А вони невмирущі, як фенікси, Детальна інформація

Потім, щоб квитки, значки комсомольські

урочисто вручити,

рішили нас серед ночі

додому не пустити.

Вдосвіта вертались,

здавалось, все буде щасливо,

по дорозі ніхто нас не зупиняв...

А як залишилось півкілометра до школи -

зчинилося диво.

З лісу справа й зліва

на дорогу вийшли

люди незнайомі...

Фіру з нами зупинили

й почали питати:

- Що ви були в Коршеві,

в комсомолі на прийомі? -

Не лякають, не стріляють, а кажуть:

- Як додому вернете,

то з батьками у Сибірі будете!

Краще ходіть з нами і не пропадете...

Та ми не слухали фальшивої ради,

а збагнули, що це пастка,

провокація і зрада.

Довелось піти на ризик

та ще й схитрувати,

щоб цих лиходіїв - лжебандер

також налякати:

- Пропускайте нас чимшвидше...

- Діти, їдьте разом із батьками!

Я попереджаю, що зійде на вас