з постановки стають, ніби її постійними господарями.

Художні прийоми, комбінації танцю:

прийом дзеркального відображення – використовується в сюжетних та тематичних танцях, а також ігрових сценах;

прийом здвоєного або подвоєного руху використовується для емоційного сприйняття прискореного руху;

прийом звернення уваги;

прийом повтору – використовується для підкреслення художньої самостійності руху або танцю.

Умовні позначення танцю



2.



~

”

h

~

3.



4.



5.